Воїни-десантники 25-ї окремої повітряно-десантної бригади з честю повернулися з району АТО. Фото
На Дніпропетровщину після довготривалого виконання бойових завдань у районі проведення антитерористичної операції повернулися військовослужбовці 25-ї окремої повітряно-десантної бригади.
У селищі Гвардійське воїнів на чолі з командиром бригади полковником Олегом Зенченком зустріли з хлібом-сіллю та квітами бойові побратими, представники місцевої влади, рідні та близькі. Усіх присутніх переповнювала радість і гордість за своїх захисників Вітчизни.
У зверненні до присутніх командир 25-ї окремої повітряно-десантної бригади полковник Олег Зенченко зазначив, що підрозділи частини майже рік утримували ворога у ввірених їм районах Донеччини. Під час виконання поставлених завдань воїни-десантники проявили мужність, відданість Україні та її народові й укотре довели свою силу та непереможність.
– Це були важкі дні. Російсько-терористичні війська, незважаючи на режим тиші, кожного дня та кожної ночі посипали наші позиції вогнем. Але десантники трималися та давали гідну відповідь ворогу, – сказав комбриг.
До речі, з початку бойових дій у районі проведення АТО державними та відомчими нагородами відзначено понад 1500 військовослужбовців бригади. Серед них Герой України майор Андрій Ткачук. Високий професіоналізм та майстерність дніпровські десантники продемонстрували й під час цього відрядження в район АТО. За цей час не було втрачено жодної одиниці бойової техніки. Вісім солдатів та сержантів були відзначені медаллю «Захисник Вітчизни». Крім того, поточного року військовослужбовці бригади посіли перші місця у змаганнях на кращий екіпаж танка та БМП Сил АТО. Не було їм рівних і у змаганнях на кращий розрахунок ДШК.
Воїни бригади розповіли, що кожної миті відчували підтримку Дніпропетровщини та всієї України, що неабияк допомагало їм виконувати поставлене бойове завдання.
Старший солдат Володимир Бондарь, кулеметник бригади, є одним із тих, кого свого часу було відзначено державною нагородою. Восени 2016-го він ніс службу на передовому опорному пункті неподалік Горлівки. До ворожих позицій було не більше 500 метрів.
– Нашим завданням було не дати можливості ворогу підійти ближче, – розповідає старший солдат. – Під час одного із ворожих мінометних обстрілів мене було поранено.
Та поранення не завадило військовослужбовцю після лікування продовжити службу і повернутися на передові позиції.
Інший боєць – заступник командира взводу старшина Сергій Яцина 2014 року пішов захищати Вітчизну добровольцем. Пройшов із боями найгарячіші точки Донбасу.
– Для мене на війні найважчим є те, що ти не знаеш, що і коли очікувати від ворога, – розповідає Сергій. – Тому ми завжди були готові до будь-якого перебігу подій. У процесі займалися обладнанням інженерних позицій, створювали оборонну інфраструктуру, обговорювали тактику дій під час тієї чи іншої ситуації. Одним словом, кожного дня була робота.
24-річний заступник командира бойової машини – навідник-оператор молодший сержант Микита Сопін служить у бригаді вже три роки. Він пішов у ВДВ за прикладом старшого брата. Попри молодий вік, боєць має чималий бойовий досвід. Назавжди в пам’яті хлопця закарбувався його перший бойовий виїзд. Це було взимку 2015-го. Бійці-десантники отримали наказ вийти в заданий район на допомогу побратимам, яких ворог оточив в районі Авдіївки. “Крилата гвардія” за підтримки БТР-4Е негайно виcунулася на допомогу товарищам.
– Ми летіли на броні, як на крилах, – згадує події тієї ночі молодший сержант. – Прибувши на місце, ми спішилися, оцінили обстановку і вступили у бій. Було гаряче. Ніч від вогню перетворилася на день. Ворог не очікував, що з нашого боку прибуде підкріплення і, напевно, вже сподівався на швидку перемогу над десятьма нашими десантниками, які мужньо тримали оборону. Але, як кажуть, не так сталося, як гадалося… Натиском та шквальним вогнем ми відкинули переважаючі сили противника на декілька сот метрів, забрали товаришів та неушкодженими вийшли із небезпечного району.
Серед героїчних десантників і солдат Дмитро Кулик. У жовтні 2016-го він ніс службу на одному з опорників. Його зміна вже наближалася до завершення, аж раптом розпочався мінометний обстріл наших позицій. Смертоносний ворожий метал протягом чотирьох годин знищував навколо все живе. А після того на десантників посунула ворожа піхота…
– Мінометний обстріл був дуже потужний, – розповідає про події того бою Дмитро. – Раптом мене та ще одного десантника викликав командир взводу: “Зник зв’язок, необхідно дістатися сусіднього поста та з’ясувати обстановку. Можливо, їх накрило. Потрібна ясність…” До позицій сусідів було кілька сотень метрів. Ризик був чималий, але виходу не було. Ми долали цю дистанцію під щільним вогнем противника, рухаючись від одного дерева до іншого, поповзом і бігом. Усе відбувалося, як у кінофільмах про війну. Страху не відчували – тільки адреналін! За деякий час ми без жодної підряпини дісталися місця призначення. На щастя, ворожі міни не зачепили позиції наших побратимів. На той час уже з’явився зв’язок, тож я зміг доповісти командиру взводу про виниклу обстановку.
Обстріл також припинився. Десантники перевели дух, і Дмитро з товаришем були готові повернутися на свою позицію.
– Ми тільки приготувалися бігти, як побачили перед собою ворожу піхоту, – продовжує розповідати солдат Дмитро Кулик. – Командир відділення старший сержант Андрій Луців віддавав чіткі накази щодо відбиття атаки противника.
Зав’язався бій, який тривав не більше п’ятнадцяти хвилин. Влучною стрільбою із автоматів десантники примусили противника відступити. А вже за мить розпочався черговий обстріл… Від вибуху міни Дмитро отримав контузію, але з позиції не відступив. Лише через деякий час його евакуйювали до військового шпиталю в Харкові. Після нетривалого лікування та реабілітації мужній десантник повернувся у стрій.
І такими є чи не всі бійці у строю десантників, які вишикувалися того дня на плацу частини!
Олександр КОЛЕСНИК
Vkontakte
Одноклассники
Google+
Схожi записи:
У Дніпропетровську злочинці приховали гр…
Навесні в Іллічівську військові отримают…
«Пишаюсь тим, що представники славетного…
Авіатори відпрацьовують тактичні прийоми…
