Хлібороби хочуть стабільності і належної оцінки своєї праці.
21 июля 2016
«Визит-Венал». Олександр Палець.
Кожен тур польових робіт в приватному підприємстві «Агрофірма «Славутич» завжди проходить організовано і своєчасно.
У господарстві посилену увагу приділяють культурі землеробства, в повному обсязі дотримуються всіх технологічних операцій, у виробництво запроваджують нові технології, завозять високоврожайні сорти різних сільськогосподарських культур, постійно оновлюють машин-но-тракторний парк.
Це сприяє не лише підвищенню якості виробництва, а й забезпеченню належних умов праці для трудівників.
Сьогодні в цьому агроформуванні повним ходом триває збирання ранніх зернових культур, із 1 930 гектарів, які підлягали збиранню, урожай уже зібрано на площі понад тисячу гектарів.
Зазвичай ранніми зерновими культурами тут засівали значно більше площ, однак, зважаючи на суху минулорічну осінь, класти зерно в суху землю не наважилися. Озимої пшениці було посіяно 530 гектарів (у минулі роки площі під цією основною продовольчою культурою доходили до 1,5 тисячі гектара), а також 600 гектарів озимого ячменю. Навесні посіяли 127 гектарів ярового ячменю.
— Боліла душа і в кожного спеціаліста, і в механізатора, з надією дивилися на небо і чекали дощів, — говорить директор підприємства Микола Григорович Письменний.
— Озимі культури зійшли вже аж взимку, сходи отримали не дуже розвинені. Та завдяки довгій, затяжній весні вони розвинулися, їх стан поліпшився. Однак цього було б недостатньо, якби ми їх не підтримали: в достатній кількості внесли азотні й мінеральні добрива, обробили антистресовими препаратами. Тож урожаєм задоволені.
Озимий і яровий ячмінь у господарстві вже скошено на всіх площах. Озимого отримано по 39, а ярового — по 24 центнери з гектара зерна.
Механізатори працюють на сучасній техніці, і довіряють її кращим, тим, хто її любить і знає, як їй дати ладу. Адже для цього потрібний високий професіоналізм і відповідальність за доручену справу.
А за словами М.Письменного, саме такими є всі трудівники господарства, яким можна довірити будь-яку справу і вони її виконають високоякісно й у найкоротші терміни. Багато добрих, щирих слів заслуговують механізатори Юрій Семенових, Олександр Горицький, Сергій Чорний, Григорій Вакуленко, Володимир Ковальов і Федір Кубай.
Старанно працюють водії Микола Демченко, Станіслав Гнєздилов, Володимир Гюнтер та інші. Усі люди тримаються колективу. Як прийшли вони у господарство багато років тому, то так тут і залишилися, душею й серцем полюбили непросту професію хлібороба. Техніка в їхніх руках завжди справна й доглянута. Про кожного працівника почули від директора лише схвальні відгуки.
Сьогодні в господарстві закінчують збирання гороху, попередня врожайність якого становить 35 центнерів з гектара. У зв’язку зі складними погодними умовами, що склалися напередодні збирання, хоч косовиця гороху дається дуже важко, проте на окремих полях збирають понад 45 центнерів з гектара.
— Хоч це культура й примхлива, однак ми ніколи від неї не відмовляємося, — продовжує Микола Григорович Письменний, разом з яким ми перебували на жнивному полі. — Горох вигідний для землі, поліпшує її стан, а ще — хороший попередник під озимі культури.
Значну увагу приділяємо чорному пару, якого у нас щороку не менше 400 гектарів. Адже на парових площах можна отримати хороший урожай високоякісної пшениці другого і третього класу, саме такої, яка потрібна для хлібопекарського виробництва. Взагалі під урожай наступного року у нас буде понад 2 тисячі гектарів хороших попередників.
Розпочали в агрофірмі збирати й озиму пшеницю, і врожаєм задоволені: перші поля дали по 42 центнери з гектара.
На 88 гектарах зібрано ріпак, отримано по 24,5 центнера з гектара.
Посіяно в господарстві й 250 гектарів коріандру, сподіваються отримати не менше 15 центнерів з гектара. Реалізувавши цю культуру, яка користується великим попитом, вдасться також значно поповнити касу підприємства, забезпечити соціальні гарантії працівникам. Згодом розпочнуть збирати просо, яким засіяно 400 гектарів.
Відразу за комбайнами в поле виходять трактори, ведеться підготовка ґрунту під осінню сівбу. Днями дирекція закупила сучасний агрегат «Джокер» німецького виробництва для передпосівного обробітку ґрунту. Його уже налагоджують механізатори на території польової бригади і днями він також вийде в поле.
Усі, з ким довелося поспілкуватися, висловлювали щиру вдячність директору підприємства, депутату районної ради Миколі Григоровичу Письменному за турботу про людей, село, дбайливе ставлення до землі, яку він орендує в селян.
Організаторські здібності та великий життєвий досвід допомагають йому вирішувати найскладніші проблеми. Він скрізь встигає побувати, допомогти, вислухати людей. Добре, що поруч з ним команда однодумців, які працюють з початку створення агрофірми і на них можна завжди покластися.
— Забезпечувати повний технологічний процес допомагають грамотні й здібні спеціалісти, — говорить Микола Григорович.
— Це — заступник директора з рослинництва ігор Швидкий, заступник директора з механізації Вадим Білий, завідувач Червоногригорівською дільницею Юрій Яковлев і завідувач Капулівською дільницею Віктор Сокур.
А взагалі в наших успіхах заслуга всіх працівників агрофірми, які сумлінно, крок за кроком, йшли до цього успіху. Ми ні на кого не покладали жодних надій, окрім самих себе, бо жили за правилом* «Зроби сам», ніколи не відривалися від землі.
Проїжджаючи доглянутими полями, оглядаючи чисті й охайні посіви, ловив себе на думці: «Уміють же люди господарювати!» І не просто господарювати, а з кожним роком нарощувати виробництво сільськогосподарської продукції.
І все завдяки тому, що директор М.Письменний не шкодує коштів, кожне поле отримує таку підтримку, скільки цього передбачається технологією вирощування тієї чи іншої культури і під час сівби, і в період догляду за посівами.
Приємне враження залишилося й від польових доріг: рівненькі, підсипані, з охайними узбіччями. І з тими степовими дорогами ні в яке порівняння не йде автотраса Нікополь — Дніпропетровськ, проїжджаючи по якій водії бояться, аби не загубити колеса на вибоїнах та ямах.
Та найприємнішим було бачити на всіх виробничих підрозділах прекрасні клумби з гарними квітами. І в цьому теж заслуга директора: сам любить квіти і до цього привчив увесь колектив. Кожен ранок у господарстві починається з прополювання квітників і поливу яскравих насаджень.
Кипить робота й на току господарства. Сюди звозиться усе скошене збіжжя, де воно очищається, доводиться до потрібних кондицій. Частину відправляють на зберігання на елеватор, частину засипають у власні склади.
Тут зі знанням справи господарює завідувачка току Оксана Швидка, а завжди і в усьому вона покладається на працьовитих-людей. Добросовісно трудяться механік току Сабір Мухтаров, електрик Микола Москаленко, вагар Олена Собачинська, водій Сергій Ганноченко, тракторист Олександр Пастушенко, працівники ,Євгеній Дьомін, Богдан Шевченко, Людмила Огієнко.
Для жниварів створено хороші побутові умови, налагоджено калорійне харчування, безпосередньо в поле вивозяться обіди й полуденки. За рахунок профспілкової організації закуплено мінеральну воду, людям є де помитися, переодягнутися й відпочити.
Усі спеціалісти й працівники ПП «Агрофірма «Славутич» розуміють, що їхня продукція повинна відповідати європейським стандартам. Та, на жаль, у нашій державі ще не створено належним умов для роботи всього агропромислового комплексу.
— Витримали технологію, висіваємо сучасні сорти й гібриди, люди не шкодують сил і уміння, — з сумом говорить М.Письменний.
— Та ні село, ні люди, ні їхня праця, ні їхня продукція сьогодні нікому не потрібні. Цьогорічний урожай радує, він набагато кращий за попередні роки, вселяє надію, що все, що вкладено, повернеться сторицею, в повному обсязі розрахуємося з пайовиками.
А держава якщо не допомагає, то хоча б не заважала ефективно господарювати. Сільгоспвиробникові важко виживати в умовах відсутності ринку збуту та паритету цін. Агрофірма є найбільшим платником податків у районі. Однак податками вже такий зашморг на село накинули, що дихати ніяк.
Тільки за рік держава збільшила на 22% земельний податок, і тепер ми замість 80 тисяч гривень маємо віддати 2 мільйони гривень. Крім того, зняли з сільгосптоваровиробника податок на додану вартість, і тепер щоб господарство не продавало, а 20% ПДВ треба віддати державі. Це за нашими підрахунками теж 18 мільйонів гривень!
Порядок і злагодженість у роботі панують і на Капулівській дільниці підприємства. Багато років тому зневірені капулівці, які не отримували зарплати і розрахунків за свої паї звернулися до М.Письменного взяти їх під своє крило. Микола Григорович погодився і дав лад землі, яка до того була заросла бур’янами.
Селяни задоволені сьогодні своїм життям. Однак на нещодавній сесії Покровської сільради прозвучало незадоволення тим, як ПП «Агрофірма «Славутич» розраховується з пайовиками. Я не міг запитати про це в М.Письменного.
Всі задоволеними бути не можуть. — сказав Микола Григорович. — А те, що це питання підняла В.Мостика ще нічого не значить. До мене ніхто з пайовиків з подібними питаннями не звертався, ми робимо все від нас залежне, аби люди були задоволені.
Якщо людина на цьому не розуміється, то про що можна говорити? Думаю, це не додало їй рейтингу. А вона як ніхто інший повинна б знати, що у найважчих природних умовах 2013-2014 року ми нічого на полях не зібрали, а господарство сплатило всі податки,, які надійшли до бюджету сільської ради. Вважаю людям не має на що дорікати нам за роботу.
Господарювати в умовах економічної нестабільності, звичайно, важко, але можна. І це доводить колектив ПП «Агрофірма «Славутич», який робить улюблену справу і вкладає в неї душу і розум.
Природа – не єдиний фактор, який впливає на роботу селян. Вони звикли до її примх. Їм просто хочеться стабільності, уваги з боку держави і належної оцінки своєї невтомної кропіткої праці.
