Український простір перемагає у Дніпрі, — Єгор Гуськов
Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка – одне з найстаріших українських громадських об’єднань культурно-освітянського спрямування, історія якого бере свій початок з середини ХІХ століття. Організація виникла як реакція прогресивної частини народу на антиукраїнську діяльність москвофілів та русифікацію українського суспільства. За короткий проміжок часу «Просвіта» змогла значно розширити свою мережу, поступово виховуючи нову генерацію свідомих українців, які в майбутньому зробили внесок у створення та розбудову державності.
У Дніпрі (тодішньому Катеринославі) «Просвіта», за офіційними даними, виникла у 1905 році. Її засновником і першим головою став Дмитро Дорошенко — відомий публіцист, історик, майбутній учасник Визвольних змагань 1917-1922 років, Міністр закордонних справ Української держави Скоропадського. Окрім нього значний вклад у розвиток катеринославської «Просвіти» на початку ХХ століття зробили такі відомі українці, як Дмитро Яворницький, Іван Труба, Микола Богуславський, Володимир Хрінников та інші.
Переживши певний занепад під час більшовицько-радянської влади, місцева «Просвіта» почала відроджувати свою діяльність вже у період здобуття Україною незалежності.
Наразі місцевий осередок просвітянського руху носить назву «Січеславська Просвіта».
Дніпроград поспілкувався із нинішнім головою «Січеславської Просвіти» Єгором Гуськовим та дізнався про діяльність січеславських просвітян і плани організації на майбутнє.
Трохи менше року назад Вас обрали головою місцевої «Просвіти». Можете підбити підсумки діяльності місцевих просвітян за цей відносно невеликий проміжок часу?
По-перше, ми завершили ремонт основного приміщення «Просвіти» та встановили належні меблі. Це може здатися дрібницею, але ті гроші, які ми витратили на це, пересічна людина не може просто взяти і викласти з кишені. Все це просвітяни робили поступово і наразі ми маємо приміщення з усіма умовами для комфортного проведення освітньо-культурних заходів та різноманітних зустрічей. Я вважаю це важливим досягненням, адже у місті-мільйоннику не так вже і багато громадських просторів з належними умовами, які містяни можуть використовувати для своїх потреб.
Я можу впевнено сказати, що вкладені ресурси цілком виправдали себе. Наприкінці минулого року ми підрахували, що за перші 86 днів ми провели більше 40 заходів. Тобто, «Просвіта» приймала гостей приблизно кожен другий день. Інколи це були лекції з історії чи чергові зустрічі етнографічного клубу, заняття з психології тощо. Інколи у нас проходили більш значущі події, наприклад, презентація книги братів Капранових.
Загалом, за весь час мого головування у «Просвіті», нам вдалося не тільки провести вже більше 100 заходів, а і побудувати систему пропагування правильних смислів української історії та популяризації української мови у Дніпрі.
Ще одним успіхом я вважаю те, що у «Січеславській Просвіті» почала будуватися команда людей, які бажають працювати над її розвитком. Наша мережа зв’язків значно розширилася за цей час, з’явилася певна довіра від людей. Втім, з точки зору впливу на суспільство, більше важливим є те, що ці люди встановили зв’язки між собою та постійно контактують. Вибудувався такий людський капітал, який багато чого вартий.
На перший погляд може здатися, що сьогодні у житті «Січеславської Просвіти» в переважній більшості беруть учать люди старшого покоління. Чи так це насправді?
Коли мене обрали головою, одразу було утворено Раду «Просвіти», куди я покликав людей зі свого оточення. Звичайно, що за минулі десятиліття сформувалася певна група людей, які у свій час доклали зусиль до розбудови організації. Звичайно, ми їх поважаємо і зважаємо на їхню думку, але наразі під час засідання Ради я спілкуюся з людьми свого віку.
У наших планах — продовжувати розбудовувати команду, шукати нових людей і разом з ними займатися улюбленою справою. Наприклад, наразі ми активно займаємося бібліотекою «Просвіти», яка налічує доволі значу кількість книг. Аби каталогізувати їх потрібно доволі багато часу, і я радий, що наразі цим займаються молоді дівчата. Загалом, створенням бібліотеки наразі займаються п’ятеро людей і приємно, що таким чином нам довіряють свій час. Ми особливо цінуємо увагу з боку молодих людей.
Щодо старих освітян, то вони і самі визнають, що відпрацювали своє. Важливо розуміти, що «Просвіта» — це організація не однієї людини і не на один день. Це організація, якій у цьому році виповнюється 150 років і ми повинні думати що з нею буде через 20-30 років, як вона буде працювати у далекосяжній перспективі. Саме тому для цього важливо залучати молодих людей.
З одного боку ми хочемо аби у «Просвіті» була певна спадкоємність поколінь, а з іншого — ми розцінюємо її як стартовий майданчик для молоді.
Якщо зануритися в історію, можна побачити, що велика кількість видатних українців розпочинала свій шлях, свій активізм саме з «Просвіти». Тому сподіваюсь, що і нам вдасться виховати таких людей.
Як Ви бачите майбутнє «Січеславської Просвіти»?
Найбільш оптимістичний варіант розвитку подій для нас — це повернення усіх приміщень, які по праву належать «Просвіті». Наразі ми маємо 2,5 кімнати і ще така ж площа була втрачена у минулому внаслідок певних негараздів. Йде процес повернення площі, яка сьогодні фактично використовується представниками міської ради. Тобто, ми плануємо розширювати нашу базу, зробити ремонт, відкрити бібліотеку.
Після того, як наявне приміщення буде приведено у належний стан, ми задумаємося про створення районних осередків «Просвіти» по місту. Наша організація з початку своєї історії мала мережевий характер, до того ж очевидно, що одного приміщення на місто-мільйонник замало. Для нас це — реальна перспектива. Звичайно, що це потребує значних фінансових і людських ресурсів, але у зв’язку з тим, що «Просвіта» має досить високий рівень довіри серед людей, ми впевнені, що все вийде як треба.
Загалом, майбутнє «Січеславської Просвіти» — це якісні події в якісному приміщені і систематична тотальна праця над українізацією всієї гуманітарної сфери життя нашого міста. Це стосується як сфери культури, освіти, так і сфери історичної пам’яті та інформаційної політики.
По суті, у «Просвіти» дві головні задачі: це, по-перше, організація та проведення широкого спектру просвітницьких заходів, а по-друге — громадський активізм, який передбачає роботу з владою, з комунальними установами, громадою тощо. Вся діяльність направлена на захист української нації та її кульутри.
У нас в місті просто безмежні обсяги роботи для «Просвіти». Існує чимало проблем, на які не звертають увагу представники влади і цим вимушені займатися активісти. Зокрема, мова йде про проблеми з українською мовою, з культурним змістом інформаційного простору, ідеологічним змістом, який пропагують державні установи, починаючи від дитсадків і закінчуючи театрами. Все це впливає на суспільство, і не завжди таким чином, як треба з погляду на інтереси української нації.
На Вашу думку, українська ідея перемагає у Дніпрі?
Протягом останніх трьох років вона перемагає. Ще не перемогла, але динаміка позитивна. Особисто я в останні тижні просто дивуюся кількості української мови на лівому березі міста, де я працюю і, відповідно, часто буваю. Це стосується навіть маршруток, де цього не можна було навіть уявити якихось пару років тому. Серед людей все частіше лунає невимушена українська мова і це не може не тішити.
Безумовно, український простір у Дніпрі перемагає. Втім, ще однією важливою складовою є те, що українці не мають в місті відвертих ворогів, які б гальмували цей процес. Так, є поодинокі випадки виступів російських артистів, або коли московський патріархат влаштовує проросійські заходи, але системного ворога українців в Дніпрі наразі не існує. Дійсно, протягом останнього часу я помітив, що окрім вищезгаданих подій у публічному просторі мене більше нічого не дратує як українця.
У нас немає ніяких обмежень для розвитку української ідеї і головна наша задача на сьогодні — залучати до себе якомога більше мешканців міста, доносити до них бачення українськоцентричних ідей, розповідати як можна вільно спілкуватися українською мовою, чому це дійсно важливо, що відбувалося в минулому, що ми зараз бачимо своїми очима і яке місце українці займають на цій землі.
Автор: Антон МОРОЗ
