Майстерня Фурмана: бесіда з криворізьким скульптором
Із Олександром Івановичем Фурманом — викладачем і криворізьким скульптором — сьогодні спілкувалась наша кореспондент.
Олександр Фурман завжди трудиться над новими проектами. Зараз, наприклад, зробив нагороду для Всеукраїнського конкурсу «Мелодія кохання», який проходитиме в Криворізькому державному педагогічному університеті.
Відпочинок для майстра в роботі: «Я не можу відпочивати. Як це відпочивати?.. Робили скульптуру. Дуже тяжко було… Я фізично стомився дуже. Думав відпочину. Пройшло два дні й все… Я помираю… Мені треба працювати. Для мене піти на рибалку, скажімо, і вбити дві години — це жах. Я міг би щось зробити в цей час…»
Митець займається наукою, музикою, грає в теніс. Робить моделі для академічного малюнка: куб, цілу групу обрубовочних голів, тощо. Викладач говорить: «Моделі, які починають малювати діти, не відповідають навчальному процесу. Вони неправильні. Я роблю моделі, які повинні відповідати навчальному процесу».
Олександр Фурман зі студентами працює весь час. Але з молодою ґенерацією нових проектів не створює: «Ні, так я не працюю. Студентам треба вчитися, щоби створити скульптуру. І не тільки вчитися… Повинен бути Богом талант даний, аби створити скульптуру. У нас є такі, роблять скульптуру, але вона не відповідає рівню… Робити скульптуру не так просто».
У Кривий Ріг Олександр Іванович приїхав зі столиці. Під час навчання в художньому інституті молодий скульптор дещо взяв від митця Сухенка: «Він був гарним викладаем… Я зрозумів, що не потрібно тільки на чомусь одному зациклюватися. Тре шукати напрямки. Дуже сильний майтер був. Трагічна доля в нього — молодим пішов з життя. Багато чого показав і я багато зрозумів».
Олексій Фуйрман не може виділити когось конкретно з митців-скульпторів: «весь час пластика, мистецтво, постійно розвивається, не стоїть на місці… Подобається Мікеладжело, само собою. Геній. Але ж ідуть другі роботи, геніальні роботи, яу у Бурделя… Маса художників, сучасні художники нові форми придумують, нові напрямки, нові концепції. Тому мені всі подобаються. Якщо воно цікаве, якщо в ньому є душа, розумієте, якщо воно живе…»
Як у кожного творця, поряд зі світовими прикладами скульптурного мистецтва є ті, які не подобаються:
«Мені не подобається ремесло, розумієте?! Мені не подобаються люди, які навчаються у природи. Ця фраза для починаючих, а митці повинні нове творити. А в нас є митці, які копіюють природу… Мені такі ремісники не подобаються!»
Криворізький скульптор самокритичний. Багато власних робіт йому не до вподоби: «В мене є дві роботи, присвячені Голодомору: хлібина, колючим дротом обтянута, і «Жорна змелюють людей»… Там є трагедія геноциду. Ви бачили, що поставили на вулиці Лермонтова? Там є моє прізвище, але я був проти… Мені, навіть, в деяких випадках соромно, що там моє прізвище є…», — говорить Олександр Фурман.
«Коли це твоя робота, коли ти зробив справу, яка буде нести для людей користь… Приємно. Та у мене не так багато скульптур. Не повезло з Кривим Рогом», — коментує скульптор. Та попри це, Олександр Іванович бере участь у всіх конкурсах зі скульптури, які проходять в нашому місті:
«Роботу в Скаксаганському районі виконували, присвячену Чорнобилю. Васякін не міг ліпити. Я ліпив. Але я виконував чужу ідею, розумієте? Вона мені не дуже подобається… До Чорнобиля я робив проект. Мені ця тема боліла ще тоді, коли я навчався в інституті в Києві. Я робив таку букву «Y» — уран. Так мені не повезло її поставити. Сильніший образ… Не везе».
За свій життєвий шлях Олександр Фурман обзавівся друзями по справі: «В мене є товариш, з якими я постійно працював. Ми разом вчилися, в студію ходили. Він поет, художник. Михайло горловий — патріот, дуже хороша людина. Ми в Обухівському краї (Типілля) зробили дуже багато скульптур. Багато творили. Працюємо і товаришуємо до сих пір».
Гуляючи містом, озирайтесь довкола та отримуйте естетичне задоволення, що створюють нашимі криворізькі митці.
