Заради чого існувати Україні
Національна ідея — це те, що є причиною створення нації. Українці як нація існують вже багато століть. А це означає, що ця ідея теж існує стільки ж. Тому в Україні національну ідею не потрібно шукати і формулювати. Вона дуже точно викладена в поетичному вигляді в тексті нашого гімну.
По-перше, там сказано, що вищим пріоритетом для українців як нації є свобода. Ми — нація дуже волелюбна, готова віддати за свободу життя. Ми любимо свободу настільки, що свого часу проігнорували створення власної держави, яка так чи інакше є обмежувачем будь-якої свободи. Правда, ми за це поплатилися тим, що завжди жили під гнітом чужих держав. Зате вели боротьбу за свою свободу.
По-друге, називаємо себе нацією козацькою. Це означає, що нашим соціальним ідеалом є козак — вільна озброєна людина, що цінує справедливість, геройство і завзятість, схильна до філософського осмислення реальності.
Іншими словами, беріть будь-який рядок українського гімну і виявите розшифровку всіх рис нашого національного характеру. Зокрема святу впевненість, що всі наші вороги — з нами чи без нас — все одно зникнуть, як роса на сонці.
Але якщо під національною ідеєю приховане запитання, що робити українцям далі, заради чого існувати Україні, то воно сформульоване вже самим часом: йти в майбутнє разом з усім цивілізованим світом. Як не парадоксально, це майбутнє конфліктує з нашою національною ідеєю. Як і з будь-якою іншою етнічною ідеєю. Бо майбутнє нам озвучує жорстоку правду: час самовизначення етносів повільно спливає.
Технології та цивілізаційний розвиток говорять про те, що вже неактуально замикатися в рамках однієї нації, в рамках однієї країни або держави. Тепер головним завданням всього людства стає питання, як нам ужитися на цій планеті, яка виявилася дуже маленькою. Бо раніше ми могли жити на своїй території і не знати, що відбувається на іншій половині планети. Більше ми так не живемо.
Сьогодні ідеї подають люди на кшталт Марка Цукерберга, які ставлять перед собою завдання забезпечити інтернетом кожну людину в будь-якій точці планети. І ви самі бачите, що вже давно цим користуєтеся, а у вас в руках гаджет, що не відрізняється від гаджета японця, малайзійця, американця, новозеландця, австралійця або африканця.
Прогрес перестає бути національним. Ідеї розвитку виходять за межі однієї країни і однієї нації. Вони стають загальнопланетарними. Тепер перед нами стоїть питання: в якому місці і як ми включимося в загальнопланетарні ідеї. І до тих пір, поки ми будемо сконцентровані на своїх містечкових проблемах, до тих пір будемо відставати і відставати, перетворюючись на відсталу і маргінальну країну.
Я впевнений, що в майбутньому ніякої української мови не буде, що не буде російської, іспанської та англійської. Людство, щоб жити на цій планеті, змушене буде прийти до інтерлінгви. Тобто винайти мову, якою говоритимуть всі. Причому такі мови вже існують, але тільки не для людей, а для комп’ютерів. Основні компоненти інтерлінгви будуть взяті з уже існуючих мов. І, швидше за все, цю мову буде згенеровано комп’ютерами, а не окремо взятими групами людей.
Тому нам потрібно швидше реалізувати нашу національну ідею в повному обсязі, і швидше включатися в загальнопланетарний процес.
Новое время
