У Дніпрі вшанували пам’ять відомого дніпровського митця — Вадима Сідура
Другий рік Дніпро голосно чує про Вадима Сідура — людину, відому у всьому світі, видатного скульптора, сміливого борця в житті та мистецтві, митця та поета, про життя якого у рідному місті не було до 2017 року жодної згадки. Про це Дніпрограду повідомили в прес-службі Музею українського живопису.
Минулого року Музей українського живопису за підтримки Культурної столиці вперше провів Дні пам’яті Сідура, в такий спосіб започаткувавши добру традицію.
2017-го – було зроблено фільм про скульптора. Першу серію презентовано під час заходів пам’яті у червні 2017. Спеціальний показ музейники влаштували для вихованців гімназії № 33, навчального закладу, який розташовано навпроти музею, і в якому навчався Вадим Абрамович Сідур.
Цьогоріч на вечір-спогад Вадима Сідура музейники запросили в гості усіх, кому цікава ця велична постать. У залах звучали вірші, які складав художник, створюючи атмосферу.
Відкрила вечір спогадів Людмила Тверська, мистецтвознавець та заслужений працівник культури України. Письменник і сценарист Семен Заславський декламував вірші.
І для всіх присутніх було презентовано другу серію фільму про Вадима Сідура.
Скульптор Вадим Сідур прожив складне життя. Війна, поранення, початок творчого шляху в рамках соцреалізму та відхилення наприкінці 50-х, неприйняття «нових» робіт радянською владою, через що і виключення з партії, декілька інфарктів, останній з яких виявився смертельним.
Сідур так казав про свою творчість: мені хочеться, аби глядач впізнавав не «мою манеру», а мій світ». І цікаво, що цей діалог між глядачем та майстром – був, звучав, відбувався.
Деякі роботи Сідура мають тональність тихої туги. Такий «Пам’ятник тим, хто лишився непохованим», — присвята тим, хто загинув в Афганістані.
Роздуми про смерть, турбота про збереження людського обліку в ході війн, екологічних та техногенних катастроф привели художника до створення об’ємних колажів, які отримали назву «Гроб-арт». Суть цієї течії у тому, що всі науки, що прискорюють розвиток науки та техніки призводять до зникнення простору та часу.
Скульптор, що працював у полупідпільних умовах, використовував для асамбляжів матеріали, вже пережили власну загибель: старі чавунні труби, іржаві батареї, лопати та інший металобрухт та сміття. Майстер створював образи людських істот, що доведені стражданнями до апатії та байдужості, близьких до смерті.
Автор: Іван МУРАХА
