В Кривом Роге прошло мирное шествие в поддержку сроков демобилизации

logo

У Кривому Розі пройшла мирна хода в підтримку строків демобілізації

Фото: Перший Криворізький

Сьогодні, 11 лютого, на кільці 95-кварталу о 14:00 відбулася мирна хода сімей військових в підтримку строків демобілізації.

Про цеповідомляє журналістка “Першого Криворізького”.

Батьки, дружини та діти військових, які пішли на фронт з початку війни, зібралися на мирну ходу. Вона відбулася від кільця 95-кварталу та до флагштоку у парку Героїв.

Мітингуючі вимагали від влади встановити строк демобілізації через 18 місяців служби. Вони розуміють, що військові можуть піти на фронт повторно, але наразі їм необхідний відпочинок після 2 років служби.

Вони мали плакати з закликами: “Мотивоване військо – захищенедержавою. Право на демобілізацію після 18 місяців служби вмотивує військових вже сьогодні”, “Мій чоловік доброволець, а не ув’язнений”.

Діти тримали плакати: “Я маю право рости з батьком”, “Моя черга обіймати тата” тощо.

Під час ходи мітингувальники кричали: “Вимагаємо чітких термінів служби”, “Військові мають права”, “Військові теж люди”, “Борони права військових”

У знак підтримки водії автівок, що проїжджали повз, сигналили мітингувальникам.

На місці також чергувала патрульна поліція та тимчасово перекриваладорогу для ходи.

Сини організаторки зазначили, що прийшли з метою відновити права військових. Вони бачать, що не тільки їх тато, а й інші військові дуже втомилися. Тому їм треба відпочинок, їм треба відновитися“Я тут, щоб підтримати свого тата та інших військових, які вже 2 роки виборюють перемогу потом та кров’ю. Ми теж діти, які заслуговують на повноцінну сім’ю. У мого тата також є обов’язки і переді мною. За два роки повинні були подумати, ким їх замінити. Прошу почути дітейта встановити справедливі терміни демобілізації без рішення ставки. Поверніть нам батьків” – зазначив син одного з військового.

Рідні захисника зі 129 бригади, що зараз на Донецькому напрямку, просять допомоги, щоб зібрати на квадрокоптер Mavic. До цього вони збирали на FPV-дрони та РЕБ.

Його ж донька додала: “Мій тато вже півтора роки на війні. І я дуже хочу і дуже мрію, щоб він і всі інші військові повернулися додому і відпочивали”

Юлія, дружина одного з добровольців, який вже другий рік на фронті, звернулася до влади з такими питаннями: “Чому у нас воюють одні й ті самі? Чому ті, хто навіть у тилу, вони не спромоглися навіть сьогодні прийти і нас підтримати? Бо рано чи пізно все ж таки всі підуть.

Мене дивує рішення влади. Вона взагалі недумає про військових. Тому в мене питання до неї: коли це скінчиться? Чому вони не приймають адекватний термін служби? Я хочу, щоб вони прийняли адекватні терміни служби. Щоб моя дитина побачила свого батька. Щоб мій чоловік повернувся додому живий”.

Організаторка заходу – Лілія Цьома. Її чоловік пішов добровольцем з початку повномасштабного вторгнення. І вже 27 лютого був у зоні бойових дій. Вона розповіла, що рух створився через те, що суспільство не розуміло рідних військових:

“Ми ще рік тому кричали, що вже потрібно розробляти механізми демобілізації, замін, що настане той день, коли це питання буде дуже гострим. Але нас не чули. Всі нам казали, що в нас нічого не вийде, що ми нічого не доб’ємося”.

Але незважаючи на це і на невелику кількість учасників, рух вже дав результати. Влада все ж таки почула їх та почала розмови про демобілізацію. Але поки пропонують законопроекти, які насправді не регулюють процес мобілізації.

“Люди – цеживий ресурс, який потрібно зберегти в першу чергу і повернути захисників, які потім зможуть повернутися у цивільне життя і не бути тягарем для своїх родин і для держави загалом”, – прокоментувала організаторка.

Лілія також зазначає, що в країні багато ухилянтів через те, що люди не мають мотивації та розуміння куди вони йдуть, для чого, на який термін, які гарантії отримають від держави, що від них вимагатимуть і як все відбуватиметься.

“Мій чоловік ще морально тримається,а от ті, у кого нема кому підтримувати, вже зламалися. Тому так багато самовільного залишення частини зараз, люди просто не витримують. Вони хоч і залізні, але не нескінченні” – підкреслює Лілія Цьома.