Пішов із життя відомий політик із Дніпропетровщини Костянтин Бабенко
Сумна новина.
Раптово пішов з життя в лікарні «Феофанія» Києва, криворожанин, двічі депутат Криворізької міської ради (1994-1998; 1998-2002), д.ю.н., професор, мій помічник, як народного депутата України II скликання (1994-1998) і одночасно радник Постійного Представника Президента України в АРК (1996 – 1997), помічник судді, в.о. Голови Конституційного суду України П.Б.Євграфова, на сьогодні суддя Шостого апеляційного адміністративного суду м.Києва
БАБЕНКО Костянтин Анатолійович
(12.03.1969, м.Кривий Ріг – 22.11.2021, м.Київ)
Людина з простої робітничої криворізької родини. Навчався в СШ № 17, ж.м. РУ ім.Дзержинського, Дзержинського району.
Батько працював в БУ «Дніпродомнаремонт» на Криворіжсталі.
Костянтин служив в рядах Радянської Армії.
Працював в 90 – роки на різних посадах в трудових колективах підприємств і організацій.
Як людина творча і ділова спробував себе в комерційних структурах, створивши в місті Кривий Ріг в ж.м.Східний 1,2,3 вперше приватну телефонну станцію зв’язку на 3000 абонентів, успішно конкурував з державними станціями Укртелекому.
Став помічником народного депутата України, його консультантом при законодавчому реформуванні галузі зв’язку.
Виборці міста обирали його депутатом міської ради.
Мав вищу освіту.
Закінчив заочно Криворізький інститут Київського економічного університету.
Але як підприємець вимушений був розширяти свій освітній простір в юриспруденції, захищатись в судах від неправомірних дій, як конкурентів, так і державних органів, органів місцевого самоврядування.
Самостійно в судах виступати як власник підприємства, його директор і юрист.
Практично вигравав чисельні спори.
Отримав другу вищу освіту – юридичну – на заочному факультеті Одеського державного університету ім.І.Мечнікова.
Як людина творча, з загостреним почуттям справедливості, почав мріяти про посаду адвоката, або судді.
Став помічником судді Конституційного суду України, захистив кандидатську дисертацію, був обраний суддею Київського обласного господарського суду, а потім суддею адміністративних судів України в м.Київі.
Захистив дисертацію на д.ю.н., викладав у вишах, отримав звання професора.
Як кожен суддя мав симпатиків які вигравали адміністративні справи і невдоволених, що програвали.
Піддавася критиці і популістським звинуваченням «активістів», виходячи з їх суджень і завдань.
Вмів визнавати помилки і критичні вчинки.
Як людина з молодою душею мріяв про майбутнє, дбав про кар’єрне зростання в судовій системі України.
Приймав участь в різного роду конкурсах на посади суддів Верховного Суду України.
Програвав, але не розчаровувся, працював над собою.
Планував після виходу у відставку працювати на професорсько – викладацькій роботі.
Але планам не вдалось збутися.
Наслідки від ковідного захворювання перервали життєвий шлях судді.
Відносився до тієї категорії людей, який не потрібував опіки.
Отримавши один раз підтримку, він далі умів йти самостійно, досягати успіхів в справах і по життю.
Був зразковим сином для батьків, вірним чоловіком і батьком трьох дітей. Дбав про них, їх навчання і життя.
Висловлюємо щире співчуття родині Костянтина Анатолійовича в зв’язку з його передчасною смертю.
Людина живе до тих пір, поки про неї пам’ятають.
А ми Костянтина будемо памятати за добрі справи, які він залишив для людей, міста і України!
Дм.Степанюк, Почесний громадянин Кривого Рогу, Народний депутат України II скликання, Державний службовець I рангу,Координаційна рада, доктор філософії в галузі права, членкор АГНУ, – написав в повідомленні Дмитро Степанюк.
