Вірю. Чекаю. Молюся: документальний фільм про полонених і зниклих безвісти зібрав у Дніпрі аншлаг

Вчора, 10 жовтня, у дніпровському кінотеатрі «Правда-Кіно» відбулася прем’єра документального фільму «Вірю. Чекаю. Молюся», яка зачіпає одну з найбільших і найтрагічніших проблем російсько-української віни — історії полонених та зниклих безвісті бійців. Про це з місця події повідомляє кореспондент Дніпрограда.

Фільм розповідає одразу декілька історій — як колишніх полонених, так і рідних тих бійців, які на п’ятому році війни досі не знають яка доля спіткала їхнього батька, сина або брата. Про умови перебування в полоні російських окупантів розповіли чоловіки і жінки. Одних щодня катували та тримали на ланцюгу, а над іншими здійснювали акти психологічного насилля.

Своїми історіями поділилися і рідні тих, кого наразі вважають зниклим безвісті. Ці люди вже більше чотирьох років чекають хоча б якоїсь звістки від зниклих бійців. Це очікування і невизначеність психологи називають найгіршим, що може статися з людиною.

Також у фільмі «Вірю. Чекаю. Молюся» показали унікальні кадри роботи пошукової групи «Пошук Дніпро», які у вересні 2014 року одні з перших вирушили на поле битви біля Іловайська та під супроводом канонади та бойовиків вивозили тіла загиблих або розстріляних росіянами українських воїнів.

Як зазначив один з героїі фільму, колосальна робота проводиться не тільки задля пошуку вбитих, а і заради збирання доказів для майбутнього міжнародного трибуналу над окупантами, адже велика кількість тіл українських бійців були з ознаками катування та цинічної страти.

Авторами фільму виступила дніпровська команда на чолі з режисеркою Катериною Стрельченко. 

Автор: Антон МОРОЗ