Не жити, а виживати?! Чи потрібна вища освіта, коли після вузу йдеш торгувати на ринок?
Наш час — це епоха оголошень на стовпах. І дуже дивує, що в кожному оголошенні про роботу основна вимога: вища освіта або незакінчена. Як «уміло» це скорочують: В/О — н/во.
Зараз кожен приватний роботодавець, кожна сумнівна мережа-піраміда, кожен мобільний оператор (це, власне, ті, хто потребує людей для роздавання рекламної макулатури на вулицях) прагне, щоб його «працівники» мали вищу або незакінчену освіту.
Півроку тому я пішла на зустріч випускників. Цікаво було дізнатися про наших хлопців, які особливою успішністю не визначались. Майже всі вони пішли робити євроремонти… Заробили гроші і… пішли здобувати вищу освіту! Точніше — «корочку». Адже у нашій країні навіть сам диплом — це вже успіх. Адже здобути його нелегко.
Кажуть, що регулярно платити за кожен семестр — це набагато дешевше, ніж пхати одноразовий хабар, аби лиш потрапити на безплатний відділ! Та навіть потрапити на платний — це тепер теж треба хабар! Або ще вам приклад — майстер, який робив меблі в нашу квартиру. Вищої освіти не має, але як добре він робить свою справу! Точність — ідеальна, замовлення приймає з повним розумінням, виконує так, як його просять. І не боїться братися за незнайоме. Вчиться по ходу справи, не лінується! Навіть якби він і захотів здобути диплом в/о, його час йому вже дорожчий. Він думає про розкрій плити, про кромки… Вірю, що заробить помаленько на все, що йому буде потрібно. Робота у нього є. Клієнт буде завжди.
А чим займаються випускники інститутів? Дуже рідко їм вдається працювати за спеціальністю. Моя сусідка Іра віддала із сімейного бюджету 5 тисяч доларів, аби її красуня та розумниця Таня вступила до омріяного Інституту журналістики. А скільки вона сумок передала у той Київ — страшно уявити. І що ви думаєте, донька після престижного вузу має чудову роботу на крутому телеканалі? Ні, працює у вінницькій районці за 2500 гривень. І це ще пощастило.
Мій брат Макс, родом із Гайсинського району, вступив до Варшавського університету. На рік платити 40 тисяч гривень. Для сільської родини сума космічна, тому батьки з ранку до ночі важко працюють на городі, тримають десяток свиней та телят, щоб восени продати і заплатити за мрію сина бути менеджером. А Владислав після того як здав на 200 балів ЗНО і закінчив з відзнакою технічний університетет, працює у крутій айтішній компанії й радіє, що без блату отримав диплом за фахом.
А що думають про вищу освіту наші читачі?
– Півроку тому я стояла на сцені актової зали університету з дипломом магістра в руках і не тямила себе від щастя. В голові було лише одне: тепер я можу все, переді мною відкриті всі дороги, достатньо просто прийти і спробувати себе там, де забажаю, — каже вінничанка Оля. — Яка ж я була наївна! Лише пройшовши етап пошуку роботи самостійно і відчувши все на своїй шкурі, я зрозуміла: в нашій країні диплом потрібен тільки для того, щоб поставити позначку «плюс» у власному списку цілей. Ну, і щоб не бути білою вороною, бо так вже в нас заведено – в будь-якому випадку вступати до ВНЗ, навіть якщо в школі ти особливих розумових здібностей не проявляв. Та яких особливих? Просто був двієчником. Бо ж якщо не вступиш, то почнуть усілякі тьоті Маші, Галі, Наді придумувати свою версію того, чому ти не вчишся в університеті.
Коли здобуваєш вищу освіту, думаєш, що тебе всюди чекають, на будь-якій роботі за профілем – ти ж магістр, ще й диплом з відзнакою отримав! Перше розчарування – тебе не чекає ніхто. Отримати після університету роботу за спеціальністю майже нереально, відмазка одна – «шукаємо людину з досвідом». Агов, люди, як же накопичити той досвід, якщо мені не дають можливості навіть спробувати попрацювати місяць-другий?!
Це ж замкнуте коло якесь! І все, що залишається – йти працювати туди, де твоя спеціальність і твій червоний диплом нікому не потрібні. Одна моя одногрупниця зараз сидить на касі в магазині побутової хімії, інша працює офіціанткою, ще одна розкладає товар у супермаркеті. І для чого було більше п’яти років сидіти в тому університеті? Мушу сама йти на подібну вакансію, бо виходу немає. Коли думаєш, як вижити з теперішніми цінами, то швидко забуваєш про якусь елементарну гордість та червоний диплом. І йдеш туди, де просто отримаєш стабільну мінімалку. Інколи так соромно за все, що відбувається в нашій країні. Бо вона змушує не жити, а виживати.
Моя подруга дитинства після закінчення університету довго думати не стала і поїхала на роботу до Німеччини. Вже два роки працює там і задоволена. Так, вона теж виконує підсобну роботу, але отримує за неї достойні гроші, а не ті копійки, що в нас. І, звісно, диплом їй там абсолютно не пригодився.
Не знаю, що робитиму далі, бо навіть для того, щоб виїхати хоча б в найближчу Польщу, необхідні гроші, які десь потрібно заробити. Тому поки розкладатиму на поличках магазину консерви і думатиму про те, як же мені пригодилось в житті знання філософії Ніцше чи деталей психоаналізу Фрейда.
А ось 26-річний Анатолій з Оратова має іншу думку.
– Ще з давніх часів освіта завжди була показником вихованості, освіченості, культури. Недарма у давні часи вищу освіту намагались дати своїм дітям правляча верхівка та еліта суспільства. Недарма люди з села, з народу в усі часи за всяку ціну намагались вступити до університетів. Бо ж знали — це єдиний шанс вирватись зі злиднів, убогості, знайти гідне місце у житті та допомогти своїм рідним. Скільки таких прикладів серед видатних людей у нашій та світовій історії…
Чи потрібна вона зараз? Потрібна, бо це все ж таки куди вищий рівень знань, навичок, вмінь, аніж середня чи середня спеціальна, інший рівень розвитку та інтелекту людини. Звісно, якщо це не «освіта за гроші»… До того ж, є дуже багато посад, робіт, видів діяльності, куди можна влаштуватись, лише маючи за плечима вищу освіту.
Відгуки збирала Віталіна Володимирова
А що думаєте з цього питання ви, читачі? Надсилайте свої відгуки до редакції.
