Незвичайні актори з Кривого Рогу підкорили столичну сцену
Напередодні Міжнародного дня «дітей сонця», який відзначається 21 березня, в Маріуполі та Києві на сцені столичного Театру на Подолі відбулися прем’єри інклюзивного мистецького проекту «Краще разом» з Кривого Рогу. Це перші гастролі незвичного театру за межами міста. Професіоналів тут немає. Про себе актори говорять так: «Ми — студенти і школярі, на інвалідних візках і на підбрах, вихователі та інженери, з синдромом Дауна, аутизмом і ДЦП, незрячі й зрячі, психологи і фрілансери, електромонтери і соціальні педагоги, створили інклюзивный творчий проект, тому що віримо, що «Краще разом». «Вісті» поспілкувалися з його координатором Романом Морозовим та акторами.
АБСУРДНЕ ЖИТТЯ
Маріупольцям та киянам криворіжці представили виставу за мотивами поемогонії Льюїса Керрола «Полювання на Снарка». У рамках інклюзивного мистецького проекту «Краще разом» був створений спектакль, реалізований культурно-мистецьким центром ШELTER+ (Кривий Ріг, Україна) за підтримки посольства Великобританії в Україні (British Embassy Kyiv) і канадського Фонду підтримки місцевих ініціатив (Embassy of Canada in Ukraine).
— Пане Романе, як і коли виникла ідея створити такий інклюзивний проект?
— Ідея мистецького проекту «Краще разом» виникла у 2016 році з одноразового тижневого проекту за участі режисера інклюзивного театру з Лондона. Після такого досвіду ми вже не могли і не хотіли завершувати цю справу.
— У ШELTER+це вже не перший такий мистецький проект?
— Перший наш перфоманс так і називався — «Краще разом». Друга вистава — соціально-сатирична — «Рукавичка».
— Чому обрали саме поему «Полювання на Снарка» Льюїса Керрола?
— Насамперед це ідея нашої режисерки Євгенії Морозової-Попової. Вистава абсурдна, як і абсурдне життя, а життя людей з інвалідністю — абсурдне удвічі, тому що доводиться стикатися з елементарними проблемами, наприклад, неможливість вийти з під’їзду будинку, в якому мешкаєш…
150 років тому, коли Керрол написав поему «Полювання на Снарка», говорили, що це — абсурд. «Боюся, мені потрібен був не сенс, нісенітниця!» — зазначав автор у своєму листі.
Тож, можливо, і для нас англійський сюжет в українських реаліях став чимось про одвічні пошуки сенсів — чи то про щастя, чи то про мандри українських заробітчан…
І ми, і Україна шукаємо свій шлях, свою ідентичність, і кожен шукає себе.
СИЛА ДУХУ
— Як збиралася команда? Усі ж різні, кожен — зі своїм характером.
— Команда організаторів зібралась у культурно-громадському центрі ШELTER+. Команда учасників частково була з перших двох сезонів, частина — абсолютно нові люди, які побачили оголошення у Facebook. Так, усі різні, з різними характерами, але якщо ти щось робиш з любов’ю, ці спільні цінності об’єднують.
— Яка атмосфера панувала на репетиціях, поза сценою, під час спілкування звичайних людей і людей з обмеженими можливостями?
— Атмосфера була дуже різною — робочою, веселою, напруженою, надихаючою. Для багатьох учасників проекту це був перший досвід спілкування з людьми з інвалідністю. Це надзвичайний досвід. По-перше, з’являється розуміння того, скільки усього ми маємо, але не цінуємо, сприймаємо як належне. По-друге, це натхнення від сили духу людей, тіла яких у чомусь обмежені. Люди з інвалідністю також отримали досить вагомий досвід спілкування на рівних, коли ніхто не звертає увагу на твою проблему, даючи тобі можливість відчувати свою гідність.
— Мабуть, багатьом Ви дали щасливий квиток до яскравого життя, розкривши їхні таланти?
— Не впевнений, що це квиток на все життя, але на півроку активних, насичених, творчих подій — точно. Нові емоції, враження багатьом дали змогу розкритися.
ТВОРИТИ МОЖЕ КОЖЕН
— Як зважилися на гастролі? Це ж така відповідальність. І повсюдна непристосованість для цих мужніх людей…
— Це не було спонтанне рішення, а вже давня мрія. Ми наважились на гастролі з тієї причини, з якої люди вирішують підкорити Еверест! Ми кидаємо виклик самі собі, інфраструктурі. Робимо це в максимально відкритий демонстративний спосіб. Через мистецтво! Показуємо доступність/недоступність, можливість/неможливість подорожей для людей з інвалідністю. Ставимо планку вище, аби бути Прометеями, і світити дорогу тим, хто боїться, хто не може… Наша гідність і самоповага формуються тоді, коли ми можемо служити іншим. Безумовно, ми наважились на це і завдяки фінансовій підтримці та сприянню Канадського Фонду підтримки місцевих ініціатив (Embassy of Canada in Ukraine) та Посольству Великої Британії в Україні (British Embassy Kyiv).
— Розкажіть про переносний пандус, який ви застосовували в Маріуполі.
— Мобільний пандус ми придбали завдяки цільовим пожертвам багатьох людей. Він був у нагоді під час виступів у Кривому Розі, Маріуполі та Києві. Проте не розв’язав усіх проблем пересування, тому здебільшого допомагали волонтери та учасники проекту.
— Як зустрічала публіка у Маріуполі та Києві?
— Це був перший наш досвід виступу перед зовсім незнайомою публікою, яка нічого не знала ані про ШELTER+, ані про «Дружбу без обмежень», ані про «Краще разом». Тому овації після вистави і гарні відгуки про інклюзивність проекту — приємно надихали. Для нас — це надзвичайна подія, тому що 50 осіб, 15 з яких — люди з інвалідністю, уперше виїхали за межі Кривого Рогу. «Укрзалізниця», поселення у готель, навіть сніданок — уже пригода і подія. Але головне — це залучення цих людей до соціальної, громадської діяльності, до звичного життя. Ми говоримо про те, що творити може кожен.
БЕЗЦІННИЙ ДОСВІД
Як змінилося життя акторів після участі у проекті, розповіли самі учасники:
— Анна Цуркан: «Проект «Краще разом» став для мене частиною мого життя. Я — соціально адаптована людина. Маю вищу освіту, але участь у проектах ШELTER+ надихає мене на бажання стати частиною їхньої великої та дружньої сім’ї. Я беру участь у цих проектах із 2015 року. За цей час моє життя дуже змінилося, нам надали можливість спілкування з новими людьми, які вважають нас людьми без обмежень, що наповнює наше життя новим сенсом».
— Світлана Лазаревич: «На кожній зустрічі пізнаю для себе щось нове. Почуваюся спокійною та впевненою, тому що поруч люди, які розуміють. Наше місто, на жаль, майже не пристосоване для людей з особливими потребами. Проект «Краще разом» допомагає нам відчути себе звичайними, як усі. Такими, які можуть посміхатися, щиро радіти та навіть стати артистами. Особисто мені цей проект подарував величезний досвід та неймовірних друзів!»
— Марія Пунтус: «Краще разом» — це можливість розкрити себе і людей навколо себе, прогресувати разом, відчувати один одного і, найголовніше, дружити. Тут не соромишся своїх недоліків і не шукаєш їх в інших, тут набуваєш нових позитивних якостей. Ти виходиш із зони комфорту, а це — величезний прогрес. Для суспільства — це надкорисний проект, тому що він надає можливість безбар’єрного і безстереотипного спілкування з людьми з інвалідністю».
— Михайло Веселовський: «Чудовий, цікавий, веселий та дуже важливий проект, який допомагає відчувати себе вільним. Цей проект дав можливість проявити себе як творчу особистість і відчути себе потрібним для суспільства. Тут я знайшов нових друзів. Маю надію, що в нашому місті і в державі загалом з’явиться більше інклюзії».
— Юлія Чумаченко: «Проект «Краще разом» — це творчий простір для людей з обмеженнями та без них. Цей проект порушує питання про інклюзію в суспільстві та формує готовність людей до прийняття особливих у своє життя та діяльність. Цей проект став джерелом досвіду для моєї професійної діяльності, адже я — соціальний педагог. І саме інклюзія є актуальним питанням для мене як майбутнього фахівця. А також він дає можливість для творчого самовираження та знайомства з новими друзями!»
— Софія Алмаз: « Неймовірно чудовий, прекрасний і корисний проект, що розширює можливості людей з інвалідністю і допомагає всім почувати себе комфортно і сімейно, що є доцільним для нашого часу і суспільства. Проект дає змогу людям з обмеженими можливостями вийти за межі дому та спілкуватися і проявляти свої творчі здібності. Для звичайних людей таке спілкування надихає, окриляє та відкриває очі на буденні життєві радощі. Усі «кращеразівці» відчувають свою потрібність один одному, особливість, важливість та безцінність!»
— Олександр Деркач: «Вир емоцій, рухів, слів, взаємодії, які вилилися у незвичний і цікавий перформанс у вигляді повноцінної вистави професійного рівня. Особисто я здобув досвід під час спілкування з людьми з обмеженими можливостями, а також цікавий досвід акторської гри у виставі. Усі ми показали місту, що люди з обмеженими можливостями у нас є, і всі вони — особистості. Нашою виставою ми звернули увагу суспільства до проблеми українців сьогодення, змусили замислитися…»
— Анна Іванова: «Краще разом» — об’єднує та нагадує про такі важливі сьогодні цінності, як «взаємодопомога», «рівність» та «людяність». Для оточуючих проект є свідченням того, що всі ми живемо в одному суспільстві, де абсолютно кожен, незважаючи на різні особливості, — це окрема яскрава та цікава особистість. Тут я знайшла добрих друзів, розуміння та творчу свободу».
— Вікторія Дрозд: «Проект «Краще разом» — це можливість показати суспільству, що інвалідність — це не вирок, навіть у нашій державі. Це зустрічі й спілкування різних людей з однією метою. Це новий досвід для нас усіх. «Краще разом» — це не користь, це потреба! Проект потрібен, як людям з особливими потребами, так і без них. Це самовираження, адаптація та терапія. Моя мрія, щоб наш проект поєднав усю Україну».
— Олена Головацька: «Краще разом» — проект, який дає змогу кожному спробувати себе в мистецтві в найкрутіший спосіб. Хто знає, можливо, саме звідси візьме старт моя творча діяльність? На мою думку, проект засвідчує моїм землякам, що я — існую, я — класна, і вони дуже помиляються, коли вважають, що люди з обмеженими фізичними можливостям не можуть викликати, крім жалю, інших почуттів».
— Єва Кошевко: «Краще разом» — це не просто об’єднання людей зі спільною метою. Це світло, яке несе кожна людина на проекті, й яке запалює в інших. Це розвиток і допомога, які комусь потрібні більше, комусь — менше, але «Краще разом» дає вийти з тіні і відчути себе потрібною людиною».
— Олена Іванушенкова: «Проект «Краще разом» — місце концентрації творчого натхнення, атмосфери сімейного тепла і чудових людей! «Краще разом» — яскравий приклад інклюзії: в жагі пошуків істинного натхнення — ми всі однакові!»
ВОЛОДИМИР ДУМАНСЬКИЙфото з архіву проекту
Поделиться ссылкой:
