Гетьман Скоропадський та Катеринослав: лагідна українізація під звуки розстрілів
Липень 1918 року став третім місяцем правління влади Гетьмана Павла Скоропадського в Україні. Тодішня ситуація в державі вимагала від диктатури рішучих заходів, які б змогли закласти фундамент такої бажаної для всіх стабільності у суспільстві. Гетьманська політика торкнулася і Катеринослава.
На фоні терористичних атак з боку більшовиків почалася розбудова армії Української Держави, був взятий курс на українізацію освіти, створено ряд державних служб, які намагалися налагодити роботу інфраструктури та забезпечити порядок у суспільстві тощо. Так, у Катеринославі почала активно працювати новостворена Державна Варта, яка розпочала полювання на “гадалок”, “оракулів” та інших шарлатанів, що Ви видурювали гроші у громадян, користуючись загальною поствоєнною та постреволюційною кризою. У місті почав розвиватись філіал Державного Банку, який згодом представить нову національну валюту — гривню. Свою роботу відновив місцевий трамвай. Катеринослав потроху повертався до мирного життя.
Вже з першого липня у місті розпочалася реалізація політики українізації середньої освіти. Повітова управа розіслала на місця телеграму, що згодом у Катеринославі відкриються курси українознавства для вчителів середніх шкіл. Усім слухачам курсів лекцій з історії, мови та літератури України доплачували 150 рублів, що для тих часів був доволі приємний стимул. Проте земська управа повідомляла, що не має права змушувати вчителів обов’язково відвідувати курси, оскільки вже було вирішено, що з осені у школах почнуться повноцінні уроки з історії, мови, літератури та географії України.
Але дні примарної стабільності супроводжувалися репресіями з боку австро-угорських «партнерів». За інформацією тих часів, у місті проводилися облави окупаційної військової адміністрації, що мала значно більші повноваження, ніж цивільна гетьманська. Австрійці шукали у місті осіб, що тримають у себе незареєстровану зброю. Покарання за переховування гвинтівок, пістолетів, набоїв, вибухівки або холодної зброї було суворим: австрійціі за це могли вивезти людину на роботи до імперії, повісити на лощі, чи просто розстріляти. Відомо, що першого липня за незареєстровану зброю було розстріляно місцевого лікаря Івана Скоркіна та громадянина Михайла Івашкевича.
Не дивлячись на спроби стабілізувати ситуацію після революційних подій, Гетьман Павло Скоропадський насправді сидів на пороховій діжці, яка рано чи пізно мала вибухнути. І це сталося. Виснажливий хлібний мир, відсутність взаєморозуміння із дрібним селянством, окупація країни військами Центральних держав, загравання із російським дворянством — усе це значною мірою вплинуло на подальшу долю останнього гетьмана України та історію нашої держави в цілому.
Автор: Максим МІРОШНИЧЕНКО
