Воднолижник з Дніпра Данило Фільченко про життєвий шлях, видатні перемоги та змагання під час війни
Багаторазовий чемпіон з воднолижного спорту із Дніпра Данило Фільченко з початку повномасштабного вторгнення російських окупантів займається волонтерською діяльністю та продовжує гідно представляти Україну на Всеукраїнських та міжнародних змаганнях. Наразі 25-річний спортсмен готується до чемпіонату Європи, який цьогоріч пройде у Франції.
Про те, як велика війна змінила життя дніпровського спортсмена, а також про шлях у великому спорті ДанилоФільченко розповів у програмі «Український характер» на телеканалі Відкритий.
Данило Фільченко народився 17 вересня 1998 року у Дніпрі. Має освіту бакалавра управління будівництвом.
Не одружений, перебуває у стосунках із дівчиною Камілою. Має батьків та рідного брата.
Спортивні досягнення:Заслужений Майстер Спорту;Чемпіон Всесвітніх Ігор 2022;Дворазовий Чемпіон Світу до 21 року;Чемпіон Світу до 17 років;Дворазовий Чемпіон Європи 2021 та 2022;Багаторазовийчемпіон та призер Чемпіонатів Європи до 14/17/21 років.
«Мій воднолижний шлях почався, коли мені було 9років. Прийшли до моєї школи тренери з воднолижного клубу. Мої батьки мене віддали на водні лижі. Так і почалось»
– Ви себе зараз відчуваєте на піку своєї спортивної кар’єри?
«Важко сказати, тому що наш вид спорту такий дуже довговічний. Деякі спортсмени досягають найкращих результатів, коли їм 30 років, 35 навіть. Найголовніше – це залишатись здоровим та бути в ресурсі»
– У 25 років єможливості для спортсмена на етапі найбільших досягнень?
«Все є. Можна завоювати і в 30, і в 15. Зараз вже категорія в мене open. Чемпіонат Європи, Чемпіонат світу, Всесвітні ігри. Коли почалася війна, я думав, що вся кар’єра закінчилася, будемо якось виживати. Тренуватися в Дніпрі ми не могли. А були Всесвітні ігри, до яких я готувався ще до війни. І хотів виграти, це була моя мрія. Але потім Міністерство спорту України сказало, що ми можемо тебе відправити. Япогодився та, звісно, поїхав тренуватися до Європи. У мене було буквально пару місяців підготуватися. Я тренувався кожен день дуже багато. І потім поїхав до Америки і виграв Всесвітні ігри. За це мені дали заслуженого майстра спорту України»
– Ніколи не думали, що цей вид спорту можна видозмінити, що можна щось додати своє?
«Елементів дуже багато, і спорт завжди йде далі, вперед. Була одна, можна сказати, фігура – це сальто 720, у дваобороти. Хотілося б його зробити, і це буде перша фігура в історії, яку ще не робили»
– Скільки маєте медалей? Які вже є нагороди, які з них для вас найважливіші?
«Напевно, десь 200 медалей. Найважливіші з всесвітніх ігор. Медаль золота та срібна. Також є орден за заслуги третього ступеня від Президента України Володимира Зеленського. Звання “Заслужений майстер спорту України”. Золоті медалі Чемпіонатів Європи та світу до 17років. Також чемпіонат світу до 21 року я вигравав двічі. Всі медалі дуже важливі»
– Чи були у вас травми?
«Так, була в мене така дуже велика одна травма. В мене був відривбіцепсу»
– Як це сталося?
«На воді. Я їхав слалом. Це один із трьох видів воднолижного спорту. І в мене рука потрапила до рукоятки. Катер потягнув – і відірвався в мене біцепс. У мене є великий шрам. Це був такий важкий час у моєму спортивному житті»
– Коли вам було важко відновлюватися, ви, мабуть, розуміли, що можете і не повернутися до спорту. Які були думки? Чим би ви займалися, окрімспорту?
«Навіть не було думок, що я не повернуся. Я знав, що я пройду реабілітацію. Я дуже багато робив для цього. І повернувся за шість місяців»
– Ви навчалися в Америці, 6 років там прожили, але ж повернулися назад до України. Чи не хотіли там залишитись?
«Був момент, коли хотів там залишитись, коли там навчався, потім працював. Але завжди,якщо чесно, тягнуло додому. Завжди. Коли був там, всім розповідав, наскільки Україна найкраща країна. Був таким дуже проукраїнським навіть до війни. Я завжди таким був, завжди країну представляв на всіх змаганнях. Повернувся у 2021 році до України. І тут війна»
– Як вплинула війна на ваше самопочуття, на заняття спортом, на думки?
«Спочатку було страшно, потім звикли та почали допомагати, чим могли. Я організував благодійнийфонд, ми волонтерили, допомагали. І зараз підтримуємо хлопців. Ми притягнули багато автівок з Європи, військових дронів, все, що було потрібно. Коли почалася війна, я одразу включився допомагати та робити те, що я можу. Тому що це мій дім, тут моя сім’я, і ми не готові здаватись і віддавати те, що маємо»
– Спорт для вас – це хобі та робота, але є ще й інша справа, якою ви хочете займатися. Це буде вже ваша справа життя?
«Подивимось, справа – це життя або ні. Але зараз,так, займаюся. Є столярна майстерня – це наш сімейний бізнес, один із напрямків, котрим я займаюсь конкретно. Це меблеве виробництво»
– А ви вмієте щось робити на станках?
«Можу, якщо треба – можу. Не так професійно, як всі наші майстри. Немає такого досвіду. Але якщо треба – можу. Звісно. Руки з правильного місця ростуть»
– Цього року будуть спортивні виїзди. І це дуже відповідально. Чи готовий Данило Фільченко?
«Щоббути готовим, треба тренуватись. Тому я тренуюся і намагаюся їхати на змагання»
– Куди плануються поїздки?
«Планується поїздка десь на кінець червня. Це або Іспанія, або Італія. Міжнародний турнір. Потім кінець липня – вже турнір більш важливий, там, де будуть кращі атлети, з якими я буду змагатися в Австрії. І потім початок серпня – це чемпіонат Європи у Франції»
– У чому ваш секретуспіху?
«Не знаю, чи можна сказати, що я вже успішний. Працювати треба. Секрет чи не секрет, я просто намагаюсь робити все, що від мене залежить. Треба зранку піднятися або у вихідний день кудись поїхати, щоб щось зробити. Для мене це не є якоюсь проблемою. Намагаюсь робити все, будь-коли та будь-де»
– Маєте якісь життєві принципи?
«Борець за справедливість, знаєте, завжди. Я в спорті завждисварюся з суддями, коли відчуваю, що трапляється якась несправедливість. На першому місці для мене – сім’я та відносини з моїми батьками»
Детальніше дивіться у випуску програми «Український характер».
Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого вФейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.
