Місто на вигині Дніпра
Ігренський (Огренський, Огрінський) півострів, що зараз знаходиться в межах Самарського району міста Дніпра, давно відомий науковцям та краєзнавцям своїми видатними пам’ятками археології. Тут протягом XIX – XX ст. виявлені й досліджені численні стоянки, поселення та могильники кам’яного віку, епохи міді-бронзи, ранньослов’янської культури, доби Київської Русі, золото-ординського часу та періоду існування запорозького козацтва.
Історики та етнографи з краєзнавчого клубу «Пересічень» провели три дні в краєзнавчій експедиції по цьому давньому поселенню — півострову Огрінь.
Під час розкопок були знайдені вали укріплень різних часів. Зокрема, на прибережній частині півострова навпроти острова Мийка є залишки ретраншементу часів приходу в ці краї військ російської імперії.
Із земляних укріплень на нинішньому острові досліджувався водний шлях в найвужчому місці річки Дніпро. Там проглядається плато доволі старого городища з подолом. Можливо, це і є рештки великого слов’янського поселення, яке існувало приблизно в 800-1300 роках на піщаних горбах півострова, і яке близько 940 року осаджував три роки воєвода князя Ігора Свенельда. Місто, яке було базою князя Мстислава Ізяславича у його війні з половцями (приблизно 1152 або 1154 роки).
Тут, у гирлі Самари, запорозькі козаки не раз влаштовували засідки та перехоплювали гінців та купців, а нерідко й цілі татарські загони, які часто верталися цим шляхом після набігів на Україну. Так у 1660 р. на півострові і островах відбулася битва між українськими козаками, яких очолював отаман Іван Сірко, і військом з 10 тисяч татар, що поверталися з полоненими у Крим.
Переглядаючи матеріали археологічних експедицій, легко зробити висновок про інтенсивні торговельні відносини старого міста як із Київською землею, так і з кочівниками. На місці одного з поселень епохи мезоліту тут було розкопано п’ять осель. Одне з помешкань — Ігренський могильник середньо-стогівської культури, — в похованні виявлено миску з розписом. Під час розкопок Дмитра Телегіна на цьому ж півострові знайдений могильник дніпрово-донецької культури маріупільського типу «Ігрень-8». Колективні поховання, в яких кістяки лежать у різних позиціях, супроводжені як місцевим гостродонним посудом з домішкою товчених мушель, так і досконалим трипільським посудом. Наприкінці 1940-их років експедицією Олександра Бодянського знайдене поселення антів, що у 1950-их роках визначено пам’ятками пеньківської культури. Всі ці матеріали археологічних експедицій різних часів — надзвичайно цінний матеріал для вивчення науковцями.
Також, за останній рік членами краєзнавчого клубу «Пересічень» зібрано низку матеріалів з усних опитувань, — на сьогодні є багато працівників, які забудовували ці терени в 70-ті роки. Одні з найвагоміших праць, які варті уваги, це матеріали В. Камека і В. Бінкевіча, що зібрані в книзі «Град ім’ям Пересічень».
Однією з негативних чинників та суттєвою проблемою сьогодення є «чорна археологія» на території півострову, адже внаслідок поширення нелегальних розкопок Дніпропетровщина втрачає десятки цінних пам’яток.
Проте, археологічні матеріали, здобуті розвідниками показують, що навіть враховуючи негативні наслідки впливу на територію Ігренського півострову, значна його частина ще зберегла залишки пам’яток не тільки мезоліту, нео-енеоліту, бронзового віку та епохи середньовіччя, а й XVII-XVIII ст. Саме вони спроможні реально розширити джерельну базу дослідження історії Подніпров’я.
Не кожне місто може похвалитися «живим» спадком як Ігренський півострів. Тож, ми маємо справжню історію, якою маємо пишатися, яку маємо берегти та звеличувати.
Автор: Краєзнавчий клуб «Пересічень»
