Чи є відповідь на «земельне питання»?
Світ переживає стрімкий технологічний прогрес та водночас кризу багатьох традиційних економічних, соціальних, політичних, культурних моделей.
Доводиться читати багато пророцтв як про суттєві зміни найближчим часом у соціально-економічному укладі та світовому порядку, так і про «кінець світу» у вигляді негативних наслідків масштабних технологічних проривів, неминучих екологічних катастроф та нової глобальної війни.
Так чи інакше, світ перебуває у стані невизначеності подальших шляхів розвитку.
Україна тим часом помітно гальмує на шляху своєї модернізації. Економічні та політичні системи залишаються закритими, за рівнем економічної свободи країна посідає 166 місце у рейтингу Heritage Foundation.
Це не лише обмежує можливості досягнення визначених людством «цілей сталого розвитку», а й ставить під загрозу саме існування України в умовах глобальних політичних напруг, яскравим проявом яких стала російська агресія.
Позиції бізнесу перебувають під великим тиском з боку політичних ризиків, військових загроз, фінансової нестабільності, коливань цін на світових ринках.
У таких обставинах точаться дискусії про земельну реформу, точніше, про створення ринку сільськогосподарських земель. Незважаючи на різні точки зору, всі згодні щодо великих масштабів впливу цього питання на українську економіку, соціальний розвиток і навіть політичні та культурні реалії.
Проте в умовах української політики дискусії щодо «земельного питання» поглинула хмара популізму, страхів, істерик, забобонів та маніпуляцій.
Сучасний стан обговорення проблеми — це не лише стратегічна невизначеність, а й відмова від довгострокових стратегій, коли перевага надається застарілим рішенням. Іншими словами, політичні та економічні гравці не мислять майбутнім.
Ось чому чому декілька компаній, що обслуговують аграрний сектор, вирішили запропонувати суспільству системне дослідження «земельного питання» за допомогою сучасних інструментів роботи з майбутнім, аби повернути дискусію про ринок землі у формат виваженого вивчення позитивних і негативних сторін кожного з варіантів політичного рішення.
Методологія дослідження майбутнього під назвою форсайт (foresight) відрізняється спрямованістю на інтереси певних суб’єктів (у даному випадку — агробізнесу), активним підходом (прогнозування і конструювання), великою вагою управлінських висновків. У багатоступеневому тримісячному дослідженні взяли участь понад 200 представників агробізнесу, економістів, секторальних експертів.
Отже, що чекає на український агросектор у найближчі 15 років?
Тренди та неминучість
Детальний аналіз трендів, сценаріїв та джокерів (малоймовірних, але вирішальних подій) міститься у підсумковому звіті дослідження.
На його читачів чекають несподіванки. У підсумковий звіт інтегровано твори з виставки сучасного мистецтва, що є частиною проекту «Земельна відповідь». Митці різних поколінь з різних куточків країни різними художніми засобами допомогли відчути «голос землі» у пошуку відповіді на те, що нам робити далі.
Експертне опитування визначило два десятки найбільш важливих економічних, технологічних, політичних, соціальних та екологічних трендів — факторів внутрішніх і зовнішніх змін, завдяки яким майбутнє відрізняється від теперішнього.
Наявність чи відсутність вільного обігу землі свідомо була вилучена з переліку, щоб подивитися, як це впливає у різних сценаріях. Необхідно зазначити, що вагомість трендів визначається не абстрактно, а з точки зору суб’єктів агробізнесу.
Серед найважливіших виділяються інваріантні тренди — незалежні від управлінських рішень будь-яких суб’єктів. Інваріантні тренди формують неминуче майбутнє, яке включається в усі сценарії можливого майбутнього.
Ось як воно виглядає. Зростання населення світу і його добробуту постійно підвищує попит на сільгосппродукцію та продукти харчування. Водночас глобальні зміни клімату та забруднення природи перешкоджають успішному веденню сільського господарства у щоразу більшій кількості регіонів світу.
Відповіддю є новітні технології, що допомагають інтенсифікувати агробізнес і збільшити його прибутковість, але потребують значних інвестицій.
Таким чином, світовий агробізнес розщеплюється, з одного боку, на високотехнологічний та високоефективний, з іншого — на низькотехнологічний та малоефективний. Споживачі ж розшаровуються на тих, хто споживає дорожчий якісний продукт, і на покупців дешевої неякісної продукції.
Учасники форсайту майже одностайно наголосили на тому, що Україна у світовому розподілі праці займатиме рольову позицію «Житниця». Це загалом відповідає як прагненням агробізнесу, так і сценарію неминучого майбутнього.
Цей образ неминучого майбутнього не описує все майбутнє. Він характеризує те, що неодмінно станеться. Крім того, є різні варіанти того, що може відбутися, тобто сценарії майбутнього. Сценарний простір формується варіативними трендами, які залежать від дій та управлінських рішень певних суб’єктів.
Сценарії та стратегії
Для побудови основних сценаріївможливого майбутнього визначено дві основні «сценарні розтяжки», тобто найважливіші фактори, подібні до залізничних стрілок, які визначають принциповий шлях розвитку країни.
1. Децентралізація та збільшення повноважень місцевого самоврядування. Полярною альтернативою є збільшення впливу кланів, яке було названо ре-феодалізацією та ре-закріпаченням.
2. Судова система в Україні. Двома полярними альтернативами є посилення якості і незалежності судочинства, довіра до суду, а також збереження нинішнього незадовільного стану або навіть подальший занепад судової системи.
Дві пари «розтяжок» дозволяють побудувати чотири сценарії з метафоричними назвами.
Лише один сценарій дає стрімкий економічний розвиток.
У цьому сценарії завдяки ефективному захисту права власності великих і малих інвесторів відбувається приплив інвестицій, збільшення конкуренції, зростання глибини переробки та продуктивності праці, стрімке економічне зростання, що супроводжується відповідними змінами у житті селян та сільських громад.
Разом з інвестиціями у сільську інфраструктуру приходить підвищення екологічних стандартів. У цьому сценарії зняття мораторію на продаж землі є необхідним, його продовження суттєво гальмує всі позитивні процеси.
Збереження нинішнього незадовільного стану судової системи при збільшенні впливу місцевих громад формує хисткий і нестабільний сценарій з високою корупцією та незначним економічним зростанням.
Цей сценарій нейтральний для великого бізнесу, але не відкриває можливостей для малого і середнього. Крім ситуацій, коли окремі громади створюють свій власний місцевий громадський порядок, можливо, підтриманий силою зброї.
Село не загине як соціальна система, але й не буде активно розвиватися. Третина експертів вважає цей сценарій інерційним, тобто таким, який вже реалізується.
Так само незначне зростання обіцяє розвиток судової системи при слабких місцевих громадах. Цей сценарій створює більше можливостей для великого бізнесу. Зняття мораторію на продаж землі має позитивний, але обмежений вплив.
Водночас концентрація земель та виробництва призведе до негативних наслідків: подальшого демографічного та соціального занепаду села, у тому числі неможливості для малого бізнесу передати його дітям, збереження сировинного виробництва, монокультурного експорту, виснаження земель.
Збереження мораторію у цьому сценарії не обіцяє жодних переваг.
Базовий інерційний сценарій із слабкими місцевими громадами та слабкими корумпованими судами проти сильних місцевих та національних кланів означає подальшу економічну, соціальну та екологічну стагнацію села та агросектору.
Половина експертів вважає, що зняття мораторію призведе до значного погіршення ситуації, половина вважає вплив цього кроку незначним.
Отже, в одному сценарії зняття мораторію дає Україні можливості потужного розвитку, в інших сценаріях позитивний вплив є слабким і несталим, а в одному сценарії зняття мораторію несе здебільшого негативні наслідки.
Це означає, що від непродуктивного дискурсу про те, знімати чи залишати мораторій, треба перейти до обговорення і створення умов, за яких його зняття забезпечить економічний та соціальний розвиток.
Це не лише успішна судова реформа та збільшення впливу місцевих громад, а й формування надійної бази даних земель, запровадження кредитних програм для малого і середнього бізнесу, ефективне екологічне регулювання, антимонопольні обмеження та антиспекулятивне оподаткування перепродажу землі.
Аналіз стратегій суб’єктів агробізнесу у цих сценаріях показав таке.
«Олігархічна» модель великого агробізнесу, що заснована на використанні адміністративного і політичного ресурсу, найкраще себе відчуває в умовах статус-кво: слабкий суд, слабкі громади, мораторій діє. Однак навіть в умовах посилення громад або зняття мораторію такі агрохолдинги будуть почувати себе нормально: основою їхнього існування є відсутність верховенства права.
Натомість прозора модель великого агробізнесу, а також малий і середній бізнес отримують великі можливості розвитку із зняттям мораторію, але за умов верховенства права та ефективного і незалежного правосуддя.
Наслідки політичних рішень
Мораторій на продаж аграрних земель треба розглядати в історичній перспективі. Це лише один пункт у перехідних положеннях Земельного кодексу, в якому відобразилася вся політична та економічна історія майже двох десятиліть.
Мораторій виник як запобіжник зміни розкладу сил перед парламентськими виборами восени 2001 року, як реакція на масове розчарування від ваучерної приватизації. Початок вільного обігу землі спеціально перенесли на момент завершення повного політичного циклу, щоб нівелювати його можливий вплив.
Інша важлива причина полягала в необхідності дати час на розробку й ухвалення низки законів, необхідних для ефективного функціонування ринку землі. Однак, як часто буває, тимчасове стає вічним. Наступні скликання парламенту зупинили розпочату роботу, проекти нормативно-правових актів залишилися проектами.
Великі агрохолдинги навчилися працювати в умовах, що склалися, і були зацікавлені у збереженні статус-кво, маючи для цього достатній політичний вплив. Кажуть, що в умовах феодального устрою (закритої економіки) феодали завжди пристосують країну під себе. Так мораторій дожив до сьогоднішнього дня.
Економічна правда
Автор: Валерій ПЕКАР
