100 років тому селяни Катеринославщини визнали владу Української Центральної Ради, а губернію – складовою частиною України
12 серпня 1917 року у Катеринославі відбувся засідання повітового з’їзду Всеросійської селянської спілки, на якому селяни збирались вирішити чи визнають вони владу УНР на території губернії.
Нагадаємо, що майже місяць тому, унаслідок важких переговорів Української Центральної Ради з членами Тимчасового уряду Російської республіки, юрисдикція УЦР розширилася на південні та східні регіони, — Херсонську, Катеринославську, Таврійську (без Криму) та Харківської губернії, що нині приблизно відповідає територіям Одеської, Миколаївської, Херсонської, Кіровоградської. Дніпропетровської, Запорізької, Донецької, Луганської та Харківської областей. До того під юрисдикцією УЦР перебувала Волинська, Подільська, Київська, Чернігівська та Полтавська губернії.
В обмін на це російська сторона отримала певні гарантії, що Центральна Рада та Генеральний Секретаріат як крайовий уряд не рухатимуться у сторону більшої незалежності краю, створення військових українських корпусів та будуть підтримувати революційні зміни у Росії. В самій Росії цю новину сприйняли неоднозначно, — це відразу ж вилилося в урядову кризу та повну зміну уряду.
В самій Україні місцеві громади лише поступово звикали до цієї новини. Одним із перших свою прихильність до Центральної Ради оголосили селяни. Потужний Всеросійський Селянський союз, мав на території Катеринославського повіту 19 000 членів, 25 волосних та 90 сільських комітетів. При цьому на території губернії діяла суто українська Селянська Спілка, яка тісно контактувала з Українською Партією соціалістів-революціонерів (її очолював голова УЦР Михайло Грушевський).
Відвідали також і даний з’їзд і делегати УЦР з Катеринослава, зокрема серед них був Федір Дубовий, — керівник катеринославської філії Української Соціал-демократичної робітничої партії (яку у свій час очолювали Володимир Винниченко та Симон Петлюра). Унаслідок тривалих дискусій, повітове селянство врешті схилилося до визнання влади Ради. Ось як про це розповідає нам протокол засідання Селянського Союзу, — «Пред рассмотрением вопросов в измененном порядке поступает на обсуждение резолюция Диевского волостного комитета Крестьянского союза…об отношении к Центральной Раде… Возникают прения. В прениях приняли участие представители большинства волостей и инструкторы Центральной Рады… Желание большинства может быть выражено: насущная потребность объединения крестьянства может быть осуществлена путем сплочения всей крестьянской массы уезда около Центральной Украинской Рады как краевого органа. Выясняется, что разрешение настоящего вопроса устраняет разрешение другого волнующего вопроса об отношении к Совету крестьянских депутатов, как объединение вокруг Центральной Рады укрепляет организацию крестьянского съезда, придавая ей национально-краевой характер с переименованием в силу этнографических особенностей в «Селянску спилку», программа каковой тождественна с теперешней программой Союза».
Далі Селянський Союз ознайомившись з інструкцією Генерального Секретаріату, постановив:
«1. Признати Українську Центральну Раду вищим органом на всю Україну. 2. Протестувати проти виключення із состава України Катеринославської губернії і розділу українського народу і землі української на шмаття. 3. Требовати включення Катеринославської губернії в состав території України. Об цим довести до відома Української Центральної Ради, Тимчасового уряду і Катеринославської повітової земської управи».
Наступним рішенням повітовий Селянський Союз вирішив об’єднатися з Селянською Спілкою: «Щоб селянство України було як можна тісніше зорганізованим, бо тоді воно може добитись собі землі і волі, Катеринославський повітовий селянський з’їзд присоединяется до Всеукраїнської селянської спілки с пожеланием, чтобы Всеукраїнська спілка вошла в контакт с Всероссийским крестьянским союзом на федеративных началах».
Автор: Максим МІРОШНИЧЕНКО
