Регата Днепровской флотилии едва не закончилась катастрофой
С 6 июля в течение четырех дней проходила парусная регата Днепровской флотилии. О том, с какими трудностями пришлось столкнуться участникам этого путешествия, в Фейсбуе сообщила Ева Авраменко.
«Вчора повернулась з чотириденної яхтової регати.Шла я на судейському судні «Стрілець». Йшли ми від Дніпра до Запорріжжя, через бухту Легку. Нас було шестеро: капітан, я, Аня та троє хлопців з нашого екіпажу дитячої Дніпровська Флотилія.До речі помітила за собою маленьку особливість: никуди не можу дістатися без пригод.Але все по порядку…6 липня я, в складі екіпажу суддівської яхти вийшла на Дніпро і вирушила до бухти Легкої, де ми мали прийняти фініш у великiй гонці імені Куплецького. Діставшись до місця призначення, ми, ставши на якорі, стали чекати на учасників регати. Першою прибула «Лілія», привертаючи увагу своїм приємним зеленим кольором. Далі яхти з’являлись одна за одною, але я, як кок, займалась приготуванням їжі і не звертала уваги, хто і коли фiнiшував. До речі, того дня я вперше у життi рибалила і спіймала багато риби, серед неї красивого окуня.Наступного ранку, гарно поснідавши, ми вирушили до Запоріжжя.Ось тут і почались пригоди……Спочатку все було спокійно, ми красиво линули по Дніпру, іноді перериваючись від своїх занять, щоб виповнити накази капітана.Такі як:- Добрать стаксельшкот! Упрись ногами, добирай до упора!Ну або такі команди як «Девочки, так есть хочется, сделайте-ка нам по бутербродику и, может, салатик». Мені навіть дали трошки покерувати яхтою! Ось воно щастя!…Ближче до вечірньої пори ми, змучені, примостилися на носу корабля та грілися на сонечку, як тут — грохіт, судно накренило, в каюті все попадало на підлогу, почалось метущіння. Що трапилось?.. Наш капітан не розгубився: вигукував команди, хлопці швидко виконували, а ми з дiвчиною Анною сховались в каюті, щоб не заважати…Але звідти нас позвали на корму, як потім з’ясувалося для того, щоб, якщо човен перекинувся, ми не потонули. Прибравши паруса, увімкнувши мотор наш екіпаж швидко дістався пристані.Коли витягували яхту з води — на крані виявилось, що в нас відвалився кіль, тому нас так кренило. Точніше кажучи, коли ми ще йшли по воді він бовтався на соплях, а відвалився вже на пристані (тепер його треба шукати водолазам). Якби він відпав одразу, нас би вмить перекинуло.Поставивши яхту на стапель, дорослі почали розбиратися в чому справа. Знаєте, я зрозуміла, що яхтсмени — одна велика сім’я, бо тільки люди дізналися, що з нами скоїлася біда, одразу почали нам допомагати її вирішити.Жили ми на «Стрільці». Романтика: ми на яхті, яхта на стапелі, а стапель на землі, I ми з висоти 3 метрів на всіх дивимось зверхньо.Взагалі це було трошки стрьомно, бо в нас була шатка драбина, по котрій було не менш стрьомно лазити. Але ми швидко звикли і до закінчення подорожі вже достатньо жваво переміщувались з яхти на землю. З приготуванням їжі було складніше, бо приходилося по зуби набирати посуд і злазити по сходам і обратно щоб помити. Благо були люди, які іноді допомагали нам зносити відро та інше начиння.Хочу вам сказати: незважаючи на складнощі, це було круто! Хочу ще:) Юріє Ивановичу, Ви в нас самий найкращий капітан»
