Революція в Катеринославі. Квітень
8 квітня 1918 року завершалася наступальна операція Катеринославської групи військ УНР та австро-німецьких частин. Козаки практично без боїв зайняли міста Новомосковськ та Павлоград. На цей час від більшовиків уже були звільнені міста Камянське, Катеринослав та ряд сіл та залізничних станцій (П’ятихатки, Жовті Води). Ось як про ситуацію доповідає керівник Катеринославського Вільного козацтва УНР Гаврило Горобець, — “8 апріля. У цей день зайнято вже нашими силами Новомосковськ і Павлоград. Скрізь по губернії розсилаються сотні і чети вояків для ліквідації червоноармійської влади. Вчора приїхав до Катеринославу начальник німецької дивізії, з якою ми весь час йшли, й він прохав передати всим козакам разом і кожному зокрема свою подяку здивування перед тією храбрістю й безоглядністю, з якою козаки йшли в бій та його пошану до тієї любові до України, якою горять серця наших козаків.”
У цей же день від Катеринославської губернії було обрано представників до Української Центральної Ради. Ним було обрано робітника з села Мануйлівка Федора Сторубля. Член катеринославських осередків Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), організації “Просвіта” був один з легендарних діячів українського руху у регіоні. Федір Сторубель мав високий авторитет серед робітників Мануйлівки (нині житловий масив міста Дніпро Мануйлівський – колишній Воронцовський), був отаманом Новомосковської (згодом Самарської) паланки Катеринославського Коша Вільного козацтва та кілька разів приймав участь у боях за місто від більшовиків.
Так, наприклад, є дані що він очолив спротив червоним силам на лівому березі Дніпра (Мануйлівка, Нижньодніпровськ, Ігрень) в останні дні 1917 року під час більшовицького заколоту у регіоні. Після перемоги червоних повстанців Федір Сторубель знаходиться у підпіллі до 30 березня 1918 року, коли під наступом військ УНР та австро-німців більшовики починають втрачати владу у регіоні. 30 березня Федір Сторубель відновлює загін Новомосковського Вільного козацтва.
З обранням у представницький орган Республіки Сторубель все таки не переїздить до Києва, а залишається у Катеринославі. З гетьманським переворотом він входить до республіканського підпілля щоб знову битися за місто проти більшовиків знову серед республіканських частин Директорії УНР. Був палким прихильником перейменуванням міста у Січеслав.
З поразкою національно-визвольних змагань він не емігрує. Авторитет серед робітничих кіл краю та особисте знайомство з Петровським (радянський діяч ще до революції якось переховувався у Сторубля вдома) дозволяє Федору Сторублю відносно комфортно пережити більшовицькі репресії та під час НЕПу працювати навіть у сфері кооперації. Відомо що Федір Сторубель, наприклад, рятував від розстрілу республіканцями свого односельця, який точно так врятував свого земляка від розстрілу червоними роком раніше.
Однак і сталінські часи внесли свої корективи. Навесні 1938-го року, уже немолодого чоловіка, який боровся проти червоної влади аж 20 років тому арештовують, судять та розстрілюють. Після себе визначний січеславець лишив три сини та доньку. Про них відомо що саме завдяки ініціативи доньки батька було реабілітовано у часи хрущовської відлиги. Саме через батька “ворога народу” її не брали до медичного інституту.
Джерела:
— «Діячі Січеславської «Просвіти» (1905-1921 рр)» М. Чабан
— Українська революція 1917-21 рр на Подніпров’ї / Державний архів Дніпропетровської області
Автор: Максим МІРОШНИЧЕНКО
Федір Сторубель
Дім Сторубеля у селі Мануйлівка (нині Мануйлівський житловий масив Дніпра)
Прапор Вільного Козацтва
