Січеславська область – це саме та назва, якої гідні жителі сучасної Дніпропетровщини, — Іван Леньо

На сьогоднішній день однією з найактуальніших тем в Україні є декомунізаційний процес, який є важливим етапом становлення впевненого та світлого майбутнього держави. У рамках даного процесу розгорнулася бурхлива дискусія на Дніпропетровщині стосовно перейменування області та повалення ідолів радянського режиму.

Свою позицію з приводу перейменування області та декомунізації в Україні в цілому висловив український музикант, один із лідерів фолк-рок-гурту «Kozak System» Іван Леньо.

Декомунізація – це дуже важливий процес у творені впевненого та непохитного майбутнього сильної держави, нашої сильної України. Комуністичний режим – це, так би мовити, одна з сект, яка тероризувала не тільки наших предків українців, а й велику територію теперішньої Європи та колишнього радянського блоку. Тобто величезна кількість народів постраждала від цієї чуми тоталітарного режиму.

У сучасному світі будь-який розсудливий громадянин розуміє що все, що було і є пов’язано з комунізмом має бути викрито, висвітлено на розсуд народу належним чином, піддано тотальній обструкції, знищено. Також усі ми маємо зробити належні висновки з тієї суспільної катастрофи.

Я щиро дивуюсь чому в України до сих пір збережені топоніми та різноманітні історичні пам’ятки особам та подіям, які були дотичні фактично до знищення українського народу. І я вважаю, що потрібно покласти кінець увіковіченню тих людей та подій, які негідні мати своє ім’я на сучасних та вільних українських землях.

Я впевнений, що Січеславська область – це саме та назва, якої гідні жителі сучасної Дніпропетровщини. По-перше, я за будь-які дії у рамках декомунізаційного руху. По-друге, назва будь-якого топоніма має нести у собі певну інформацію, посилання до якоїсь ідеї та руху. Особливо важливо, щоб ця інформація була спрямована на побудову нашої української реальності. Також назва має бути правдивою та історично доцільною до певного регіону. Так, я не схвалюю називати міста, села, чи навіть область сумнівними притчами. Потрібно також брати до уваги, що в певному проміжку часу, в конкретній історії та чи інша особистість та подія можуть бути оцінені досить суб’єктивно, що може збивати з пантелику людей зі сторони. Тому я схильний до історичних назв, якими предки увіковічили наші землі уже давно.

Виникає питання, а що як поводити себе з людьми, які не підтримують рух декомунізації та конкретно перейменування області? Пояснювати. Елементарно потрібно доносити до людей думку, чому це так важливо, потрібно розкривати очі суспільству на цю дуже актуальну та гарячу проблему у сучасній Україні. А доносити цю думку потрібно комплексно та зважено. Зробіть зауважені вже дорослій та розсудливій людині, яка усе життя розмовляє російською мовою, що розмовляти потрібно українською. Яка реакція буде на це зауваження? У найкращому випадку ніякої. Потрібно розуміти, що звичка – це процес, який вкарбовується у людську сутність роками і так швидко її не позбутися. Наприклад, вчили нас змалечку їсти зі стравами хліб, ми свято притримуємося цієї звички роками. І тут одного дня у нас забрали хліб і запропонували їсти без нього, у людини шок.

Стосовно конкретно російської мови – це той самий хліб, який не варто їсти зі стравами, але люди звикли. Я не знаю будь-якої людини, яка б вивчила російську мову за власним бажанням, зазвичай це та сама звичка, яку прививають змалечку. Це робили й продовжують робити проти волі людей, але навіть у зрілому віці до людей не доходить ідея, що російська мова на території сучасної України – це нонсенс. Розмовляти мовою одвічного нашого загарбника та ворога – це нонсенс, який ми маємо змінювати та долати.

Людям варто пояснювати наскільки безглуздо та недоцільно називати територію нашої держави іменем однієї з осіб, що мали відношення до країни агресора та ворога. Ми маємо пояснювати, що в сучасній Україні недопустимо, щоб такий великий регіон ніс назву такої людини як Петровський. А якщо поглянути з іншої сторони, більш масово, можна посилатися навіть на ім’я царя Петра – царя країни агресора, через яку на території України зараз проливається кров наших хлопців. Усі ці аргументи підтверджують безглуздість та абсурд, які зрозумілі будь-якій розсудливій людині.

Такий великий регіон України не може нести ім’я одного з представників країни-агресора. Тому сучасна Дніпропетровська область має гордо нести назву – Січеславська область.

Якщо торкатися теми воєнних дій на сході України, ми нещодавно задля підтримки духу наших хлопців, спільними силами створили Марш новопосталої армії України. Ініціатор був Олег Скрипка, без якого дана акція не відбулася б. Було докладено багато зусиль щоб реалізувати дану композицію: зібрати людей, що гідні представляти та транслювати ідею, а далі було діло техніки. Ми працювали весело, натхненно та злагоджено. Довго думали яким чином реалізувати вокальну партію, щоб композиція звучала натхненно та як справжній гімн. Тому ми вирішили співати в унісон. Саме таким чином ми відобразили дійсно козацьку чоловічу роботу. Результат побив усі сподівання, оскільки ми обрали справжню історичну пісню. Це ще одна робота у рамках декомунізації – донести до громадян чому саме такі пісні мають лунати сучасною Україною, а не інший непотріб зі спадщини радянського союзу.

Усіх небайдужих громадян, які бажають жити області з гордою назвою Січеславщина, закликаємо підтримати петицію стосовно перейменування області.

Як раніше зазначалося, нещодавно лідер відомого українського гурту «Тінь Сонця» та директор Інституту історії Дніпра Олег Репан також висловили свою активну позицію стосовно перейменування Дніпропетровщнини.

Автор: записала Ольга АНДРОСОВА