У Дніпрі зібралися ветерани АТО, які після «дембелю» стали успішними підприємцями або митцями

logo

Дніпро – У Дніпрі провели форум бійців АТО «Захоплені життям. Історії успіху ветеранів АТО». У ньому взяли участь колишні військові з Центральної України, а також неокупованого Росією Донбасу. Демобілізовані солдати розповіли свої історії успіху після «дембелю». Хтось після повернення заснував бізнес, хтось пішов працювати у владу, хтось отримав затребуваний на ринку праці фах, а хтось захопився мистецтвом, яке приносить і втіху, й прибуток. Щоправда психологи кажуть: таких випадків є небагато.

Демобілізований боєць «Правого сектору» Владислав Кураленко повернувся додому з Донбасу близько року тому. У своїй колишній мирній професії – менеджмент продажу – розчарувався. Чоловік не приховує: одразу ж після приїзду в Дніпро почав, як він каже, «соціалізуватись» – з друзями, під чарку. У горілці вдавалось тимчасово топити спогади про війну. В якийсь момент відчув: так далі не можна.

Боєць-вишивальник

Тоді, розказує, раптом зацікавило захоплення дружини – вишивка бісером. Спробував – і пішло. Наразі чоловік позбувся залежності від алкоголю, став засновником родинної вишивальної майстерні, має в доробку десятки вишивок, які купують люди з України та з-за кордону. Частину прибутку він віддає на доброчинність.

Владислав Кураленко

Владислав Кураленко

Хлопцям хочу сказати: тільки не замикайтесь в собі, створюйте клуби за інтересами, спілкуйтесь

«Я не скажу, що ми заробляємо якісь великі гроші. Але вистачає поїсти і навіть трішки поправитись. Намагаємось розвиватись, допомагаємо хворим діткам. Ми такі ж прості люди, як і всі. Зірок з неба не хапали, гори не звертали. Нам довелось захищати свою країну, свої домівки. Нас таких немало. Відсотків 20, повертаючись додому, починає «соціалізуватись», як я розповідаю. Під горілку, оселедчик… Хлопцям хочу сказати: тільки не замикайтесь в собі, створюйте клуби за інтересами, спілкуйтесь», – розповідає Владислав Кураленко.

Непросто розпочати життя з чистого аркуша, отримувати прибуток й утримувати родину. Чимало демобілізованих бійців, переглянувши на фронті шкалу своїх цінностей, тепер хочуть допомагати іншим.

Боєць-реабілітолог

Колишній боєць батальйону «Кривбас» Сергій Куршаков отримав важке поранення на сході та особисто зіштовхнувся із проблемою фізичної реабілітації. Каже: його статків вистачило, аби пройти курс в Ізраїлі, але що робити хлопцям без грошей? Міркував недовго, за допомогою друзів і волонтерів відкрив реабілітаційний центр для поранених вояків, де усі послуги – безкоштовні. За рік роботи до нормального життя вдалось повернути десятки чоловіків з бойовими травмами.

Сергій Куршаков

Сергій Куршаков

Я готовий цим ділитись з іншими

«Півтора року працюємо, наш центр відвідали більше тисячі учасників АТО та членів їхніх сімей. У кожного успіхи різні. Але завдяки центру їхній фізичний стан покращується. Я готовий цим ділитись з іншими», – зазначає Сергій.

Історії успіху демобілізованих бійців у мирному житті, подібні до Владиславової та Сергієвої, презентували на форумі бійців АТО в Дніпрі. На нього зібрались воїни з Центральної України – Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської областей, а також контрольованого українською стороною Донбасу. Хтось розповів, що після повернення додому заснував ефективний бізнес, хтось пішов працювати у владу, хтось отримав нову, сучасну професію. Колишні військовослужбовці визнають: якби не підтримка рідних та друзів, можливо, й не змогли б розпочати життя з нової сторінки.

«Повертаючись додому, ми ніби потрапляємо в сіру зону» – боєць

Один з оборонців Донецького аеропорту Іван Начовний в минулому – викладач вишу, зараз працює радником голови Дніпропетровської облдержадміністрації, керує громадською організацією ветеранів АТО, є одним з ініціаторів створення в Дніпрі першого в Україні Музею АТО. Здавалося б, успішна людина, яка чітко бачить своє місце в мирному житті, Іван зізнається: досі відчуває характерні для багатьох, хто бачив війну, напади роздратування – емоції, що заважають рухатись далі.

Іван Начовний

Іван Начовний

Перша проблема – це внутрішня агресія

«Повернувшись додому, ти зовсім по-іншому дивишся на світ. Перша проблема – це внутрішня агресія. Але ця агресія не спрямована на конкретну людину, вона є в мені. Чому? Бо ми на війні мали два завдання: дожити до ранку, а потім – дожити до вечора. Там для нас було тільки чорне й біле. Чорне – ворог, біле – твоя батьківщина, родина, твої побратими… Потрапляючи сюди, ми ніби потрапляємо в сіру зону. Тут нам кажуть: «а може…», «та як-небудь…», «можливо». І воно бісить. Чиновник тобі каже: «Приходьте завтра». Тебе це бісить. Ну чому ж не сьогодні?» – зауважує Іван Начовний.

Формула успіху: ідея + підтримка + мотивація

Психологи зазначають: статистики немає, але дивовижних випадків, коли бійці розпочинають жити по-новому і швидко досягають успіхів у мирному житті, не так і багато. Багато хто не справляється з психологічними і побутовими труднощами. Сім’ї багатьох бійців, які пройшли АТО, нерідко на межі розвалу. У таких умовах дуже цінними є бажання досягти успіху й підтримка близьких, зазначає військовий психолог Андрій Козінчук.

Андрій Козінчук

Андрій Козінчук

Та людина, яка має шоковий досвід і вийшла з кризових станів, може перебороти будь-яку ситуацію

«Нема ніякої статистики, але потенційно – 100% хлопців, повернувшись додому, можуть мати такі ж історії успіху. Адже та людина, яка має шоковий досвід і вийшла з кризових станів, може перебороти будь-яку ситуацію. Формула цих історій успіху, як виглядає, проста: спершу була ідея, потім підтримка, необов’язково фінансова, може, просто моральна, і мотивація – для чого вони це роблять… Від чого залежить? Від того, яка була історія цього ветерана до… Наприклад, якщо у нього були проблеми з алкоголем, були вони на війні, є після, то це вже певна стабільність. І дуже важливо, якою була підтримка після повернення. Є такі родини, де дружини кидали бійців. І звісно – рушійна сила», – зазначив у коментарі Радіо Свобода військовий психолог.

Наступний форум «Захоплені життям» відбудеться в грудні в Києві. Організатори планують зробити акцію всеукраїнською.