Дніпряни вшанували пам’ять загиблого в АТО журналіста Сашка Чернікова
Вчора, 23 січня, у театрі драми та комедії відбувся вечір пам’яті Олександр Чернікова під назвою «Репортер: Життя триває». Про це повідомляє Дніпроград з місця подій.
Журналіст за професією, байкер за покликом душі, весела та щира людина. Олександр Черніков один з перших без вагань пішов боронити власну землю. Він загинув два роки тому під Донецьком. Його позивний «Репортер». Пішов захищати Україну, бо так відчував. Був впевнений, що повернеться, адже вдома чекали дружина і тільки-но народжена донечка. Йому було тридцять років.
«Повістка прийшла йому під час першої хвилі мобілізації. У складі 25 повітряно-десантної бригади він брав участь у важких операціях української армії на Донбасі, а загинув у Авдіївці, прикриваючи відхід своїх товаришів. Ми познайомилися з ним вже там, у зоні бойових дій, дуже здружилися, ніби знали один одного з самого малку. Я ніколи в житті не бачив більш позитивного, енергійного та стійкого ніж Сашко. Він був справжнім життєлюбом. І справжнім героєм, адже під час бою він думав не за себе, а за безпеку своїх побратимів», — розповів його товариш по зброї.
Насправді, людей, які поклали життя за Україну, вже дуже багато. Тому у цей вечір гості заходу вшановували пам’ять не тільки Олександра, а й усіх, хто віддав життя за нашу свободу й незалежність.
«Ми не робимо вечір жалю та скорботи. Та й Сашкові це б не сподобалося, адже сум і жалоба — це точно не про нього. Ми згадаємо, чим він займався, як жартував, що полюбляв. Це скоріш родинний, теплий і затишний вечір. Ми робимо так, як хотів би Саша або інші бійці. Вони ж боролися не за те, щоб ми зараз лише ридали й жили тільки «чорними» спогадами й думками. Треба дивитися в майбутнє», — наголосила колега загиблого, волонтер та співорганізатор заходу Ольга Владімірова.
Михайло Іванов навчався з Олександром в одному університеті, та залишився справжнім другом й після закінчення вишу.
«За нашою спільною думкою — це був великий кусень позитиву. Саша був людиною честі, людиною совісті. Яка дуже цінувала свободу та незалежність», — розповів Михайло Іванов.
Чуттєвим танцем вечір пам’яті відкрив хореограф Данило Бєлкін. А вже за мить з великого екрану зі сцени на нас дивився, усміхнений, і сам Сашко.
До вечора пам’яті також долучився й міський голова Борис Філатов, адже саме він, декілька років тому, коли ще не мріяв про крісло мера, був колегою та наставником Сашка Чернікова.
«Сьогодні моє серце розривається на частини. Через те, що я пережив останні роки, я думав, що ніщо мене не розчулить. Проте зараз я розгублений. Багато хто казав, що найкращі люди з цього світу йдуть першими. Сашко був саме таким. Він вірив, що в кожній людині, навіть з найгіршою репутацією, в глибинах душі, є щось світле і добре. Він є прикладом для наслідування не тільки як журналіст чи воїн, він є прикладом справжньої людини», — зі сльозами на очах сказав Філатов.
На концерті також виступили артисти різних жанрів — відомий бард Павло Хазан виконав власні пісні під акомпанування гітари, артисти театру «Віримо!» показали декілька зворушливих сцен з постановок, а спеціально запрошені гості заходу, — рок-гурти «Відверто» і «ТОК», запалили своєю енергією та життєрадісністю.
Автор: Дарина ТВАРА
