У Дніпрі представили нового Онєгіна
Дніпровська опера закрила 44-й театральний сезон постановкою «Онєгін. Life» («Онєгін. Життя») — новою інтерпретацією знаменитої опери за романом у віршах Олександра Пушкіна.
ЧАЙКОВСЬКИЙ ЧЕКАВ ПРОВАЛУ
140 років тому, в лютому 1878 року Петро Чайковський закінчив оперу «Євгеній Онєгін», над якою працював упродовж 9 місяців. Цікаво, що, перекладаючи роман Пушкіна оперною мовою, композитор гадав, що прирікає свій твір «на неуспіх і на неувагу публіки» через те, що «зміст дуже нехитрий, сценічних ефектів жодних, музика позбавлена блиску й тріскучої ефектності» (з листів Чайковського). Проте опера, навпаки, з перших постановок мала величезний успіх.
І досі не вщухає інтерес публіки й режисерів до цього сценічного твору. Дніпропетровський академічний театр опери та балету відтепер має у своєму репертуарі обидва варіанти.
СПОГАДИ, А НЕ ЛІРИЧНІ СЦЕНИ
Режисерка Жанна Чепела, колишня харків’янка, котра вже другий сезон відпрацювала у дніпровській опері, вважає партитуру Чайковського геніальною та надзвичайно цікавою для роботи, тому минулого літа замислила поставити власного «Євгенія Онєгіна» — як виставу-роздуми, виставу-спогади та виставу-аналіз.
«Знаєте, як у житті буває: є події, які змушують людину зупинитися й почати думати, чому все так склалося. Ось і наш Онєгін, прийшовши від Тетяни, почав міркувати, чому все так погано в його житті, почав згадувати й аналізувати. Тому те, що у Чайковського прописано як ліричні сцени на 3 дії, ми вибудували як спогади Онєгіна».
«Аби передати нову режисерську концепцію, довелося дещо змінити у партитурі: певні уривки переставити, деякі — прибрати, одні сцени — уповільнити, інші — пришвидшити, аби вони відповідали пластиці персонажів у новому прочитанні», — каже диригент-постановник Юрій Пороховник. За його словами, це світова тенденція — вдаватися до змін усталених сценічних форм.
«І ми стараємося йти в ногу із часом: вносити нововведення, нові прочитання партитур, яким уже багато років, по-новому прочитувати твори, які ставлять у нас уже по 30 років. І якщо подивитися західні постановки, тих же «Метрополітен-опера», театру «Ковент-Гарден», то тут узагалі ніхто нічим не здивує. У нашій постановці музика Чайковського залишається музикою Чайковського, ми її особливо не порушили».
«УСЕ В ГОЛОВІ»
Для створення декорацій та костюмів Жанна Чепела запросила Олександра Лапіна, провідного баритона Харківської опери та художника-сценографа. За його малюнками монтувальники сцени упродовж двох днів перед прем’єрою збирали складну конструкцію, яка під час вистави рухалася по колу, переносячи глядача то в дім Ларіних, то в кімнату Тетяни, то в бальну залу, то на перон вокзалу… «Насправді, все відбувається в голові Онєгіна, — говорить сценограф. — Було режисерське завдання створити саме такі обставини, щоб глядач поставив собі питання, головне питання цієї вистави — чи може людина подивитися вглиб себе, у своє внутрішнє дзеркало?».
Розробляючи костюми, Олександр Лапін не прив’язувався до моди 1820 року, коли відбуваються події у романі Пушкіна. І це теж диктувалося режисерським задумом: відійти від історичної достовірності й наблизити події у виставі до сучасності; підштовхнути глядачів до думки: те, що переживали люди у першій половині ХІХ століття, знайоме й сучасникам.
Від роздумів до постановочного періоду перейшли у лютому цього року, і за короткий термін цехи театру виготовили складні декорації та костюми. «Така невелика кількість людей за стислий термін пошила значну кількість костюмів! Я досі не розумію, як усе це можна було виконати, — говорить сценограф. — У вашому театрі я відчуваю себе як на творчих Мальдівах».
Порівнянь опери «Онєгін. Life» з іншими варіаціями твору Чайковського ніхто з постановочної групи не боїться. «Театр живий тоді, коли в ньому відбувається щось нове, таке, до чого ніхто не звик. Ми поставили перед собою надскладне завдання і, я гадаю, ми з ним упоралися», — говорить режисер Жанна Чепела.
НАТАЛІЯ РЕКУНЕНКО,
ФОТО ВІТАЛІЯ ЗАГИНАЙЛА
Поделиться ссылкой:
