У Дніпрі сім’ї, які мають дітей з інвалідністю, не захищені, — благодійники

Сім’ї, що мають дітей з інвалідністю, у Дніпрі соціально не захищені, тому потребують допомоги та підтримки. Про це сьогодні, 8 травня, під час прес-конференції в ІА «Мост-Дніпро» розповіли волонтери та представники благодійних громадсбких організацій, передає Дніпроград з місця подій.

Заступник голови благодійної організації «Добра планета» Наталія Малютіна розповіла, що попри усі обіцянки міського голови та його заступників, Дніпро для маломобільних людей сьогодні — недоступний.

«Ми допомогаємо дітям з обмеженими можливостями, які проживають в сім’ях з батьками. Тому що в нашому місті Дніпро місцева владана них просто не звертає увагу. Міськрада так чи інакше допомагає дітям з інвалідністю, які проживають в дитячих будинках або інтернатах, але дітей, які проживають із батьками для них просто не існує. А таких родин у місті — більше трьох тисяч», — розповіла Наталія Малютіна.

Вона розповіла, що найчастіше сім’ї, де є дитина інвалід — неповні. Зазвичай мати із маломобільною дитиною залишається сам на сам із усіма проблемами, зокрема жінка не може піти працювати, адже займається доглядом за дитиною, яка потребуює набагато більшої уваги ніж здорова дитина, та виживає лише на одну пенсію. 

«Сім’ям, які мають дитину з хворобою пропонують пенсію у розмірі в 1946 грн. На ці гроші вижити просто неможливо. При тому, що найчастіше необхідно весь час підтримувати здоров’я дитини ліками та реабілітаціями, які коштують нереальних грошей. Жодних соціальних програм у Дніпрі для таких діток немає. Єдина допомога — міськрада виділяє 500 грн на місяць на виплати за комунальні послуги, шо не покриває навіть половину платіжки», — зазначила Малютіна.

Окрім того, у Дніпрі існує серйозна проблема із місцевим простором для людей з інвалідністю.

«На жаль безбар’єрний простір в нашому місті сьогодні — це нездійснена мрія. Потрапити кудись швидко і без пригод — нереально. В метро спуститися неможливо, в лікарню зайти — також ні, бо немає пандусу, про громадський транспорт взагалі говорити нічого — трамваї та маршрутки до таких людей просто необлаштовані, бардюри та тротуари занадто високі. Маршрутники взагалі відмовляються брати людей на візках в салон, при цьому принижуючи дитину. У місті мільйоннику функціонує всього два соціальних таксі — це дуже мало, тому скористатися ними також неможливо. В цьому році обіцяли, що закуплять ще два, але ж хіба цього буде достатньо?», — розповіла мама дитини з інвалідністю Ілона Коновалова.

Віце-президент Міжнародного благодійного фонду Олександра Петровського «Солідарність» Яна Іванілова наголосила, влада своєю бездіяльністю просто кидає дітей та їх батьків на призволяще, при цьому роблячи лише картинку того, що чиновники дбають про маломобільний людей.

«Наприклад, якщо Департамент гуманітарної політики міськради надає приміщення, де проводить захід для особливих дітей, то приміщення має бути відповідно облаштоване. А виходить так, що мами повинні заносити своїх дітей на руках. Сім’ям, де є діти з інвалідністю повинні надаватися пільги, тому що це соціальна категорія населення. Вони повинні знаходитися під захистом. Саме для них повинні розроблятися соціальні програми. І вони мають право на виплати, які передбачені бюджетом, зокрема і міським, проте в повному об’ємі до них не доходять. Безумовно є громадські організації та благодійні фонди, без існування яких, люди, які зіткнулася з бідою, просто зійшли з розуму від відчаю. Але навіщо тоді функціонує міськрада і окремі департменти? За що вони отримують гроші?», — зазначила Яна Іванілова.  

Автор: Дарина ТВАРА