«Мир — це не лише тоді, коли не йдуть танки чи БМП, а й коли запобігають злочинам»

Ліна КУЩ. Олена ЧЕРНЯВСЬКА.

У П’ятихатках Дніпропетровської області відбулася публічна дискусія за участю народного депутата України Юрія Берези з питань, важливих для мешканців регіону. Співорганізатором заходу стала газета «Голос України». Серед учасників обговорення були керівники району — голова П’ятихатської районної державної адміністрації Сергій Саламаха, голова райради Раїса Галаган, представники правоохоронних органів, депутати районної та міської ради, громадські активісти, бійці АТО, волонтери, журналісти.

Під час зустрічі йшлося, зокрема, про роботу правоохоронних органів району, про наявні проблеми та взаємодію із громадськістю. Начальник П’ятихатського райвідділу поліції Ігор Царенко розпочав свій виступ із цифр та порівнянь із відповідним періодом минулого року, але народний депутат перервав звіт: «Розкажіть, як ви співпрацюєте з головами місцевих громад, наскільки поліція перестала бути міліцією. Що змінилося?»

— Багато що змінилося, — запевнив начальник поліції. Моїм співробітникам пропонували гроші, а вони відмовилися. Були ігрові автомати, тепер вони закриті. Щодо наркотиків, то ми працюємо і працюватимемо надалі. І ще одне: ми навряд чи змогли б існувати без допомоги адміністрації та районної ради, які нам виділили кошти.

Учасники дискусії порушили питання можливої участі демобілізованих бійців АТО в охороні громадського порядку. «Нині ми не маємо законодавчої бази для такої роботи. Вони можуть щось робити тільки у присутності співробітника поліції. Були розмови про створення муніципальної поліції, як це зроблено в Дніпрі, але для цього потрібні кошти», — вважає начальник райвідділу поліції.

Олег Малок, міський голова П’ятихаток, переконаний: «Треба, щоб люди виходили за зарплату, для цього — ліцензія плюс охоронна фірма (як приклад). Ми дамо грошей, але треба поставити шерифа і цим займатися».

До обговорення підключився Сергій Дяковський, керівник Жовтоводської місцевої прокуратури: «Ідея створення громадських формувань із патрулювання має право на існування. Однак ці групи повинні спілкуватися з дільничними. Щодо сприяння громад, то воно зводиться до виділення грошей на придбання пального. Тому звертаюся до міського голови, щоб разом із начальником поліції виділити місця скоєння злочинів і встановити на освітлених місцях у місті відеокамери, як це два роки тому зробили у Вільногірську».

«Ніхто не каже, що воїн АТО повинен затримувати чи арештовувати когось, але як добровільні народні дружини вони мають право на існування. Якщо знатимуть, що в тій чи іншій громаді є така дружина, яка співпрацює з головою громади, з керівником районної поліції, думаю, це зупинятиме правопорушення», — підсумував народний депутат.

Одна з учасниць обговорення навела показовий випадок, який стався у районі: колишньому бійцю АТО місцевий підприємець погрожував зброєю та не дозволив проїхати автомобілем, заявивши, нібито то його власна дорога. Про цей конфлікт атовець розповів у сільській раді, але до поліції заяву не подав. Це свідчить про низьку довіру людей до правоохоронних органів, вважають учасники дискусії.

Крім того, учасники обговорення ознайомилися із проектом створення природного парку «Саксаганська січ» на території району. Докладніше про це розповів дослідник історичної спадщини Андрій Авдєєнко.

«Наша історія дає нам можливість із упевненістю дивитися в майбутнє. Треба лише правильно її використовувати. Але без безпеки буде важко побудувати гарне життя в районі. Тому давайте кожен на своєму місці не ставати учасниками теорії «розбитих вікон», — зробив висновок голова районної державної адміністрації Сергій Саламаха.

Сергій Саламаха — голова П’ятихатської РДА, Юрій Береза — народний депутат України, Раїса Галаган — голова П’ятихатської районної ради.

До розмови долучилися представники Донецького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України, який нині працює у Кривому Розі на Дніпропетровщині. Кандидат юридичних наук, доцент кафедри загальноправових дисциплін Юрій Делія зауважив: для створення муніципальної поліції є всі законні підстави, все залежить від бажання місцевої громади: «Є у нас статути територіальних громад і є Конституція, яка дозволяє це робити. Є місцеве самоврядування, є голова, є рада. Дуже багато прикладів можна навести, і не лише у Дніпрі. У нас є сили, є ресурси, є небайдужі люди».

Водночас кандидат юридичних наук, доцент кафедри спеціальних дисциплін та адміністративної діяльності Сергій Пекарський запропонував допомогу інституту в підготовці колишніх бійців АТО, які могли би здобувати поліцейську освіту у Кривому Розі. Крім того, інститут готовий проводити роз’яснювальну роботу зі школярами та молоддю для запобігання правопорушенням. «У школах немає юристів, але є багато програм, які передбачають саме надання юридичної допомоги. У нас є фахівці, готові роз’яснити певні питання в рамках правової освіти», — сказав науковець.

«Ми вийшли сьогодні із шаблону звітності. Які практичні кроки нашої зустрічі? Використання потенціалу воїнів АТО в забезпеченні миру на малій батьківщині. Мир — це не лише тоді, коли не йдуть танки чи БМП, а й коли запобігають злочинам», — сказав у заключному слові народний депутат.

Завершилася зустріч презентацією книги фотокореспондента газети «Голос України» Олександра Клименка «Фронтовий альбом».

«Лобіюватиму призначення бійців АТО на посади всіх рівнів»

Редакція газети поставила кілька запитань народному депутату Юрію Березі із проханням прокоментувати найгостріші моменти дискусії у П’ятихатках.

— Юрію Миколайовичу, чи існує проблема адаптації бійців АТО до мирного життя? Як ви оціните наявну практику?

— Існують три типові ситуації. Перша — коли боєць загинув. Це найстрашніше. Зазвичай на перших етапах — почесті, гарна труна, салют… А потім забувається, притупляється. І коли настає час ставити пам’ятник, залишається сама родина. Іноді, можливо, військкомат, небайдужі громадяни. Проблему адаптації сім’ї загиблого бійця я би поставив на перше місце. Як жити без коханого чоловіка, люблячого батька, замріяного сина? Це аспект, до якого ми виявилися не готовими.

Під час публічної дискусії.

Пам’ятаю похорон перших загиблих із полку «Дніпро-1», які полягли 9 травня в Маріуполі. Ховали наприкінці травня, прощання на ганку Дніпропетровської обласної державної адміністрації… Але тоді родини перших загиблих отримали все. Щоправда, не від держави, а від приватних структур. Згодом стало складніше, коли це стало функцією держави.

Проте в моєму полку немає проблем із тим, що про когось забули. Це 31 загиблий, 42 дитини загиблих, 78 батьків, дружини. Це одна родина. Намагаюся замінити цим дітям батьків, яких вони втратили, це неможливо, але увага дуже цінна.

Друга категорія бійців АТО, які потребують адаптації, — поранені і скалічені. Передусім відновлення їх фізичного стану. Шукаємо будь-які можливості для лікування кожного з цих бійців, а їх у полку понад 170. У кожного — індивідуальна програма реабілітації, протезування. Головне для них — вчасність допомоги. Взагалі у всіх, хто пройшов війну, загострене почуття соціальної справедливості. Коли вони відчувають, що до них втратили інтерес, менше стало уваги, вони дуже гостро на це реагують.

Від органів соціального захисту дуже сильно залежить, куди ці люди підуть, ким вони стануть і наскільки швидко соціалізуються. Не хотілося би, щоб злість чи образу вчорашні воїни вилили на своїх близьких або щоб ця злість вихлюпнулася на вулицю. Наприклад, із департаментом освіти Дніпропетровської ОДА я як депутат підписав меморандум про залучення всіх учасників АТО до патріотичного виховання в закладах освіти. Хто, як не той, хто пройшов війну, розкаже про патріотизм? А для бійця це підтвердження того, що держава про нього турбується, потребує його досвіду.

І третя категорія — ті, хто закінчив війну і може розпочати службу в будь-яких правоохоронних органах. Завдання цих людей — змінювати поліцію, Збройні Сили, Службу безпеки, Держслужбу із надзвичайних ситуацій… По-перше, ці люди надійні, по-друге, досвідчені. По-третє, це люди, які у складний час зробили все, щоб зберегти свою і нашу державу. Тому вони мають право на кар’єрне зростання. Готовий лобіювати їх на будь-які посади, і не лише у військовій службі.

— Що потрібно для використання сил і досвіду учасників бойових дій для охорони громадського порядку: закон, організаційні зусилля, координація тощо?

— Для мене як члена комісії із призначення на нові посади у поліції Дніпропетровської області запам’яталася ситуація, коли на одну посаду розглядався даішник із 20-річним досвідом та старший лейтенант, який пройшов війну. Члени комісії чомусь схилялися на користь першого, бо атовець був мовчазним, не хвалився успіхами. Але я заблокував рішення про призначення даішника. Якщо на одну посаду претендують той, хто пройшов війну, і той, хто не пройшов, — бійця треба призначати в першу чергу.

Насправді тут не потрібні ані закон, ані організаційні зусилля, ані координація. Треба, щоб люди, які прийшли на керівні посади на місцях, все ж вишукували можливість знайти, висунути, підставити плече і зробити все, щоб людина зайняла ту нішу, якій відповідає. Необхідна державницька кадрова політика. Подивіться на Житомирську область, де поліцію очолив колишній атовець із «Дніпра-1». Він узяв до себе майже 20 бійців, які пройшли війну. Розставив на основні посади. Ці люди хабарі не братимуть. Уже великий плюс.

Якщо до Збройних Сил є величезна довіра, навіть кредит довіри, то до поліційних структур — недовіра. Крім нової поліції. І це все треба вичищати. Я виступив ініціатором законопроекту про скасування пенсій міліціонерам, військовикам, усім силовикам віком від 45 до 60, які вийшли на пенсію і за ці роки не пішли захищати державу. Таким людям пенсія має бути скасована. Мається на увазі спецпенсія як силовикам.

— Чи можна говорити про незалежність муніципальної поліції, якщо її фінансування залежить від місцевої влади?

— Створена муніципальна поліція буде зрізом усіх, хто живе на цій території. Пам’ятаємо, що сто років знищувався цвіт нації. Ті, хто міг думати, говорити, хто ішов проти обставин. Система таких людей знищувала. Тому й не буде довіри до муніципальної поліції.

А вирішення таке: потрібен обраний народом шериф, воїн АТО, із певними повноваженнями. Обрали його — він добирає собі штат, і цей штат працює. Гарно спрацював — через два роки обрали ще. І так — не більш як десять років. Не впорався — до побачення. Це може привести до того ефекту, до якого ми прагнемо, — до нормалізації криміногенної ситуації.

ПРЯМА МОВА

Юрій Береза, народний депутат України: 

 «Криміналісти, політологи і конфліктологи вивели теорію «розбитих вікон»: коли йдеш містом, бачиш розбите вікно в будівлі. Якщо його наступного дня не засклили, то поряд з’явиться ще одне, а потім у цьому районі збільшиться кількість випадків насилля і правопорушень у десятки разів. Тому не повинно бути в центрі міста чи села покинутої хати, бо вона наче закликає до того, що там буде скоєно злочин. Маємо працювати на перспективу, а це значить — із дітьми. У будь-якій війні перемагають не військові і поліцейські, а священики і вчителі. Якщо ж дільничний місяцями не буває на території, то там розгул правопорушень такий, що дуже важко потім з усім розібратися».

Фото Олександра КЛИМЕНКА.