Правила життя від Яніки Мерило

Суспільство

28.12 14:00

Олена Вовченко

0

0

Я не відчуваю себе в Україні чужою або іноземкою. Моя мама естонка, а тато — українець. І я майже всі свої канікули проводила в Україні — в Києві, в Кам’янець-Подільському. Тому мені легше тут, я не відчуваю, що я сюди приїхала або з’явилася. Для мене жити тут — це природно і органічно.

Я багато працювала. Але в 2012 році у мене народився син. І захотілося зайнятися чимось для себе, для душі. Після Майдану я зрозуміла, що не можу сидіти на дивані і щось там писати в Фейсбук. Захотілося використовувати свої знання і вміння. Тому почала працювати з Айваарасом Абромавічусом, потім Андрієм Садовим, з міністром Володимиром Омеляном і мером Борисом Філатовим.

Читайте також: Прогноз астрологів на 2017 рік: палацовий переворот в Кремлі, загострення на фронті і політичні чвари

Моєму синові 4 рочки. Він живе в Естонії з татом і нянею. Я на вихідних живу там, з сім’єю. Іноді мій син зі мною в Україні. Іноді беру його з собою на роботу. Йому тут подобається, у нього навіть є свої друзі в Україні.

Я намагаюся бути осторонь від політики, не вникати в усі ці чвари та інтриги, не грати в ігри престолів. Я ненавиджу інтриги, мені просто важливо показати результат. Я менеджер і йти в політику не збираюся, це мене абсолютно не цікавить.

Мені подобається в Україні те, що тут можна зробити все. Будь-які плани та ідеї можна реалізувати.

Я з дитинства люблю Кам’янець-Подільський. Дуже швидко закохалася в Дніпро. Мені подобається це місто тим, що воно мультикультурне, складається з різних релігій, різних культур. Це дуже європейське місто. Звичайно люблю і Львів — але у нас з цим містом свої, особливі близькі стосунки. Львів — це романтика, кава, шоколад, це інший темп життя, більш повільний.

Я — педант по своїй натурі. Я вкрай вимоглива і повинна все проконтролювати. Раз відповідаю за результат — Хочу, що б він був би на скільки можливо ідеальним.

Мій чоловік зрозумів, що не може не відпустити мене в Україну. У нас в родині навіть не виникло це питання — чи буду я вдома більше, постійно або не буду. Я рада, що він розуміє.

Я працюю мінімально 16 годин на добу.

У мене є залежність — кава.

Я страшенно вимоглива і вимагаю максимально. В першу чергу від себе. Я багато і наполегливо працюю і думаю чомусь, що всі так повинні. Якщо я можу, чому не інші?

Я люблю готувати. Це моє хобі. Обожнюю випічку і борщ. Люблю італійську кухню. За цим я відпочиваю і насолоджуюсь.

Я люблю старе кіно. Найулюбленіші фільми — «Касабланка» і «Громадянин Кейн»

Я не дуже люблю квіти. Просто не помічаю, як все зелене зі мною гине. Але з квітів надаю перевагу тюльпанам, та сезонним квітам. Але іноді звичайно, приємно, коли дарують квіти і наприклад це було неймовірно, коли в мій день народження до кінця робочого дня кабінет був перенаповнений квітами. Значить, може я комусь потрібна.

Я ніколи не замислююся над питанням: чи гарна я. За 30 років я до себе звикла і є такою, якою є. А виглядати доглянутою — це повага до себе і до оточуючих

На макіяж я витрачаю всього 5 хвилин. Більше у мене просто немає часу.

Читайте також: Смерть Кері Фішер приголомшила акторську спільноту

Я ненавиджу шопінг. Для мене це просто — стрес.

Стрес знімаю роботою.

У мене майже немає подруг. Я завжди була в світі хлопчиків — в ІТ, інвестиційному банкінгу. Так вийшло, що у мене більше друзів чоловіків.

Я не хрещена. Відвідую церкву, ставлю свічки. На момент мого народження в Прибалтиці не поширино було хрестити дітей. Але можливо скоро похрещусь. Мій далекий прадід Варлаам Хутіинскій до речі був на іконах.

Я вмію цінувати сьогодення. Не те, що було вчора, не те, що буде завтра. А саме сьогодні, поточний момент. І результати в даний момент. Це тримає мене в тонусі.