У Дніпрі показали вишивані шедеври (Фото)

logo

Образ і слово кобзаря у вишивці – так називалася виставка вишиваних картин, привезених на один суботній день до Дніпра (15 грудня 2018 року) з Полтави її організатором і координатором самобутнього проекту, відомою вишивальницею, майстринею фриволіте – «царського плетива» ( воно складається з тугих, щільних вузликів, які не підлягають розпусканню і в основу цього рукоділля лягло плетиво рибацьких сіток) Катериною Калініченко-Шевченко – поетесою і співачкою.

Своїй дружині у цих поїздках з виставкою по містах і селах Полтавщини та України допомагає волонтер і громадський діяч Григорій Калініченко. Побачити ці вишивані шедеври можна було в приміщенні агенції «Медіапростір». Ініціатором цієї події стала обласна громадська організація товариства політичних в’язнів і репресованих та її очільник, відомий громадський діяч Іван Дремлюга при підтримці народного депутата України Андрія Денисенка.

Показ цієї незвичайної колекції гості поєднали ще з двома урочими дійствами: нашій області передано «Рушник миру та єднання» з Полтавщини, на якому відома майстриня з Дніпра Світлана Макаренко вишиє взОри, притаманні січославському козацькому краю. Цей рушник має довжину 12 м 55 см і ширину 55 см. Посередині нього вишита земна куля, на фоні якої зображено лелеку в польоті. Свої орнаменти на рушникові вже вишили українці – діаспоряни з Німеччини, Польщі, Канади і майстрині з Тернопільщини, Івано- Франківщини, Черкаської і Полтавської областей. З нашого міста рушник буде передано до Києва і, до завершення задуманого полтавцями, на ньому з’являться вишивки представників 24-х діаспор світу і 25-ти областей України.

Також було представлено рушник-оберіг для українських воїнів-захисників «Україна всіх єднає». На цьому полотні свої узори-обереги залишили вишивальники з різних куточків України і полтавці провезли його вздовж усієї лінії фронту. Пані Катерина згадує: « Якось волонтерська група в черговий раз їхала на передову до воїнів зі своїми гостинцями і, за традицією, везла з собою цей рушник-оберіг. Несподівано з автом трапилася поломка. Довелося стати до ремонту і якраз на виду у ворога. –То ж будь що буде! – вирішили волонтери і розтягнули вздовж машини це полотно. І поки міняли колесо, з ворожого боку ані стрельнуло. А коли вже поверталися цією ж дорогою , то побачили те місце, все вкрите вирвами від снарядів».

Автором грандіозного проекту «Образ і слово Кобзаря у вишивці» ( галерея портретів та цитат Т. Г. Шевченка) і розробником схем для вишивання, вміщених у його 4-му альбомі «Українська вишивка», став ( на жаль, нині вже покійний) Григорій Кисіль – Заслужений майстер народної творчості України, лауреат обласної премії імені Панаса Мирного та літературно-мистецької премії імені Олени Пчілки, Відмінник освіти України, колишній викладач-методист Гадяцького коледжу культури і мистецтва ім. І.П. Котляревського. До речі, з його ініціативи та підтримки свого часу в цьому навчальному закладі було відкрито спеціальність «Декоративно-прикладне мистецтво».

Працюючи над цим проектом, Григорій Кисіль писав: « Нехай у наших душах не гасне свіча любові, світлої пам’яті і шани Кобзаря». За життя «золоторукий проектант» , як називали цього видатного майстра ( а він володів багатьма видами народного прикладного мистецтва, які побутували на Полтавщині і, зокрема, в Решетилівському районі, знаменитому своєю вишивкою «білим по білому», звідки він родом), видав п’ять альбомів « Українська вишивка». Він розробляв візерунки для вишивання ( схеми ікон, портретів видатних українців, орнаменти, шрифти і тематичні композиції у техніці «хрестик» без використання комп’ютерних технологій), які публікували журнали «Жінка» та «Україна».

На відкритті виставки пані Катерина, зокрема, сказала, що над втіленням задуму відомого майстра Григорія Кисіля знані вишивальниці Полтавщини трудилися протягом півтора року. Вишивали образ і слово Кобзаря більше 70-ти майстрів міст і районів Полтавщини, серед яких були і молоді , і вже досвідчені, поважні віком жінки, котрим часом і здоров’я ставало на перешкоді, але коли бралися за голку, вишиваючи портрети Тараса і його поетичні рядки, де й сила та снага бралися, бо за Іваном Франком: «Вишивання хрестом – це німа молитва, без слів». Були серед вишивальниць і матері з доньками, сином – підлітком, були й інваліди дитинства, із втраченою правицею, але голка в лівій руці вправно мережила полотно.

Згодом, завдяки давнім творчим зв’язкам Шевченківського Комітету, започаткованим відомим громадським діячем Володимиром Степанюком, з працівниками Канівського музею-заповідника Т. Шевченка, до полтавського гурту долучилися семеро вишивальниць, очолюваних відомою майстринею Вірою Носенко, і один шанований вишивальник з Канева. То ж присутні на відкритті виставки «Образ і слово Кобзаря у вишивці» мали змогу переглянути 74 унікальних вишивки, з яких 33 – це портрети Кобзаря.

За словами Катерини Калініченко, більше чотирьох з половиною мільйонів полтавських різнокольорових хрестиків лягло на ці вишукані полотна, а сама виставка вже подолала з кінця в кінець України більше чотирьох тисяч кілометрів. Вона продовжує: « В Ужгороді полтавський проект назвали п’ятою подорожжю Тараса Григоровича Україною: три поїздки Кобзар здійснив за свого життя, четвертим був скорботний шлях Великого Поета і Пророка з Петербурга до Канева, до місця вічного спочинку. Тепер же «Вишитий Кобзар» мандрує Україною і з полотен на нас оцінююче дивляться 33 пари Тарасових очей, ніби запитуючи, як ми живемо, що ми робимо…».

Серед представлених вишивок-картин впізнала знайоме із Фейсбуку прізвище Ірини Баб’як, котру запам’ятала по її художніх світлинах, розшукала телефон і в розмові з нею дізналася, що вона має січославські корені, викладає гру на фортепіано в Полтавському музичному училищі, провідниця ОУН Полтавщини і заступниця голови Союзу Українок( завдяки також підтримці цієї організації з виставкою- проектом «Образ і слово Кобзаря у вишивці» мають змогу знайомитися мешканці сіл, містечок і міст Полтавщини і України), є також знаною вишивальницею. Пані Ірина згадує, що мама навчила її вишивати полтавською гладдю десь у віці п’яти років. З часом вона опанувала і вишивання хрестиком, причому досягла такої майстерності, що на звороті полотна вишивка виглядає практично такою ж, як і на лицьовому боці. Це вже вищий клас майстерності, який не кожному під силу опанувати. Ірина Баб’як – учасниця численних виставок , як у своєму місті, так і в інших областях України. ЇЇ тематичні композиції присвячені Тарасу Шевченку , українським гетьманам, Різдвяному дійству, пейзажні вишиті картини приваблюють своєю вишуканістю, елегантністю, несуть тепло й добро глядачеві.

Під час відбору майстринь, котрі працювали б над здійсненням цього проекту, пані Ірина запропонувала вишивати ці полотна колективно, з піснею і молитвою на вустах. І хоча має вже проблеми із зором, але згадуючи слова свого доброго приятеля, вченого агронома, відомого громадського діяча Володимира Степанюка, котрий , перефразовуючи Шевченкові , говорив , зокрема, і їй: «Не дуріте самі себе!..» – вона вирішила в пам’ять про нього таки взяти участь в цьому самобутньому проекті і втілити образ Кобзаря і слово його у своїх вишивках-картинах, бо, як сказала Ірина Баб’як в інтерв’ю ТБ ІРТ– Полтава, «це величезний подарунок і величезна шана як Тарасу Шевченку, так і взагалі Україні, розробнику Григорію Кисілю. Це велика честь Полтавщині, що ми взяли участь в цьому проекті».

Виставка – проект «Образ і слово Кобзаря у вишивці», присвячена 205 річниці з дня народження великого Тараса, після подорожі Україною, займе своє постійне місце в експозиції Канівського музею-заповідника ім. Шевченка.

Під час презентації вишиваних картин свої вірші читала Катерина Калініченко-Шевченко, Шевченкові рядки майстерно декламував Олександр Манжос – відомий у Дніпрі митець ( родом з Полтавщини), українські народні, патріотичні та пісні на слова Кобзаря злагоджено звучали у виконанні аматорських колективів «Зоряниця» та «Січеславці».

А за Григорієм Кисілем повторю: «Вишивайте на втіху собі і на радість людям».

Таїсія Ковальчук, радіожурналістка, Дніпро-Січеслав,

17 грудня 2018 р.

Поделиться ссылкой: