Метри корупції: як дніпряни роками виборюють власну територію

Незаконні забудови — одна з найболючіших проблем жителів міст України. Громадяни протестують проти незаконних дій забудовників, тонуть у судовій тяганині у кращому випадку, а в гіршому — безсило спостерігають за тим, як у дворових територіях чи скверику поряд з їхніми будинками застарілої забудови виростає багатоповерхівка чи торговельно-розважальний монстр із заліза та бетону.

За законами панів живуть і забудовники міста Дніпра. Відтак, у центрі міста протягом десяти років йде боротьба між мешканцями чотирьох п’ятиповерхових будинків і забудовниками – ТОВ «Кіровський» та ТОВ «Едем Юг» (створені будівельною компанією «Ольвія»). Саме цим ТОВ у 2008 році міськрада, під патронатом Івана Куліченка, передала в оренду земельну ділянку площею 0,3783 га на тодішньому проспекті Кірова під будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення з готелем (далі – БФКГП).

Майже десять років містяни оббивають пороги судів, кабінетів чиновників місцевого та обласного рівнів, зверталися до Адміністрації Президента та Генпрокуратури аби вирішити питання законним шляхом, проте досі не знайшли управу на забудовника.

Афера на мільйони

До того, як стало відомо, що Дніпропетровськ увійшов у перелік міст, в яких буде проводитись Чемпіонат Європи з футболу — 2012, ТОВ «Кіровський» та ТОВ «Едем Юг» у 2006 році на проспекті Пушкіна планували будівництво торговельного центру. Але проведення Євро-2012 у місті спонукало забудовників переглянути свої плани.

Вже у листопаді 2007 року мешканці п’яти будинків дізнались про те, що поблизу їх житлових споруд, вік яких сягає 60-87 років, замість обіцяного торгового центру будуватимуть багатофункціональний комплекс громадського призначення висотою 72 метри та площею втричі більше ніж було заплановано. Будівництво БФКГП серед застарілої житлової забудови мешканці сприйняли як загрозу існування будинків.

Ініціативна група містян насамперед звернулася до міського голови, аби з’ясувати, чи проводилися передбачені законодавством громадські слухання з питання будівництва БФКГП. Відповідь надійшла від тодішнього головного архітектора міста Юлії Саєнко, яка надала мешканцям копію протоколу громадських слухань від 25 травня 2006 року.

Яким було здивування містян, коли в наданому протоколі громадських слухань з питання будівництва торговельного центру вони побачили свої підроблені підписи, а також підписи мешканців, які померли до дати проведення слухань, і навіть тих, хто ніколи не проживав у прилеглих будинках. Всього протокол «підписали» 92 мешканці.

Що цікаво, торговельний центр, з будівництва якого існував протокол нібито проведених громадських слухань, мав будуватися на земельній ділянці, яка не зачіпала дворові території прилеглих будинків. Як і було зазначено в проекті будівельного майданчика. А будівництво БФКГП передбачало зменшення дворових територій прилеглих п’ятиповерхівок з дерев’яними перекриттями втричі.

Після звернення в районну Прокуратуру було порушено кримінальну справу за ст. 358 КК України за фактом використання підроблених документів (протоколу громадських слухань). Згодом, після чисельних зволікань, справа була закрита у серпні 2008 році.

Постанова про закриття справи була оскаржена до Кіровського районного суду, який встановив, що слухання не проводились, але саму ж Постанову не скасував.

У лютому 2009 році Апеляційний суд Дніпропетровської області визнав незаконним рішення районного суду, скасував його і поновив кримінальну справу.

Позиція міськради

До звернення з адміністративним позовом до міської ради, ініціативна група тричі зверталася на сесіях міськради до депутатів з проханням не поспішати з прийняттям рішення про передачу землі під будівництво БФКГП, враховуючи наявність підробленого протоколу громадських слухань та сумнівні, не до кінця ще з’ясовані підстави погодження місця розташування БФКГП.

Також вимоги городян ґрунтувалися на тому, що забудовник, бажаючи вихопити ласий шматочок землі в центрі міста, не несе ніякої відповідальності за долю історичної забудови міста. Хоча, з огляду на підтоплення кварталу і вік будинків, фахівці відверто говорили, що після початку грандіозного будівництва житловий фонд на очах почне руйнуватися.

В свою чергу, до міської ради звернулась архітектурно-планувальне управління ДніпроОДА, яке є уповноваженим органом в сфері будівництва. За результатами опрацювання наявних документів управління виявило суттєві порушення вимог містобудівного законодавства. Зокрема, не були організовані роботи із виконання Проектів зон охорони пам’яток архітектури, відсутні погодження міськСЕС, інших контролюючих органів, також не було проекту розподілу території.

Однак, 21 травня 2008 року, після того, як тодішній голова міста Іван Куліченко, на прохання мешканців, зняв із порядку денного проект рішення про передачу землі в оренду, міськрада все ж таки проголосувала в шахрайський спосіб доленосне рішення для ТОВ «Кіровський» та ТОВ «Едем».

Це рішення було замасковано між сотнею інших технічних рішень про приватизацію землі під приватними будинками, гаражами і кооперативами і було проголосоване одним пакетом. В результаті, під будівництво БФКГП була передана в оренду земельна ділянка площею 0,3783 га міської землі.

Тоді містяни зрозуміли, що мають справу не тільки із самовільним захопленням землі, а й з корумпованими чиновниками, яким попередньо надали переконливий аргумент у вигляді декількох мільйонів гривень.

Забудовники і цікава реконструкція Кіровського районного суду

Вагомим фактом є те, що Кіровський районний суд розташований поруч зі спірною ділянкою.

Навесні 2008 року розпочалася активна реконструкція приміщень Кіровського районного суду, результатом якої стала двоповерхова прибудова до основної будівлі суду на прибудинковій території будинку 25/27 по проспекту Пушкіна.

Мешканці звернулися до Інспекції архітектурно-будівельного контролю (ДАБК), яка встановила, що реконструкцію будівлі, без правовстановлюючих документів, проводить славнозвісний ТОВ «Кіровський». До тодішнього голови суду – сумнозвісного хабарника пана Підберезного та ТОВ «Кіровський» були направлені приписи з вимогою надати дозвільну документацію. Але ніхто ніяк не відреагував.

Пізніше, ознайомлюючись в КП «Земград» з Проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок під будівництво БФКГП, ініціативна група побачила в матеріалах цього проекту лист голови Кіровського районного суду до очільника Дніпра Івана Куліченка, в якому голова суду сповіщав мера про те, що суд не заперечує розширення території для будівництва торговельно-житлового комплексу, а згідно взаємної домовленості між Кіровським судом та керівництвом ТОВ «Кіровський», останній за свій кошт збудує залу засідань та архів суду.

Містяни в суді

Ініціативна група домоглася від Прокуратури міста внесення протесту на рішення міськради. Однак депутати відхилили протест прокурора, тому містяни звернулася вже до суду з позовом до міськради. До цієї справи ТОВ «Кіровський» та ТОВ «Едем» були залучені в якості третіх осіб.

Рішенням від 9 грудня 2010 року Кіровський райсуд визнав незаконними рішення міськради про погодження місця розташування БФКГП і про передачу землі в оренду під його будівництво, а також визнав недійсними протоколи громадських слухань.

Суд встановив, що рішення про погодження місця розташування БФКГП від 25 квітня 2007 року №46/14 було прийнято за відсутності Проекту розподілу території кварталу, обмеженого проспектами Кірова і Пушкіна та вулицями Свердлова і Савченка. Зокрема, на 57 днів раніше, ніж архітектурно-містобудівна рада вперше, 13 липня 2007 року, розглянула і погодила містобудівне обґрунтування БФКГП (без готелю).

Також суд встановив, що підставами для висновку ГоловАПУ міської ради від 1 серпня 2006 року №03/747 щодо погодження місця розташування БФКГП стали матеріали розгляду не архітектурно-містобудівною радою, а секцією цієї ради, містобудівного обґрунтування торговельно-житлового комплексу і протокол громадських слухань стосовно будівництва торговельного центру.

Втім, 20 березня 2012 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, незважаючи на низку беззаперечних фактів щодо незаконності потенційної споруди, під фінансовим впливом забудовника, скасував Постанову Кіровського районного суду і прийняв нове скорумповане рішення, яким знову дозволив будівництво БФКГП.

Позивачі оскаржили рішення апеляційного суду у Вищому адміністративному суді України (далі – ВАСУ), який з передбачуваних підстав призначив розгляд касаційної скарги лише через два роки і 5 червня 2015 року скасував рішення попередніх інстанцій і справу закрив. Проте у своєму рішенні ВАСУ зазначив, що даний спір не є публічно-правовим і наголосив: подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Тобто довготривалий спір мав розглядатися не як адміністративний, а як цивільний позов.

Тому у січні 2016 року мешканці знову почали боротьбу за власну прибудинкову територію. І тепер вже з цивільним позовом на міську раду, яку вже очолює Борис Філатов, звернулися до суду з проханням визнати рішення влади про передачу землі недійсним. ТОВ знову долучені до справи у якості третіх осіб.

Сьогодення

Зважаючи на те, що теперішня міська влада під головуванням Бориса Філатова, голосно та активно бореться із незаконними забудовами у місті, позивачі були впевнені, що майже десятирічна судова тяганина нарешті вирішиться швидко та головне — справедливо.

На початку 2016 року розпочався судовий процес під час якого треті особи, тобто забудовники, подали клопотання з вимогою призначити судову будівельно-технічну експертизу, яка б встановила відповідність будівельних норм до наявної документації.

Цікаво, що представники ТОВ «Кіровський» та ТОВ «Едем» знову намагалися використати свої маніпуляції, зокрема наполягали на проведенні експертизи проектування виключно при державному вищому навчальному закладі «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури». Проте суд постановив, що академія не є експертною установою Міністерства юстиції України та доручив проведення перевірки Науково-дослідному інституту судових експертиз у Дніпропетровській області.

Окрім матеріалів справи на експертизу були направлені матеріали, які на вимогу суду надала представник відповідача, головний спеціаліст відділу Управління правового забезпечення Дніпровської міської ради Лілія Харитонова — згаданий вище Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок під будівництво БФКГП та висновок державної експертизи цього Проекту.

Коли матеріали справи повернулися з НДІСЕ, увагу позивачів привернув дивний факт. Виявилося, що Лілія Харитонова надала експертизі не оригінали документів, а їх копії, навіть не завірені належним чином. При цьому відповідач надала з оригіналу Проекту землеустрою тільки 30 аркушів з 230 необхідних, які містилися в ньому. У результаті такої недбалості Науково-дослідний центр повернув до суду матеріали без відповіді, що знову затягує судовий процес.

У позивачів виник сумнів щодо незалежності представника міської ради від третіх осіб. Про це позивачі повідомили суду та подали клопотання аби пані Харитонова пояснила мотивацію наданих експертизі документів. 

Проте відповідач розпочала відвертий саботаж судового процесу. На три останніх засідання вона просто не прийшла.

Виникає питання, ігнорування судових засідань — це дії на користь третіх осіб з метою затягування розгляду справи чи недобросовісне ставлення до покладених на чиновника обов’язків?  

Тож, аби покласти край десятирічній судовій тяганині та звернути увагу на актуальну проблему, ініціативна група написала колективний лист до очільника Дніпра Бориса Філатова, у якому викладена пропозиція щодо укладення мирової угоди, завдяки якій забудовник зможе побудувати не багатофункціональний комплекс, а торговельний центр, як і було зазначено в проекті будівельного майданчика.

«Ви маєте знати, що позивачі втомилися від судової тяганини впродовж років, а мешканці п’яти будинків терпляче чекають вирішення спору. Шість років пішли на розгляд адміністративного позову (справа була закрита Вищим адміністративним судом України) і вже 2 роки – на розгляд цивільного позову. Укладення мирової угоди покладе край судовій тяганині і не дасть замовникам незаконно розпочати будівництво серед застарілої забудови – 60-85- річних будинків з дерев’яними перекриттями», — йдеться у зверненні.

Скільки років, сил та грошей мають витратити містяни, аби домогтися законного рішення та справедливості? Дніпроград продовжуватиме пильно стежити за подіями навколо судової справи і сподівається, що привернута увага влади, громадських активістів та преси зверне увагу на свавілля, яке коїться в будівельній галузі та все ж дозволить повернути громаді міста нахабно відібрану прибудинкову територію.

Автор: Дар’я ТВЕРДОХЛІБ