Як 99 років тому у гетьманському Дніпрі боролися зі сплеском злочинності
У жовтні 1918-го року ситуація у Катеринославі та губернії в цілому була надзвичайно неспокійною. По селах розгортався активний повстанський рух, — дошкульні рейди повстанських отаманів виснажували та паралізовували гетьманську адміністрацію, а загони Нестора Махно, наприклад, уже вступали в бої за повітові містечка і їм давали раду лише регулярні-австро-угорські частини. Крім того, погіршувалася ситуація і у містах. З настанням темряви місто фактично вимирало, — мешканці зачинялися у власних домівках, місцевий криміналітет вичікував на прохолодних темних вулицях якусь випадкову жертву, а згодом, коли почалися грабежі будинків, громадяни нікого не впускали в свої будинки, а лягяючи до сну, обов’язково лишали на чергуванні дорослих. Здійснювалися нальоти на крамниці, особливо на тютюнові, та винокурні, що перебували під державною монополією. Службовці Державної Варти, яких у місті налічувалося кілька сотень, не могла впоратися зі своїми обов’язками. У цих умовах необхідні були спеціальні заходи.
20 жовтня 1918 року на третю добу після наказу Гетьмана Павла Скоропадського про громадську безпеку, відбулося друге засідання комітету громадської безпеки під головуванням Костянтина Гнатовича Макаренка (останній міський голова дореволюційного періоду — Авт.). Сам комітет був сформований 17-го жовтня (в день виходу наказу Скоропадського). На цьому засіданні міські чиновники розпочали формування міських громадських організацій добровольчих дружин, що допомагали Державній Варті охороняти правопорядок. Коли зайшло питання про фінансування цих дружин, Макаренко та голова Спілки домовласників Корецький зголосилися відбути до Києва та проконсультуватися в цього питання в уряді Української Держави. Вони повернулися через два дні з повідомленням, що Міністерство Внтутрішніх Справ виділило 600 тисяч карбованців на охорону міста.
Такі немаленькі кошти (оренда квартири у Нагірній частині міста тоді обходилася у 500-1000 карбованців та вище) теж не особливо зарадили. Тому Спілка домовласників звернулася до своїх членів із проханням відшкодовувати 1,5% від вартості своїх володінь згідно з оцінками (володінь), встановлених міською владою. В місті було сформовано кілька самооборон, за якими закріплювалося патрулювання конкретних кварталів. Свої окремі підрозділи надали різноманітні партії, як наприклад, есери (Партія Соціалістів-Революціонерів), різноманітні студентські гуртки, єврейські квартали охороняли кілька єврейських дружин. Незважаючи на такі потужні мобілізаційні заходи, через кілька днів на вулицях міста розгорталися бійки та стрілянина. Так, наприклад, через кілька днів під час затримання чергового грабіжника загинув місцевий студент — член добровольчої дружини.
На фото: Повстанський загін у селі Карабинівка Катеринославської губернії під командуванням Д.В. Бузюна. Осінь, 1918-ий рік
Автор: Максим МІРОШНИЧЕНКО
