Вітання нікопольцям від львівських освітян

Я завжди зустрічала 1 вересня у рідному місті, але у цьому році моя онука пішла до школи у іншому регіоні країни.

Незважаючи на те, що перший дзвоник для львівських школярів пролунав о десятій ранку, з першими промінчиками сонця вулиці нагадували величезні бджолині вулики, бо до навчальних закладів поспішали цілими родинами.

За багато років ми вже звикли до наших урочистих лінійок разом із шефами, депутатами і батьками (переважно первачків), тож ступивши на подвір’я Львівського навчально-виховного комплексу імені В. Симоненка з поглибленим вивченням німецької мови «Спеціалізована школа І ступеня – гімназія», я навіть розгубилася. Спочатку дуже вразили тисячі присутніх на святі, потім погляд прикипів до більш ніж 1200 вишиванок і це лише на учнях, запала в душу світла промова представника духовенства.

Але перед очима час від часу постає картинка початку лінійки. Я навмисне більше знімала малечу, для якої все було вперше. Можливо хтось ще не вміє бігло читати, хтось плутає числа, але дітки вже знають Гімн України та старанно прикладають рученята до грудей під час його виконання.

Дуже приємним було знайомство і спілкування з директором навчального закладу Ярославою Миколаївною Скоропад, яка, ставши ще однією мамою на довгі роки навчання для 131 першокласника, від щирого серця привітала нікопольців з початком навчального року.

Тож щасливої подорожі всім на пароплаві під назвою «Знання».