Що катеринославці дарували на Різдво й Новий рік

«Для детей нет большей радости, чем граммофон как рождественский подарок. Самый совершенный музыкальный инструмент, если он снабжен всемирно известной фабричной маркой «Пишущий Амур». Поет, говорит, смеется, веселит, развлекает всех и пробуждает любовь к музыке», – таку рекламу друкували газети у дореволюційному Катеринославі наприкінці грудня і на початку січня. На Різдво та Новий рік завжди було прийнято щось дарувати родичам і друзям, а особливо дітям. І місцеві магазини пропонували подарунки на різні смаки й гаманці.

МАЛЕНЬКІ, АЛЕ ЦІННІ

Найпростішим і найпоширенішим подарунком була листівка. Ідея привітати друзів із Різдвом невеликим аркушем паперу із власним твором спала на думку, як стверджують дослідники, англійському художнику Добсону 1794 року, хоча прообрази листівок можна відшукати і в більш давній історії.

Перший тираж листівок з’явився так само завдяки англійцю – 1840 року чиновник Генрі Коул замовив маляру Джону Горслі маленький портрет власної родини за різдвяним столом. Це зображення розміром усього 12х7 см Коул надіслав родичам як привітання з Різдвом. Листівка справляла неабияке враження на всіх, хто її бачив, тому за три роки Коул надрукував 2050 примірників таких карток на продаж і мав із цього величезний зиск. Утім, англієць був упевнений, що цікавість людей до листівок – не більше, ніж тимчасова мода, тому не перетворив вітальні картки на бізнес.

А от дехто зі співвітчизників Коула побачив у видавництві листівок велику перспективу. У 1860-х роках їх масово почали продавати в Англії, трохи згодом – у Німеччині, а відтак і по всій Європі.

У нашій країні різдвяні картки з’явилися наприкінці ХІХ століття. Спершу книгарні торгували англійськими та німецькими листівками, на які часом наносили вітальні написи російською. 1898 року благодійне товариство, що опікувалося лікарнями Червоного Хреста – громада св. Євгенії, випустило перші російські різдвяні листівки, кошти від продажу яких ішли на потреби лікарень. Згодом це товариство стало одним із найбільших в імперії видавців відкритих листів, малювати для яких згоджувалися відомі російські художники Маковський, Бакст, Бенуа, Реріх, Білібін.

Зображення на різдвяно-новорічних листівках були найрізноманітніші. По-перше, малювали сюжети, пов’язані з історією самого свята: сцену народження Христа, християнську символіку (приміром, Віфлеємську зірку чи голубку, що уособлює Святий Дух). Були на листівках і янголи або діти в образі янголів. Популярністю користувалися зображення лісових звірів і зимові краєвиди. На листівках можна було побачити й зимового діда, що приніс дітям подарунки.

На початку ХХ століття поряд із листівками з малюнками почали продавати й фотографічні картки з вітальними написами. Попитом користувалися жінки з подарунками й шампанським, діти з келихами, закохані парочки біля ялинки.

Часом різдвяно-новорічні листівки являли собою справжні витвори мистецтва: їх прикрашали шовком, блискітками, пір’ям, шкірою. Такі картки шкода було ховати в альбомах, тому ними прикрашали дівочі скриньки і навіть кімнати.

ДИТЯЧІ РАДОЩІ

Поширеним подарунком для дітей на всі свята були книги та різноманітні альбоми. Видавництва на сторінках катеринославської преси пропонували: «Ценные подарки детям! Роскошный альбом для любимых стихов, украшенный цветными орнаментами и галереей портретов знаменитых поэтов, в тисненой красками и золотом папке. 8 самодвижущихся игрушек-самоделок для елки: вырезные фигуры с приложением руководств. 4 потешные маски для рождественских детских спектаклей и вечеров. С приложением веселой детской пьесы».

Більше ніж листівкам, книжкам і альбомам діти, напевно, раділи солодощам. Де їх придбати, підказувала газетні оголошення: «Внимание! К празднику Рождества Христова в кондитерской А. А. Лаверченко (угол Проспекта и Управской ул., против Городской управы) заготовлен большой запас: конфект, сухарей, печенья, струцеля, кексы, торта и проч. Цены ни на что не повышены, несмотря на изготовление товара из продуктов лучшего качества под личным наблюдением П. Лаверченко», «Большой выбор конфект лучшего качества. Изящный ассортимент: карамель, мармелад, зефир, печенье. Конфекты и пряники для елки. Кондитерская Руппанера».

Магазини дитячих іграшок закликали на Різдво купувати дітям залізні санчата, гойдалки, візочки, ляльки, освітні ігри.

Заможні батьки на початку 1910-х років уже могли потішити дітей на Різдво технічними новинками: грамофоном, патефоном чи фотоапаратом. «Для подарков к Новому году в большом фотографическом складе «Спорт» Г. И Фролова получен громадный выбор аппаратов новейших конструкций. Особенно рекомендуем Кодаки ценой в 2,50, 5, 7, 12,17, 20 и 24 рубля».

СВЯТКУВАТИ ЧИ ВІДМІНИТИ?

Привітання та одарювання на Різдво й Новий рік могли припинитися у Росії після 1914 року. Тоді йшла війна із Німеччиною, і все, що мало відношення до цієї країни, викорінювалося: населені пункти з німецькими назвами перейменовували, німецьких підданих виселяли з країни, навіть російські піддані з німецькими прізвищами зазнавали утисків (наприклад, учні одного з навчальних закладів Катеринослава та їхні батьки домоглися звільнення викладача німецької мови тільки через його походження). Традиція на Різдво прикрашати ялинку та влаштовувати святкування вважалася німецькою, тому в грудні 1914 року у суспільстві з’явилася думка, що Росії від неї слід відмовитися.

Проте далі полеміки у пресі справа не пішла. Відмінили різдвяну ялинку в нашій країні півтора десятиліття по тому. Хоча вважається, що більшовики відразу після приходу до влади заборонили всі релігійні свята, насправді це не так. Навіть у календарі на 1929 рік у переліку неробочих днів є Різдво – 25 і 26 грудня і Новий рік – 1 січня. А от у календарі на 1930-й цих свят уже немає. Щоправда, ялинка офіційно зникла із радянського життя ненадовго. У грудні 1935-го газета «Правда» назвала ідею відмовитися від новорічних святкувань «перегибом» і запропонувала: «Давайте организуем веселую встречу Нового года для детей, устроим хорошую советскую елку во всех городах и колхозах!» Про відзначення Різдва, звісно, вже не йшлося.

ВИСТАВКА ДЛЯ НАСТРОЮ

Дещо з того, що дарували мешканці нашого міста собі та близьким на Різдво й Новий рік упродовж ХХ століття, нині можна побачити на виставці в історичному музеї ім. Яворницького. Почути цікаві історії про ці експонати можна буде на екскурсіях 14 і 21 січня.

фото Володимира ТАРАЗЕВИЧА.

У статті використано матеріали бібліотеки ДНІМ ім. Яворницького.

Поделиться: