Тут цінують зв’язки, але не нейронні

Другий рік поспіль Центральний міст у Дніпрі спустошує міський бюджет. Спершу аби підвищити комусь імідж, проект дуже добре розпіарили. По факту — ми мали постійні затори, гучні скандали, порушені кримінальні справи, зміну підрядників і систематичне зростання вартості ремонту. Чи вартують ТАКІ два роки того результату, який ми маємо зараз? 

Згадаймо, як усе починалось. У 2016 році міськрада Дніпра оголосила тендер у “Віснику державних закупівель” на капітальний ремонт Центрального мосту. На конкурс подались шість фірм, чотири дешеві заявки одразу відкинули через формальності. ТОВ «Аль тіс-Спецбуд» — через проміжну звітність замість річної, ПП «Спецбудмонтаж-21» – за відсутність досвіду, ТОВ «Будівельна компанія «Адамант» – за нестачу довідки про згоду на виправлення помилок і додатків до аналогічного договору, ТОВ «Маст-Буд» – за податкові накладні не до поданих договорів. У листопаді цього ж року переможцем стало ТОВ «Завод Майстер-Профі». Належить компанія дніпровському бізнесмену Дмитру Мішалову, батькові секретаря Дніпровської міської ради В’ячеслава Мішалова — людині, яка на той момент забезпечувала необхідну кількість голосів під час сесій міськради. Сума за договором склала 177,7 мільйонів гривень.

Як повідомляли у своєму розслідуванні “Наші гроші”, після обрання його сина, Мішалова-молодшого, депутатом, усього за два роки фірма його батька виграла підрядів міськради та облдержадміністрації на 558,55 мільйонів гривень. До цього останній держтендер вона вигравала аж у 2013 році, хоча вже тоді встигла прославитись своєю безсоромною корупційною діяльністю. Проаналізувавши ситуацію, “Ділова столиця” писала: сім’я Мішалових ще з часів Януковича займалася тендерними схемами, при тому не лише у Дніпрі, а й по всій Україні. Чотири роки тому фірма Мішалова була серед підрядників знаменитого вертолітного майданчика в селі Пекарі під Каневом — поряд з одним із найяскравіших символів державного марнотратства епохи Януковича Межигір’ям. Вертодром коштував українському бюджету 10 мільйонів доларів і за призначенням використовувався лічені рази. Черговою #зрадою стала #перемога Мішалова в муніципальному тендері на будівництво багатоповерхівки на околиці Дніпра. Її вартість склала 87,88 мільйонів гривень. Будинок планували здати наприкінці 2014 року, але неможливо здати те, будівництво чого навіть не почалося. Організації, що входили в групу, одна за одною припинили свою діяльність. Саме цій компанії довірили ремонтувати головну транспортну артерію міста Дніпро.

Вже у наступному році департамент благоустрою та інфраструктури оголосив ще один тендер на додаткове фінансування. «Завод Майстер-Профі» був єдиним учасником «конкурсу» — таку вимогу вказали в умовах. В обґрунтуванні необхідності проведення додаткових робіт (не зазначених у початковому проекті) написали просто: потреба виникла через “непередбачувані обставини”. У серпні 2017 на реконструкцію виділили додаткове фінансування. Навіть попри те, що за два місяці до цього заступник міського голови Михайло Лисенко такі чутки спростував. “Завод Майстер-Профі” отримав ще 71,5 мільйон гривень зверху.

Таким чином, загальна сума коштів, виділених компанії з міського бюджету Дніпра на капітальний ремонт Центрального мосту, склала вже 249,2 мільйонів гривень, а це майже чверть мільярда. Крайнім терміном виконання робіт вказали 31 грудня 2017 року, який згодом продовжили ще на один рік.

Як зазначав у своїй статті дніпровський журналіст і правозахисник Василь Сухов, станом на кінець 2017 року проектів капітального ремонту Центрального мосту було шість — один головний і ще п’ять відредагованих після внесених в основний проект змін. Зміни стосувалися насамперед заміни технології капітального ремонту, а також будматеріалів й обладнання на більш дешеве. Тобто після внесення цих змін кошторис ремонту зменшувався, але кожне його зменшення вело до збільшення вартості ремонту. Адже, як додав Василь Сухов, внесення змін до проекту проходить ту саму процедуру, що і основний проект. І проект, і внесення змін вартують чималих грошей, які виділяються з міського бюджету. Бюджету, створеного за гроші платників податків міста, тобто з грошей із нашої кишені.

Тож чи використала компанія усі ті ресурси, які надали ми з вами, так, як від неї того очікували?

Боржники змінили підрядника

Ремонтники мосту весь час давали приводи сумніватися в своїй компетентності й адекватності. Спочатку вони неправильно встановили реверсивний рух. Потім на них безкоштовно працювали солдати. Зрештою вони прославились одним з найбільших корупційних скандалів, яке бачило наше місто. Під час ремонту Центрального мосту “Завод Майстер-Профі” відмив більше 10 мільйонів гривень. У результаті постраждала якість матеріалів, адже на них заощадили. З такою заявою у лютому 2017 року виступив заступник прокурора області Роман Токар. Після судово-будівельної експертизи слідчі встановили невідповідність якості виду бетону, який використовувався під час укладання залізничних конструкцій в тротуарних блоках та блоках центрального огородження на мості. Крім того, вони виявили невідповідність проектно-кошторисної документації металевих шрумерів, які закладалися у залізо-бетонних конструкціях. Генпідряднику та субпідряднику, які були задіяні у проведенні ремонтних робіт на Центральному мості, інкримінували частину 5, статті 191 Кримінального Кодексу України — привласнення бюджетних коштів у особливо великих розмірах через зловживання власними обов’язками. Тоді понад 10 мільйонів гривень були виведені на рахунок фіктивних підприємств. Директори ж цих нібито існуючих фірм усіма правдами, а скоріше неправдами, намагались не заплямувати свої “чисті” імена — стверджували, що доступу до коштів не мали та у фінансовій махінації не брали участі.

Нарешті у травні цього року на системі держзакупівель Prozorro опублікували черговий тендер, у якому шукали нового підрядника для ремонту Центрального мосту. Але на цей раз його оцінили у 312 мільйонів гривень — колосальні кошти. Розіграли можливість дати нове життя багатостраждальному мосту дві компанії із сумнівною репутацією. Це довів ґрунтовний аналіз Центру громадських розслідувань.

Однією з компаній було дніпровське ТОВ “Мостстройком”. Згідно з реєстром судових рішень стосовно фірми та її посадовців відкрите кримінальне провадження за частиною 3 статті 212 Кримінального Кодексу України — ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Крім того, як і у випадку із “Завод Майстер-Профі”, керівництву “Мостстройком” інкримінували відмивання бюджетних грошей через фіктивні фірми — «діяльність» підрядника призвела до зникнення майже 4,5 мільйонів гривень. Особливу увагу Центр громадських розслідувань звернув на те, що статтю застосовують для осіб, які до цього вже були засуджені за аналогічні злочини.

Виграло новий конкурс підприємство “Маст-Буд” із Маріуполя, якому міськрада Дніпра заборгувала грошей. Сім років тому фірму обрали субпідрядником на будівництві об’їзної, однак за виконану роботу не розрахувались. Для погашення заборгованості підприємство повинно отримати 192 мільйони гривень з міського бюджету. За заявою власника “Маст-Буд” Михайла Беккера, через це тодішній секретар міськради В’ячеслав Мішалов вимагав від нього хабар у 30 мільйонів гривень за «компенсацію». Тож прозорість ще одного конкурсу також досить сумнівна.

Чому в цій історії головне — не гроші

Тому що людське життя апріорі важливіше за гроші. Два місяці тому “Інформатор.Гроші” порівняли Центральний міст у Дніпрі із трагічною історією моста в Генуї. Коли італійські фахівці занепокоїлись аварійним станом конструкцій та арматурою, що стирчить на опорах, міст у Генуї нарешті відремонтували. Місцеві чиновники стверджували: реконструкція була ґрунтовною. Настільки ґрунтовною, що незабаром міст завалився у річку разом з людьми та автівками. Як зазначали місцеві експерти, вірогідніше за все трагедія сталася через те, що шляхом корупційних схем робочі використовували дешеві й неякісні матеріали. Ситуація щось нагадує.

Чи зробили Центральному мосту у Дніпрі архіважливий капітальний ремонт або ж лише косметичний — велике питання. Гештальт досі відкритий.

За словами правозахисника Василя Сухова, замазування цементним розчином шарнірів і наскрізних дірок балок штукатурами з колисок, які звисають з моста — безперечно ремонт косметичний. Тодішній депутат міськради Дмитро Погрєбов також звинувачував підрядників у надмірній увазі до ремонту зовнішніх елементів та в ігноруванні гострої необхідності ремонту опор.

Мост — “граюча” конструкція. Це означає, що його тримальні елементи (балки) — шарнірні. Через те, що Центральний міст не обслуговували від моменту його відкриття (а це півсотні років тому!), деякі шарніри стали непридатними. Із шарнірно-рухливих балки перетворились у жорстко затиснені.

Тоді ж з’явився проект по заміні трьох критичних балок, які тріснули і вимагали повної заміни. Стан же шарнірів лишається під сумнівом і потребує експертизи, тому що саме це — головна проблема появи тріщин у балках. А намазування на шарніри цементу її не вирішує. За словами фахівців-інженерів, вони потребують ПОВНОЇ заміни, але чи будуть це робити? Одну локальну балку замінити не важко. Інша справа — зняти ряд балок одночасно, щоби замінити старі шарніри. Технологія складна і дуже дорога. А як зазначають експерти, можливо, що не обійдеться і без залучення фахівців іноземних компаній. І от тоді ремонт Центрального мосту вважатиметься капітальним.

“Пізанський” стовп як символ епопеї з реконструкцією

Центральний міст. Середина робочого дня. Хтось поспішає на ділову зустріч, дехто забирає дитину зі школи, ще хто-небудь їде за покупками. Їдуть автівкою по дорозі, а до них хилиться ліхтарний стовп. Він не витримав ваги одного світлофора і зажурився від цього, як українська верба.

За словами фахівців-інженерів, анкера, які тримають опорний вузол, просто не витримали навантаження. Вони зазначають, що вірогідно це сталося тому, що стовпи погано закріпили — зробили не зварювання, а посадили на гайки (а робити це було небажано). При цьому не зрозуміло: чи то невміло зробили розрахунки, чи то не робили їх зовсім. А попереду, нагадаємо, підвішування тролеїв, які важать значно більше. Тому сподіваємось на те, що найближчим часом все ж таки буде здійснено експертизу і технічний нагляд.

Кожен міст має свій запас міцності. Як зазначають фахівці, якщо спиратись на ДБН В.2.3-22:20ІХ (Мости та труби. Основні вимоги проектування), міст у Дніпрі може простояти ще хоч 20 років. Але за умови своєчасного ремонту опор, який не проводили. У цей час на його стан впливатиме все: і вітер, і коливання самої конструкції, і кількість машин, які стоятимуть тут у заторах. Залишається лише сподіватись, що дніпряни не стануть свідками трагедії як у Генуї.

Автор: Домінік ФРАНКО