У Дніпрі видатний режисер Київського театру дав майстер-клас
У рамках Всеукраїнського фестивалю «Феєрія Дніпра» пройшов майстер-клас видатного режисера художнього керівника Київського Театру на Подолі народного артиста України, лауреата Національної Шевченківської премії Віталія Малахова. Залучилища культури був заповнений вщент.
Віталій Малахов
Звичайно, метр режисури не збирався когось вчити чи показувати, як він працює з акторами, але бесіда, яка відбулася, думаю, багато дала молоді, це був сильний поштовх до роздумів про себе, свою долю, до вибору правильних життєвих рішень і водночас він встиг розкрити свої підходи до п’єс улюбленого ним драматурга Шекспіра. Але спочатку завліт познайомила з 37-річною історією славетного театру, який довго поневірявся без приміщення і вимушений був вести гастрольний спосіб життя, причому гастролював в основному за кордоном. Тепер приміщення йому врешті збудували за останнім словом театральної техніки. І хай виглядає воно з архітектурного погляду не дуже привабливо, Віталій Юхимович задоволений головним, що працювати в ньому зручно і комфортно.
У режисера і театра насичене життя, сповнене тріумфів (Малахов неодноразово отримував «Київську пектораль» як кращий режисер року), але й не без невдач, як відверто зізнається сам маестро. У нього були чудові вчителі, але сам він відмовлявся від пропозицій викладати – це зовсім інша професія.
— І всі поради, які я можу дати, — сказав Віталій Юхимович, — дуже суб’єктивні. Мої секрети для вас не годяться, бо кожен має пройти свій шлях. Ви для себе повинні насамперед усвідомити, навіщо ви займаєтеся цією професією, від цього залежить усе. Як казав мій вчитель Володимир Неллі, не можна прикинутися канатоходцем, і режисером теж.
Для Малахова театр – інструмент для пізнання життя. Через театр він намагається встановити, як наступає той момент, коли люди з добрих перетворюються на поганих. Він наслідує доктрину Каарела Ірда – «Усі вистави робити тільки для себе», а не длякомісій, фестивалів чи «про людське око». Хоча бувало в його житті й таке, і, як правило, це приводило до невдачі.
Режисер показав відеозаписи кількох сцен з різних вистав за трагедією «Отелло» Шекспіра. Одна з них проходила у басейні, котрий імітував Венеціанські канали. Малахов засумнівався, чи такий вже позитивний герой Отелло, і тоді на перший план виходить Яго, причому зовсім не як підступний негідник. У другій постановці він пояснив поведінку і вчинки Отелло його менталітетом, відмінним від європейського.
Малахов взагалі любить повертатися до одного й того ж матеріалу, осмислювати його з різних сторін. Тричі він ставив «Вертеп» Шевчука. А одного разу навіть задумав фестиваль з різних постановок тільки «Собачьего сердца» Булгакова. Малахов любить театр, який ставить питання і примушує людину над чимось задуматися і щось зрозуміти. Це його головна мета. Так само і ця зустріч, гадаю, була не тільки цікавою, але й корисною для молоді саме оцією націленістю на власні роздуми і пошуки.
Тетяна АБРАМОВА
