У дніпровській школі вшанували подвиг героїв (Фото)
…Як тільки швидко біжить час! Вже минуло тридцять років, як відбулося виведення радянських військ з Афганістану. Однак пам’ять залишається. Добрим прикладом такої пам’яті можна назвати заходи, які щорічно відбуваються в середній школі № 26, що в Амур-Нижньодніпровському районі Дніпра. Напередодні кожної чергової дати тут вже традиційно приходять до встановленого пам’ятника воїнам-афганцям. Приходять матері тих солдат, які не повернулися з тієї війни, вже літні воїни-афганці, представники громадських організацій. Приходять, щоб поклонитися світлій пам’яті всім тим, хто не повернувся додому.
Так було і цього разу. Всі разом поклали квіти до пам’ятникам воїнам-афганцям, а потім, уже традиційно, відвідали музей «Зал афганської слави», створений у середній школі № 26. Цього разу це були своєрідні ювілейні відвідини, адже саме в ці дні шкільному афганському залові виповнилося десять років. Тому тут готувалися до такої дати з підвищеною відповідальністю.
Організатори цього заходу представили присутнім своєрідний відеопоказ усього того, що тут відбувалося протягом усіх попередніх років. Цей матеріал, без усякого перебільшення, не просто багатий на різні факти та дослідження, а прямо таки унікальний: в ньому збережено всі минулі десять років музею. У зв’язку з цим, саме собою напрошується побажання на цій основі (а тут і знімки, і збережений відеоряд) створити документальний фільм, як про земляків-афганців, що не повернулися у рідні домівки, так і про їхніх матерів, а також про тих воїнів, які повернулися. І, звичайно ж, про всіх тих, хто працював над створенням цього залу, а нині продовжує наповнення його унікальними експонатами. Добре було б видати й окрему книгу. Хотілося б, щоб на таку пропозицію відгукнулися районна, міська, а можливо, й обласна влада. Історію треба зберігати такою, яка вона була.
Що особливо вражає: у цьому своєрідному музеї на окремих стендах збережено фото й розповіді про всіх 14 амурчан, які не повернулися з тієї війни. В цьому році тут відкрито нову експозицію про всіх 75 воїнів-афганців обласного центру. Це величезна пошукова робота! І ось тепер у цьому своєрідному музеї з’явився ще один стенд.
Є тут і розповіді про афганців, що повернулися додому. Ясна річ, нині це вже літні люди. Але з якою тільки любов’ю й повагою говорять вони про своїх бойових товаришів!
На цьому ювілейному вечорі пам’яті ветеранам-афганцям, як і багатьом присутнім, в першу чергу, матерям воїнів-афганців, сини яких загинули на тій війні, були вручені відзнаки та нагороди, – зокрема, Марії Іванівні Бугарі, Лідії Семенівні Мазниченко, багатьом іншим. Увічнено також імена тих батьків воїнів-афганців, які вже пішли за межу вічності. А з якою тільки щирістю і як талановито діти цієї школи розповідали про наших воїнів-земляків! А як талановито співали! Особливо пісню «Я тебе не навиджу, війна!..». Люди повинні жити в мирі. У присутніх на очах світилися сльози…
У короткій замітці про цей захід, ясна річ, не розповісти про все. Потрібні документальний фільм і окрема книга. А от загадати імена тих, завдяки кому тут є і музей, і проводяться щорічні заходи, треба. Ініціатором створення афганського музею була Марія Іванівна Бугара. Це тоді, коли директором школи тут працювала Валентина Костянтинівна Пермінова. Нині цю добру справу продовжує Світлана Олександрівна Корж. Серед найактивніших помічників – Семен Леонідович Писклюков, Геннадій Володимирович Уславцев, чимало інших, а своєрідним диригентом цієї доброї справи ось уже десять років підряд залишається вчитель математики Ірина Олександрівна Ніжнікова. Низький вам усім уклін за вашу благородну працю! Пробачте ті, кого тут не згадано.
Олександр ШИРОЧЕНКО
Поделиться ссылкой:
