Суспільне, а не державне

Розслідування, контент, політика, монетизація, нативна реклама, діджитал, грантові можливості для медіа й журналістів. У Львові пройшов шостий щорічний LvivMediaForum-2018, який зібрав 112 спікерів із 17 країн та близько 850 учасників. Протягом трьох днів представники засобів масової інформації обговорювали різні тематичні потоки, дискутували та ділилися досвідом один з одним. Лейтмотивом форуму була одна спільна ідея – медіа завжди мають залишатися незалежними та створювати якісний об’єктивний контент.

Окремою локацією для дискусії стала реформа державного телебачення, на якій експерти обговорили не тільки успіхи, а й проблеми та невдачі, з якими зіткнулися під час перетворення державного мовлення в Україні на суспільне.

Багато хто переконаний, що журналістика – не професія, а покликання. Адже треба мати велику мужність не боятись говорити правду. Бо часто є зовнішній тиск, внутрішня цензура, ілюзія та переконання. І саме від журналістів так чи інакше залежить, яким буде цей світ. Таку думку відстоює й Голова Представництва ЄС в Україні Хьюг Мінгарелі.

«Мене тішить, що перед усім ЗМІ — це суттєва складова демократичного життя в Україні. А також засоби масової інформації будуть мати велику важливість, коли ви вступаєте у передвиборну кампанію. І ми знаємо, що під час передвиборчої кампанії роль медіа стає дедалі важливішою для громадян. Важливість отримати відповідну інформацію, щоб зробити правильний політичний вибір. Україна вже здійснила чимало реформ, більше, ніж за попередні 25 років. Понад те, вона проводить реформи в дуже складних умовах – умовах війни за свою незалежність. Наразі дуже важливою реформою є реформа суспільного мовлення. Досвід країн-членів ЄС доводить, що незалежне суспільне мовлення, яке належним чином фінансується та служить інтересам громадян, є одним із ключових елементів демократичного суспільства. До цього часу реформа суспільного мовлення в Україні розвивалася в цьому напрямку. ЄС та інші міжнародні донори вклали значні фінансові, технічні та професійні ресурси в цю реформу. Тому ми переконані, що для України ці зміни стануть успішними», — наголосив Хьюг Мінгареллі.

В теорії

Суспільне мовлення — це публічний інститут, призначений задовольняти інформаційні потреби українського суспільства. Так скорочено можна процитувати його визначення із пояснювальної записки до проекту Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України». За цим документом 28 регіональних державних телекомпаній, Національні теле та радіокомпанії, канал «Культура» утворюють Національну суспільну телерадіокомпанію України, 100%  якої належатиме державі. 

Відтак, суспільне ЗМІ фінансується громадянами і служить інтересам суспільства, а отже воно абсолютно незалежне від влади, політичних сил та можновладців. Суспільне орієнтується лише на журналістські стандарти, а отже глядачі, читачі та слухачі можуть бути впевнені в якості інформації. Їм нададуть усі погляди, щоб вони самі могли зробити висновки.

Суспільний мовник має враховувати інтереси всього суспільства, а отже на ньому будуть передачі для всіх соціальних груп населення. Мовник робитиме політичні, соціальні, культурні, дитячі програми. 

На практиці

За перший рік роботи Суспільного мовника з 28 розрізнених державних мовників національного та локального рівня було створено публічне акціонерне товариство — один український суспільний мовник із різними національними та регіональними платформами. Також на каналах Суспільного з’явилась незалежна програмна політика замість орієнтованої на виконання державного замовлення та контрольованої державою. Розрізнені за чисельністю, штатною структурою та способами виробництва регіональні філії отримали нову штатну сітку й однакову програмну сітку.

Одне з важливих досягнень у технічній площині — перехід телеканалів UA: ПЕРШИЙ, UA: КУЛЬТУРА та UA: КРИМ, які доти мовили в 4:3, на формат 16:9. Також поступово на 16:9 переходять і регіональні телеканали Суспільного. Окрім цього, контент Суспільного зазнав відчутних змін. Зокрема, значну увагу приділяють дотриманням стандартам у новинах, з ефіру зникли замовні програми й політична реклама в позавиборчий період.

Але на сьогодні реформа Суспільного достатньо не фінансується. Доказом цього є звернення групи з 17 депутатів Європарламенту в листі до української влади закликала до кінця червня внести зміни до державного бюджету України для виділення достатнього фінансування для Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ). 

Попри це, за словами очільниці ГО «Детектор медіа» Наталії Лигачової, тепер на Суспільному відбуваються стрімкі зміни в інформаційному мовленні.

«Реформа відбувається, і це головне. Не все йде гладко, й, з одного боку, в цьому винна держава, яка недофінансовує суспільне мовлення. З іншого боку, є процес притирання команди, вибудовування системи роботи наглядової ради, правління, виконавчого директора. Є проблеми з виробництвом розважального й культурного контенту. Натомість зміни в інформаційному мовленні відбуваються дуже швидко. Тож пацієнт радше видужує, ніж навпаки», — переконана експерт.

Керівник Центру моніторингу та аналітики громадської організації «Детектор медіа» Отар Довженко вважає, що на початку реформи Суспільного мовлення найбільшим острахом був страх «заміни вивіски». Особливо це стосувалося регіональних філій. 

«Це велика мережа і в кожній області є свої особливості та нюанси. У регіональні філії свої корінці позапускали бізнес та політика. Їх реформування — це грандіозна робота і я, чесно кажучи, був скептично налаштований. Та вже зараз більшість людей, які очікували, що зможуть «пересидіти» реформу, вже усвідомили, що цього не вийде. Інше питання, що якісні зміни не вийде робити з неякісними кадрами. Я помітив тренд, коли загальні цілі в Суспільному мовленні поступово змінюються, то люди не можуть одразу стрибнути вище своєї голови. Є працівники, які десятиліттями робили посередній контент, призначений не для споживання, а для того, щоб задовольнити владу, і їм важко швидко змінитися. Тож можу сказати, що рух відбувається, вірю, що він буде незворотний, але хотілося б, щоб він був швидшим», — вважає Отар Довженко.

В свою чергу, Член правління публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Микола Чернотицький зазначає, що мовник перестав обслуговувати владу, але ще не побудувало зв’язків зі своїм новим стейкхолдером — аудиторією. Для цього суспільному потрібен якісний контент.

«Питання якісного контенту повертає нас до кількох уже згаданих вище проблем — це й залучення професійних журналістів, які зможуть його робити, і недофінансування, адже для того, щоби найняти кращих фахівців, їм потрібно запропонувати відповідні ринкові зарплати на Суспільному», — повідомив Чернотицький.

Водночас експерт із комунікацій і керівник «Проекту комунікації реформ» Українського кризового медіа-центру Роман Вибрановський критикує реформу за брак розуміння цільової аудиторії, стандартів для прийняття рішень та контролю з боку громадськості.

«Від керівництва НСТУ я чув, що Суспільне — для всіх. Як на мене, це не зовсім коректна позиція. Відповідь на запитання “для кого ми працюємо? хто наша цільова аудиторія?” має давати відповідь на запитання “якими мають бути рейтинги?”. Бо низькі чи високі рейтинги — це ні про що. Важливо, чи є рейтинги адекватними саме для вашої цільової аудиторії. Знаючи це, ми можемо казати, ефективно працює команда чи ні», — вважає Вибрановський.

Експерти зазначають, що попереду багато роботи та кардинальних змін. А поки у найближчих планах — диверсифікувати фінансування. провести дослідження аудиторії, підняти рівень якості контенту, залучити більше аудиторії та більше довіри з боку глядачів.

Автор: Дарина ТВАРА