Підземні ходи Дніпропетровщини: а чи існують насправді? (Фото)
Кожне велике місто має свою підземну історію. Не стала виключенням і наша область, де підземні лабіринти притягують діггерів, екстремалів та шукачів скарбів. Які на Дніпропетровщині підземні тунелі і чи існують вони взагалі, розбирались «Вісті Придніпров’я».
Новомосковські козацькі печери
Народні легенди та перекази старожил міста розповідають, що існують підземні ходи між Свято-Троїцьким собором і Самарським Пустинно-Миколаївським монастирем, які знаходяться у Дніпропетровській області у місті Новомосковськ.
Свято-Троїцький собор відомий як козацька пам’ятка і собор, який побудували без жодного гвіздка. Самарський Пустинно-Миколаївський монастир — це православний український козачий чоловічий монастир, заснований наприкінці 16-го — на початку 17-го ст. біля слободи Самарчук (Новоселиця; нині Новомосковськ) у Орловському Куті на території Самарської паланки Запорізької Січі. Початок заснуванню монастиря було покладене після 1576 р., коли польсько-литовський король Стефан Баторій дарував козакам старовинне місто Самрь. До появи монастиря на означеній території існувала невеличка церква в ім’я Св. Миколая. Вона й стала після 1576 року основою для будівництва монастирських споруд.
Але у радянські часи монастир було ліквідовано, у ньому відкрили будинок пристарілих, потім інтернат для розумово відсталих. У 1993 році відроджений прихід в будівлях монастиря, через два роки — знов відкритий як жіночий монастир. Зараз монастир відновлено та частково відбудовано православною церквою. Головні святині монастиря — Ахтирськая ікона Божієй Матері, іменована «Самарською» і ікона св. Миколи Чудотворця. Храми: Миколаївський з притворами св. Киріка і Іуліти.
Історія говорить, що всюди, де селилися козаки, вони будували підземні ходи, які повинні були стати порятунком під час військового нападу.
Феодосій Макаревський в книзі «Матеріали для історико-статистичного опису Катеринославської єпархії» (1880 р) відзначав: «Була перша, від Самарського монастиря, за течією Самари вгору, головна пристань для всіх, хто плавав по Дніпру через Самару, Вовчу і Міус в Азовське море».
За словами автора, при Кочережках був Сергіїв Скиток Самарського монастиря, де постійно жили кілька ченців і запорізьких козаків, в обов’язки яких входило приймати в пристані всіх мандрівників, забезпечувати їх і всіляко сприятиме подальшому благополучному плаванню. Після Другої світової війни, коли в монастирі був дитячий будинок, нібито в підземних ходах заблукало двоє дітей. Одну дитину знайшли, а другу на смерть придавило брилою. Другий випадок говорить, що нібито співробітники будинку для людей похилого віку, який також був у монастирі після війни, бачили ходи. Наскільки далеко вони могли тягнутися, невідомо, але розповідають, що в підземеллі бачили останки ченців.
Наразі археологічні розкопки в Присамар’ї ведуться тільки на території Новобогородицької фортеці. Можливо, знайдуться інвестори, яких зацікавить справжня історія монастиря і пов’язаних з ним легенд, можна буде сказати напевно, чи був той підземний тунель насправді…
Недосліджений лабіринт
Палац студентів – будівля стара і загадкова. Говорять, ніби під нею є мережа тунелів. Навіщо Потьомкіну, який побудував палац, потрібні були підземні ходи. Можливо, він міг підготувати ходи для втечі в разі небезпеки або проводити там таємничі ритуали. Але цілком можливо, що будували їх для побутових потреб. Історики відкидають версію про каналізації — занадто багато підземних ходів для звичайної каналізації і занадто вони переплетені.
Ще одна гіпотеза говорить, що князь побудував цей лабіринт для розваг, мовляв, багатії в XVIII столітті нерідко подібними забавами веселили гостей. І Потьомкін міг зробити Катерині II такий романтичний подарунок. Є свідчення, що в підземеллі можна потрапити через підвал Палацу Студентів. Нібито у тунелі можна вільно рухатися людині на повний зріст, а стеля складена з цегли типу XVIII століття.
Діггери міста досліджують загадкові тунелі приблизно на 300 метрів, далі пройти не змогли. І відчайдухам не радять туди спускатися – у тунелях відсутня вентиляція, тому без спеціального обладнання там дихати неможливо. І шукати тунелі ризиковано – у місті багато говорили про «експедиції» місцевих школярів в каналізації під парком: нібито пару років тому двоє старшокласників вирішили спуститися, але дивним чином загинули, задихнувшись від газу, який невідомо звідки взявся. Також загинув і рятувальник МНС, який спустився їм на допомогу…
Підземні ходи Преображенського собору
Найтаємничіший храм Дніпропетровщини, який овіяний легендами і досі не вивчений до кінця. Спочатку Потьомкін задумував Преображенський собор як дуже велику споруду – нинішній храм у 6 разів менший від його задуму. На території храму є підземні пустоти, переобладнані за радянських часів під бомбосховище. Але, чи ведуть вони кудись — питання відкрите.
Вважається, що один хід веде від храму в сторону сучасного райвійськкомату. Другий хід ніби у житловому будинку на розі пр. Яворницького, мовляв, раніше до революції там жили священики собору. Тобто, священнослужителі у всьому вбранні могли по цьому ходу переміщатися і виходити на службу. У цьому є своя логіка. Відомо, що такі ходи були в храмах у багатьох містах.
Загадкові підземні водоспади Діївки
Серед діггерів користуються великою популярністю підземні ходи у Діївці — віддалений житловий масив Дніпра, нині забудований приватними будинками. Селище Діївка відоме ще з козацьких часів. Серед місцевих жителів навіть залишилися легенди про підземні ходи, в яких заховані стародавні скарби.
Вхід у підземелля знаходиться недалеко від залізничного насипу, серед дерев і кущів, що ростуть з боків великого пустиря, що служить в теплу пору року футбольним полем для місцевих жителів. У ролі входу — невелика дірка в землі, викладена з обох боків гранітним камінням. В глибині нібито існує загадковий водоспад, який взимку замерзає, утворюючи підземну ковзанку.
Подумайте про небезпеку
Дніпропетровщина багата на покинуті колектори, підземні ходи та покинуті бомбосховища. Але не варто забувати, що так об’єкти знаходяться в аварійному стані і гуляти там, як мінімум, небезпечно. Коли весь світ чекав «кінця світу» 21 грудня 2012 року. Молоді люди з Дніпра вирішили провести цей день вельми своєрідно – вони пішли до одного з бомбосховищ міста, аби, у випадку кінця світу, потім відроджувати націю. Молоді люди взяли з собою акумулятори, воду та консерви. Але закінчилась ця вечірка обвалом споруди і травмами.
А у 2015 році влітку в одному з бомбосховищ Дніпра (вул. Воздухофлотська) знайшли труп чоловіка. Труп лежав там дуже давно, тіло вже почало розкладатися. За даним фактом порушили кримінальну справу.
І не варто забувати, що у підземеллях та бомбосховищах буває різна енергетика. Її полярність базується на наміри і думках людей, які будували це сховище, адже з цими місцями завжди пов’язані дивні події, вбивства, війна та самогубства. Тому двічі подумайте, перш ніж спускатися під землю…
Підготувала Дарина Сухоніс
за матеріалами Інтернет-джерел
Поделиться ссылкой:
Метки: Дніпропетровська область, история, лабіринти
