Тетяна Ричкова: У Дніпрі ніби повертаються 90-ті – якийсь «Бандитський Петербург»
5 канал
Волонтер і кандидат у депутати Тетяна Ричкова у ексклюзивному інтерв’ю для програми «Погляд» на «5 каналі» розповіла про передвиборчу кампанію у Дніпрі, реформи у Міноборони, проблеми і досягнення в матеріальному забезпеченні армії, а також про те, чи досяг цілей волонтерський десант у Міноборони
ЯКЩО ГОВОРИТИ ВЗАГАЛІ ПРО СТАН У МІСТІ, ТО ДІЙСНО, НІБИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ 90-ТІ. ОСЬ ЯКИЙСЬ СЕРІАЛ «БАНДИТСЬКИЙ ПЕТЕРБУРГ»
– Тетяно, давайте розпочнемо одразу з виборів, а не з війни, АТО, вашої роботи в Генштабі. Ви зараз кандидат?
– Так, я кандидат у народні депутати.
– Ви кандидат. У вас, як показують опитування, досить високі шанси. До якої фракції ви збираєтеся входити після закінчення виборів?
– Я самовисуванець, власне хочу бути позафракційною.
– Позафракційною. Але вас одразу сприймали як кандидата від, скажімо так, президентської сили. Потім інші, партія «Укроп», інші демократичні сили об’єдналися і підтримали вас на цих виборах. То власне, чи асоціюєте ви себе з президентською силою? І хто вам ближчий – команда Філатова і «Укроп» чи президентська сила?
– Ви знаєте, у мене є низка законопроектів, деякі з них ухвалені. Дуже багато – це 12 законопроектів, які або не проходять у комітет, не виносяться на профільний комітет, або не вносяться до залу Верховної Ради. Коли найважливіші законопроекти, які дозволили економити бюджетні кошти, вносили до зали Верховної Ради, то працювала абсолютно з усіма депутатами з усіх партій, з усіх фракцій. Я працювала саме з людьми, а не з партіями. І тому я й продовжуватиму працювати з людьми. Мені важливі люди, а не до якої партії вони належать.
ЕФІРНУ ВЕРСІЮ ІНТЕРВ’Ю ДИВІТЬСЯ ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ ⟩⟩⟩
– Гаразд, у вас досить такий тісний розрив із вашими опонентом, якого підтримує “Опоблок” і пан Вілкул. Чому так? Дніпропетровськ, який був містом, очевидно, найближчим до війни, містом, чий госпіталь приймав більшу кількість поранених, просто рекордну. Місто, яке настільки шанобливо ставилося до героїв АТО. Багато з них говорили про те, що в Києві немає такої поваги, як у Дніпропетровську. Чому місто, знаєте, є такий термін: стало більш «ватним», ну я не люблю цей термін, але все ж. Чому відбувся цей зсув у свідомості людей, на вашу думку?
– Я думаю, що місто у нас не «ватне», що люди у нас свідомі. У нас просто використовуються «чорні технології», і не завжди мої опоненти показують реальні результати соціальних опитувань. Справа в тому, що Загід Краснов – це людина з 90-х. І він кожні вибори до Верховної Ради намагається пройти туди. Мабуть, щоб приховати якісь свої гріхи 90-х, прикриваючись депутатським мандатом. Тому, думаю, що люди розберуться, але те, що у нас коїться в місті – це просто жах. Я ніколи не брала участі у виборах, вірніше я брала участь тільки як виборець. А тепер я зіткнулася з цими «чорними технологіями» – це просто жахливо.
– От власне так: атмосфера досить напружена у вас там. Складається враження, що не було ніякої війни і революції. І кампанія досить брудна мажоритарна нічим не відрізняється від торішніх виборів на Чернігівщині. Скажімо так, це результат безвладдя в місті? Філатов не контролює ситуацію? Чи результат бездіяльності правоохоронних органів? З чим ви це пов’язуєте?
У нас правоохоронні органи працюють за двома епізодами, вже відкриті кримінальні справи. Тобто в нас…
– У вас там люди з бітами, напади.
– Ну якщо говорити взагалі про стан у місті, то дійсно, ніби повертаються 90-ті. Ось якийсь «Бандитський Петербург», серіал, у страшному серіалі.
ТРЕБА ТЕРМІНОВО МІНЯТИ ВИБОРЧИЙ ЗАКОН, ІНАКШЕ БРУДНИХ ТЕХНОЛОГІЙ БУДЕ ДЕДАЛІ БІЛЬШЕ
– Чому так?
– Чому так? Тому що людина хоче прийти до влади, користується всіма можливими «чорними технологіями». Він спочатку йде і пише заяву про вступ до «Блоку Петра Порошенка», йому відмовляють у прийнятті цієї заяви. І він тут же йде до «Опозиційного блоку». До людини, до Вілкула, який свого часу його посадив, а потім вони домовилися – він його випустив. Ну тобто він не гребує нічим абсолютно. Приїжджали до нашої всім відомої лікарні Мечникова люди, такі «братки» на «Мазератті», погрожували нашим лікарям, хірургам, які тільки вийшли з операційної, оперували поранених. Тобто в нас відбувається цілковитий «бєспрєдєл». Вчора побили моїх агітаторів, пограбували мою приймальню місяць тому, вибірково вкравши тільки при цьому комп’ютер.
– Ви кажете про те, що правоохоронні органи працюють, де ж тоді ця робота? Якщо у вас…
– Спіймали, знову-таки, з «чорними» листівками з агітацією, блокували машину, машина виявилася просто викликаним таксі. У нас потрібно міняти закон про вибори депутатів Верховної Ради. Тому що за поширення «чорної» агітації – це лише дрібне хуліганство. У нас зареєстровано велику кількість клонів, максимально по всіх округах. І за це теж ніхто не несе відповідальності. На цих клонів виділяються державні гроші, на їх рекламну агітацію на державних каналах. Ці люди не надають до ЦВК звіти. Треба терміново міняти цей закон, інакше брудних технологій буде дедалі більше.
– Сподіваюся, у вас буде шанс це зробити після виборчої кампанії, якщо ви пройдете до парламенту. Щодо вашої роботі в Генеральному штабі, ви радите панові Муженку, керівнику Генштабу, якого багато військових критикують. Як у вас, ну і волонтери зокрема також і військові, оскільки Муженко є людиною достатньо непублічною, що ви можете сказати про цю ситуацію? І як ви оцінюєте роботу Генерального штабу як волонтер, скажімо? Про те, наскільки змінилася ситуація у взаємодії військових і керівництва?
– Я вам уточню, трошечки поправлю, справа в тому, що я помічник міністра оборони.
МИНУЛОГО РОКУ МИ ПЕРШІ ВВЕЛИ «ПРОЗОРРО» В МІНІСТЕРСТВІ ОБОРОНИ, ТАКИМ ЧИНОМ ЗАОЩАДИВШИ ДВА МІЛЬЯРДИ ГРИВЕНЬ
– Так, але ви радите і…
– Ну зовсім не так. Просто у мене є два напрямки – матеріальне забезпечення, яким займається Міністерство оборони, і морально-психологічне забезпечення військовослужбовців, цим займається Генеральний штаб. Нещодавно була реформа, і у нас тепер нове управління – морально-психологічного забезпечення. Там нові керівні посади, нові люди, люди, які пройшли АТО, дуже патріотичні хороші офіцери. І в цьому напрямку у нас дуже багато вже зроблено роботи.
– Гаразд, але нерідко ми чуємо заяви про те, що держава свідомо там знищує волонтерський рух, свідомо знищує добровольчий рух. Як ви до цього ставитеся? Я знаю, що ви і тут і там. Яка ваша позиція?
– Моя позиція така: у нас є окремо волонтери при Міністерстві оборони, які займаються різними напрямками, вони входили до комісії з оцінки персоналу Міністерства оборони. Вони беруть участь у всіх процесах. І я завжди кажу про те, що ми відкриті, ми вивішуємо на сайті Міністерства оборони всі ТУ, всі засідання, які проходять, ми співпрацюємо з волонтерами, з громадськими організаціями. Міністерство оборони відкрите.
– Але, тим не менше, і західні структури так само вважають – і Міністерство оборони, і особливо Генеральний штаб – структурами досить таки заскорузлими і, знаєте, з Радянського Союзу. Як проходить реформа в Міністерстві оборони? Що ви вважаєте найбільшим досягненням волонтерського десанту в Міністерстві оборони? Що йому вдалося, що не вдалося?
– Дивіться, Генеральний штаб займається управлінням військами. Він дійсно повинен планувати операції і, в принципі, це, так, закрита структура. Проте вона відкрито співпрацює з міжнародними організаціями і з радниками НАТО. У Міністерстві оборони повністю зараз змінюється структура. Проведено оцінку персоналу і змінюється повністю структура. Чого ми досягли? Конкретно кажучи про моє направлення, у нас створено центр матеріального забезпечення Збройних сил України. Він займається розробкою норм і стандартів речового та продовольчого забезпечення. І ви знаєте все прекрасно, що в цьому напрямку зроблено багато. Минулого року ми перші ввели «Прозорро» в Міністерстві оборони, таким чином заощадивши два мільярди гривень, продовжуємо економити. Ми з боєм провели зміну закону про держзакупівлі в оборонній сфері, де вперше прописали офіційно, на законодавчому рівні, відповідальність постачальників. Зроблено дуже багато, але треба ще. Ще дуже багато роботи, і в нас створено дорадчий орган при Міністерстві оборони – це Рада реформ. Там працюють 32 людини. Плюс ми співпрацюємо з волонтерами, з громадськими організаціями. Кожен веде свій напрямок.
ЛІКАРНЯ МЕЧНИКОВА НАЙБІЛЬШ ПРИФРОНТОВА ЛІКАРНЯ. ЗРОБЛЕНО ПОНАД 2 ТИСЯЧІ ОПЕРАЦІЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ, ДУЖЕ ВАЖКИХ, ЛІКАРІ ТАМ ТВОРЯТЬ ЧУДЕСА
– Як «Крила Фенікса», в якій ви також є співзасновником, власне Юрій Бірюков, який досить був активною медійною персоною ще минулого року? Зараз він зосередився на більш непублічній діяльності, зокрема з реформування. Як власне ваша волонтерська безпосередньо робота зараз? Чи жертвують люди зараз кошти на потреби армії? Чи збереглася ця необхідність взагалі?
– Зараз ми, в основному саме я, допомагаю лікарні Мечникова. Тому що недостатнє фінансування, Міністерство оборони не може фінансувати лікарню Мечникова. Лікарня Мечникова найбільш така, скажімо, прифронтова лікарня. Зроблено понад 2 тисячі операцій військовослужбовцям, Дуже важких операцій, лікарі там творять чудеса. І дійсно, велика кількість переселенців – прифронтова зона. Ми обслуговуємо майже 4 області – Луганську, Донецьку, частково Харківську і Дніпропетровську. Тому на ній найбільше навантаження, в тому числі й фінансове. І у нас Сироженко була головлікарем лікарні Мечникова, ми ініціювали і звернулися до губернатора, він нас почув, і зараз, вчора була у нас прес-конференція, проведено тендер. І закуплено новітнє обладнання для нашої лікарні Мечникова. Персонал у нас, скажімо так, вже найкращий, тепер ми робимо нашу лікарню найкращою в Україні.
– Лікарня Мечникова — це важливий такий індикатор ситуації на фронті. Скільки зараз у середньому вона приймає пацієнтів із фронту, оскільки вона найпершою, з тяжкими пораненнями потрапляють найчастіше люди. Тобто яка там зараз ситуація, з яким періодом ви можете порівняти? Чи це схоже там на 2014 рік? Тому що дивлячись на зведення повідомлень прес-центру АТО, то щодня є загиблі. І такого вже тривалий час не було, тобто це літо дуже напружене. Яка ситуація в Мечникова, чи впораються вони з такою кількістю людей?
– Ви знаєте, зараз, дякувати Богу, набагато менше надходить поранених, ніж у 2014 році – згадайте Іловайськ, Дебальцеве, Донецький аеропорт.
– Ну літо – це період наступальних операцій, тому кількість, безумовно, більша. Але якщо брати осінь-зиму 2014-2015 років, схоже на ту ситуацію, більше зараз?
– Так. Більше надходить поранених, тому лікарню Мечникова треба додатково фінансувати. Плюс я спілкуюся з людьми, я провела більше 150 дворових зустрічей. Люди просять, щоб лікарню Мечникова відкрили не тільки для області, а й для городян. І нам губернатор пообіцяв додатково виділити фінансування і відкрити нашу лікарню для обслуговування городян. Я вважаю – це перемога.
– А хто ж тоді буде займатися АТОшниками, якщо Мечникова прийматиме звичайних громадян з області?
– При додатковому фінансуванні лікарі, там персоналу вистачає, ліжко-місць вистачає. Хоча б на цьому новому обладнанні, яке ми зараз встановимо, люди могли проходити обстеження безкоштовно.
Я ПРОШУ ВСІХ – ПРИПИНІТЬ СПЕКУЛЯЦІЮ НА ТЕМУ ВІЙНИ. ЯК ВИ БУДЕТЕ ДИВИТИСЯ МАТЕРЯМ ЗАГИБЛИХ ХЛОПЦІВ І НАШИМ ВІЙСЬКОВИМ В ОЧІ?
– Гаразд, щодо нинішньої ситуації на фронті. Ви кажете, що поранених, жертв зараз багато.
– Дякувати Богу, менше, ніж у 2014-му.
– Ви спілкуєтеся з людьми безпосередньо з фронту. Справа в тім, що комунікація 2014 року і комунікація нинішня – це абсолютно різні історії. Раніше військові самі могли телефонувати журналістам, телеканалам, з ними спілкуватися, розповідати про ситуацію на фронті. Зараз такого немає. Генштаб, Міноборони налагодили абсолютно іншу систему, так? І зараз простий військовий не може там виходити на телеканали і розповідати. То власне, що там зараз? Який морально-бойовий дух військових, які стоять вздовж лінії, які не проводять наступальних операцій ніяких, і які розуміють, що вони своїми тілами фактично прикривають лінію розмежування.
– Знаєте, у нас триває перехід на контрактну армію, зараз буде демобілізація з тієї хвилі мобілізації. У принципі, бойовий дух дуже високий у наших хлопців. У нас хлопці патріоти і великі молодці. І коли ось розносять ось такі «чорні» листівки, я можу вам показати. Тобто тут у цій листівці конкретно паплюжать честь мого покійного чоловіка, його світлу пам’ять. Маніпуляції на тему війни я попрошу всіх політиків припинити, особливо тих, які не бачили війни, не бачили фронту. У мене дуже багато там загинуло друзів і близька людина. Вони загинули для того, щоб такі ось бізнесмени, які йдуть на вибори вкотре, щоб вони могли жити в мирному місті. Вони це роблять для всіх, я прошу всіх, ще раз зверну увагу, припиніть спекуляцію на тему війни. Як ви будете дивитися матерям загиблих хлопців і нашим військовим в очі?
– Тетяно, ви до війни були бізнесменом, ваш чоловік був науковцем, він пішов на фронт. Ми знаємо історію його трагічної загибелі, і ви вирішили вкластися власне у фронт, і віддати все, що мали. Ви брали навіть кредит, наскільки я знаю.
– Так, мені довелося. До речі, знову таки маніпуляція пана Загіда Краснова, чергова.
– Давайте без Загіда Краснова, мало хто знає цю історію. Ви віддали вже цей кредит, який ви взяли?
– Так, я віддала. Я збирала півроку гроші, я взяла на свій паспорт та ідентифікаційний код, приїхала і, грубо кажучи, викупила техніку, розбиту техніку, після Дебальцевого. Тому що хлопці 25-ї бригади повинні були виконувати завдання біля Донецького аеропорту. І вони вчасно виїхали, героїчно там виконували там поставлені завдання.
– Ви продовжуєте підтримувати цю бригаду?
– Я підтримую всі бригади.
– Але у вас є якісь напрямки? Чи ким ви зараз активно займаєтеся?
– Зараз у мене найголовніше, не можу сказати головне, всі наші – це 81 бригада, бо це щойно створена бригада, перебуває вона в зоні АТО, тому основна допомога зараз йде їй.
Я ПІШЛА В МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ, ЩОБ ПРОСТІ ГРОМАДЯНИ НЕ ДОПОМАГАЛИ АРМІЇ. ДОПОМАГАЛИ СЛОВОМ, ДОПОМАГАЛИ ПРОСТО ПІДТРИМКОЮ, А НЕ ДОПОМАГАЛИ ФІНАНСОВО, ЩОБ ДЕРЖАВА ВИКОНУВАЛА СВОЇ ПРЯМІ ФУНКЦІЇ
– Гаразд, які зараз найбільш уразливі, ну скажімо, щоб не розкривати військові таємниці? Що зараз, які бригади, можливо, які військові потребують найбільшої уваги держави? На кого держава повинна звернути увагу, на кого ЗМІ повинні звернути увагу, щоб допомогти обороняти нашу країну?
– Звертати увагу треба на всіх. Але чому я звернула увагу вашу на 81-у бригаду, бо ця бригада розташована в зоні АТО. І ця бригада знаходиться в будівлях, які ми не можемо поставити на баланс Міноборони. Нам їх не можуть продати. Тому ми не можемо провести ремонти там. І я їм допомагаю, безпосередньо допомагають мої знайомі люди, бізнесмени середньої ланки. І ми все направили на допомогу саме цій бригаді.
– Чи допомагають власне зараз, ви кажете, що бізнесмени середньої руки? Але все одно обсяги, наскільки мені відомо, не порівняні допомоги і власне пожертв, ті, які були в 2014 році, і ті які зараз? Наскільки зменшився цей ентузіазм людей?
– Я пішла в Міністерство оборони, щоб прості громадяни не допомагали армії. Допомагали словом, допомагали просто підтримкою, а не допомагали фінансово, щоб держава виконувала свої прямі функції. І мені це вдається. Я йду у Верховну Раду, щоб змусити нашу владу виконувати свої обіцянки, дані народу, і допомагати своїм громадянам. Жителям не тільки міста Дніпропетровська, а й усієї нашої країни.
– Тетяно, вам відома ситуація, що ті гроші, які закладені на оборонний бюджет, фактично фізично їх немає. Як у цій ситуації бути українським військовим і що далі? Наскільки мені відомо, проблема є і з ремонтом важкої техніки вже кілька місяців, проблема є з паливом. Що далі, зважаючи на відсутність цих грошей?
– Наскільки мені відомо, питання стояло, в основному, не у грошах, а в тому, що ми не могли закуповувати, тому що Верховна Рада не приймала зміни до закону про державні закупівлі. Ми взагалі не могли провести жоден тендер. І ми билися за цей закон півроку, ми були вже на межі кризи: у нас закінчувалося паливо, але нам вдалося. Ми провели цей законопроект, він зараз прийнятий і 31 травня був підписаний Президентом, і тепер вступив в силу і проходить державні закупівлі, проводяться тендери.
– Тобто проблеми з паливом і з ремонтом бронетехніки зараз не стоять в армії?
– Зараз вирішиться.
– Вирішиться?
– Так.
ЯКЩО ТИ НЕ БУДЕШ ДОМАГАТИСЯ ПОСТІЙНО ПОСТАВЛЕНИХ ЦІЛЕЙ, ТО НІЧОГО НЕ ЗРУШИТЬ З МІСЦЯ. ЗА ВАС НІХТО НІЧОГО НЕ ВИРІШИТЬ
– Гаразд, але все-таки, скажімо, фракція «Народного фронту» говорить про те, що якщо не буде ухвалений закон про спецконфіскацію, то грошей на оборону цього року не буде. Це відповідає дійсності?
– Я не знаю, я не в Кабінеті міністрів, тому не можу порахувати і сказати чи вистачить бюджету нашої держави, щоб виділити гроші, необхідні для Міноборони. Це буде в наступному році. У цьому році виділені бюджетні кошти я знаю, що це все одно з урахуванням інфляції, менше, ніж у минулому, але сподіваюся, що цього вистачить. Плюс нам вдається економити завдяки «Прозорро».
– І це суттєва економія, так?
– Минулого року була так.
– Йдеться про закупівлю там обмундирування і їжі, чи про більш серйозні речі так само? Адже тендери, скажімо, на оборонне замовлення – це не стосується закупівлі важкої техніки?
– Ні, не стосується «Прозорро», абсолютно вірно. Це щодо палива, запчастин, харчування, обмундирування.
– Проблему з харчуванням і обмундируванням точно вирішено, завдяки волонтерському десанту? Чи вона існує все одно?
– Ні, вона вирішена. Ми її просто покращуємо. Ми покращуємо якість форми, покращуємо якість харчування, ми працюємо зараз над цим.
– Коли можна буде говорити, що базові потреби українського солдата забезпечені, з цим проблем немає? Волонтерам не треба скидатися на берці, бронежилети і так далі?
– Цього зараз не треба.
– І зараз немає?
– Так.
– Порівняно з Нацгвардією, раніше там був певний розрив, Збройні сили були забезпечені дещо гірше, ніж Нацгвардія. Зараз є цей розрив?
– Ні, у нас більше обмундирування, у нас вже є і «розгрузки», і рюкзаки, баули. Я можу так перераховувати довго.
– Як ви вважаєте, це завдяки прискіпливій увазі керівництва держави чи все-таки завдяки волонтерському десанту, який туди зайшов, в Міністерство?
– Я думаю, це спільна робота, і це наша робота волонтерського десанту в першу чергу. Тому що якщо ти не будеш домагатися постійно поставлених цілей, то нічого не зрушить з місця. За вас ніхто нічого не вирішить.
Тетяна Даниленко, «5 канал»
ЕФІРНУ ВЕРСІЮ ІНТЕРВ’Ю ДИВІТЬСЯ ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ ⟩⟩⟩
