На Дніпропетровщині УПЦ (МП) через суд домагається права власності на церкву-пам’ятку культури
Дніпро – На Дніпропетровщині релігійна громада УПЦ (МП) через суд намагається отримати у власність пам’ятку культурної спадщини національного значення – давній напівзруйнований собор Різдва Богородиці у селі Мала Петриківка, а також самочинно, як з’ясувалось під час судової тяганини, збудований поряд новий храм Петра і Павла. Стара церква перебуває в жалюгідному стані, хоча, за деякими даними, має славне минуле, бо була збудована з ініціативи останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського. Обласна та місцева влада, які виступають відповідачами в суді, стверджують, що релігійна громада самочинно захопила пам’ятку і територію біля неї, однак довести право власності на них держави чи селища також поки не змогли. Тим часом на храми – новий та старий – претендує, окрім УПЦ (МП), й інша конфесія.
Церкву Різдва Пресвятої Богородиці в Малій Петриківці, біля околиць райцентру Петриківка, збудували понад 200 років тому. Місцеві жителі досі називають її «Білою», хоча від ошатних білих стін трипрестольного собору лишились тільки жалюгідні напівруїни.
Стан церкви Різдва Пресвятої Богородиці в Малій Петриківці, Петриківський район Дніпропетровської області, 2010 рік
«Церква Калнишевського»
За однією з версій, до спорудження церкви був дотичний кошовий отаман Петро Калнишевський. Його клопотання про відкриття храму, адресоване митрополиту Київському 1772 року, є однією з перших письмових згадок про Петрівку (Петриківку). Є відомості, що запорозький отаман не тільки клопотався про будівництво, а й долучився до нього своїми грішми. За іншою версією, храм був збудований вже після смерті Калнишевського коштом нащадків запорозьких козаків, які воювали в складі військ Російської імперії проти Наполеона. Місцеві жителі переказують, що колись біля «Білої» церкви була висока кам’яна дзвіниця, а навколо храму – візерунчаста огорожа.
За радянських часів будівля була закрита, бані зняті, розписи на стінах зафарбовані. Якийсь час у приміщенні був клуб, потім – склад, профтехучилище.
Будівництво нового дерев’яного храму біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці, Петриківський район Дніпропетровської області, 2010 рік
Наприкінці 1990-х до колишньої церкви увійшли віряни зареєстрованої громади УПЦ (МП). Розпочалися служби. Пізніше на території біля старого храму звели ще один, вже дерев’яний – на честь святих Петра і Павла. І, як йдеться на офіційному сайті церкви, зараз триває «відродження собору-мученика».
І можна було б говорити про початок відновлення осередку духовності в Петриківці, якби не один важливий нюанс: старовинна церква є пам’яткою культурної спадщини національного значення, а храм поряд з нею збудований без жодних дозвільних документів. Усе це з’ясувалось під час судової тяганини в Господарському суді області, де громада УПЦ (МП) намагається довести своє право власності на споруду, позиваючись до місцевої та обласної влади. Відповідачі ж вважають претензії церковної громади необґрунтованими.
«Банальне самозахоплення»?
Представник інтересів Петриківської селищної ради в суді Максим Карманнік зауважує: в Україні існує порядок оформлення права власності на об’єкти, які були зайняті самочинно, однак обов’язковою умовою при цьому має бути добросовісність набуття власності. Ситуацію ж із храмом у Петриківці він називає «банальним самозахопленням».
В цьому випадку мало місце банальне самозахоплення
«Відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа майном і продовжує відкрито безперервно ним володіти упродовж 10 років, набуває права власності на це майно за рішенням суду. Але, аби застосувати цю норму, суд має встановити обставину добросовісності – це ключова і найбільш проблемна обставина. Ми вбачаємо, що добросовісності заволодіння майном не було і не могло бути. У 1997 року були непоодинокі звернення релігійних громад до обласної ради і передання їм в користування церков, монастирів, пам’яток культури, однак в цьому випадку мало місце банальне самозахоплення. І хочу звернути увагу, що неважливо, скільки людей були присутні при цьому самозахопленні і чи були це місцеві жителі, чи немісцеві», – зазначив представник інтересів селищної ради.
Цю позицію підтримує й прокуратура: свого часу релігійна громада УПЦ (МП) не подала необхідних звернень до влади.
Належним чином в 1997 році релігійна громада не звернулась з приводу оформлення всіх правовстановлюючих документів на будівлю
«На теперішній час матеріали справи містять достатньо доказів того, що належним чином в 1997 році релігійна громада не звернулась з приводу оформлення всіх правовстановлюючих документів на будівлю», – говорить прокурор Євгенія Спиридонова.
Пам’ятка національного значення як «безгосподарна річ»
Те, що церква Різдва Пресвятої Богородиці, є пам’яткою культурної спадщини національного значення, з’ясувалось не відразу. Після початку судової тяганини обласна влада отримала документи, які підтверджують охоронний статус храму, заявляє представник інтересів Дніпропетровської облдержадміністрації Валентина Петрушевська. Питання ж щодо того, кому належить об’єкт, зайнятий вірянами, все ще залишається відкритим. В ОДА зараз вважають його «безгосподарним».
Достатніх доказів того, що це майно державне, комунальне чи будь-якої іншої форми власності, не вдалось віднайти
«В актах технічного стану об’єкту як представника власника поставлений підпис голови Петриківської селищної ради. Тобто підтвердити, що це державне майно, не вдалось. Однак цей підпис дає підстави вважати, що це майно може бути комунальним. Але достатніх доказів того, що це майно державне, комунальне чи будь-якої іншої форми власності, не вдалось віднайти. Остання згадка – це було професійно-технічне училище у 70-80-х роках минулого століття. Тому ОДА виходить з того, що цей об’єкт є безгосподарною річчю, яка не має власника або власник якої невідомий», – зауважила представниця облдержадміністрації.
Храм перейшов до рук УПЦ (МП) добросовісно – РДА
На тому, що давній храм у Петриківці перейшов до рук УПЦ (МП) добросовісно, наполягає Петриківська райдержадміністрація. Керівник відділу культури, туризму, національностей та релігій РДА Валентина Ячмінь підтвердила це в суді.
«Ми знаємо, що релігійна громада там здійснювала богослужіння із 1997 року. Є жителі населеного пункту, які підтвердять мої слова. Нарікань збоку жителів я ніколи не чула», – сказала посадовець.
Представники УПЦ (МП) відмовили Радіо Свобода в коментарях стосовно своєї позиції щодо храму, посилаючись на те, що суть справи не можна охопити в короткому коментарі й «коментар може бути вирваний з контексту». Радіо Свобода готує письмовий запит до Кам’янської єпархії УПЦ (МП), а також до обласного центру охорони історико-культурних цінностей.
Ще один претендент
Між тим на користування новим і старим храмами в Малій Петриківці претендує й інша релігійна громада – Української автокефальної православної церкви. Представники конфесії виступають третьою стороною в процесі й зазначають, що мають право на новий храм, адже його будував один зі священиків УАПЦ – отець Іов, колишній священик УПЦ (Московського патріархату).
«Наша парафія УАПЦ зареєстрована отцем на ту дерев’яну церкву, яку він і будував. Щодо пам’ятки культури поряд – ми також домагаємось, щоб цей храм віддали УАПЦ, а не Московському патріархату. Цю пам’ятку треба реставрувати, але це мають робити фахівці», – сказав у коментарі Радіо Свобода керівник Дніпропетровсько-Запорізькою єпархії УАПЦ отець Ніканор.
Очікується, що крапку в цій справі поставить Господарський суд області. Наступне засідання призначили на 25 січня – суд планує вивчення доказів.
НА ТЕМУ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ:
На службі Сталіна і Путіна. У Росії до війни проти України на церковному фронті долучились і деякі ліберали
Порошенко запропонував РПЦ, щоб вона показала свій томос про автокефалію
«Тричі неканонічна» УПЦ (МП). Томос для України кардинально змінив ситуацію
Філарет про Собор, конкурентів Епіфанія і шантаж КДБ
УПЦ (МП) у Криму благословляє окупантів на захист Росії і освячує їхню зброю
Представлення томосу про автокефалію ПЦУ у Софійському соборі, Київ, 7 січня 2018 року. Софія Київська – пам’ятка архітектури і живопису часів України-Русі (11-е століття), одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії
