У Нікополі поховали військового, що став жертвою трагедії на полігоні

Дівчатка тулилися до мами, мов пташенята. Приголомшені, прибиті бідою, що так раптово поцілила у їх затишне гніздечко, вдерлася зухвало та розірвала щастя на шматки. Полетіло пір’я. Захитався світ. Чорним стало все навколо.

«Гей, пливе кача, пливе кача по Тисині…», — лунало сьогодні зранку на Європейській площі. Вже вкотре. Нікополь навіки прощався ще з одним своїм сином — сержантом Євгеном Володимировичем Поповим. Йому був 41 рік. Залишились дружина, мати, дві доні: старша – цьогорічна випускниця, молодша – підліток. Обидві – талановиті співачки, учасниці вокальної студії «РінСен».

Над труною сиділи згорьовані жінки. Вони проводжали свого героя, свого батька, сина, чоловіка, який був опорою для всієї родини, сильним, надійним плечем. Тепер — самі… З великою тугою в серці.

Євген Володимирович – військовий за фахом. У 2014-му добровільно приєднався до захисників Батьківщини на Донбасі. Потім була ротація, чоловік повернувся з АТО, і всім здавалося, що найстрашніше позаду. Та війна дістала його і в тилу…  4 серпня 2017 року під час навчань на полігоні під Києвом Євген Попов отримав важке поранення. 15 діб медики у столичному шпиталі боролися за його життя. Біля ліжка день і ніч чергувала дружина, вимолюючи у Бога зцілення для коханого. Але смерть виявилася сильнішою. 19 серпня чоловік покинув цей світ.

Люди на площі не ховали сліз. Ставали на коліна перед труною. Проводжали героя оплесками. Було багато квітів і зворушливих слів. А коли земля прийняла свого сина, пішов дощ. Перший за багато днів у нашому місті. Небо плакало разом з нами…

Рідним – сил надлюдських витримати це страшне випробування, не зламатися. Герою – слава! Нам вcім – усвідомлення, що йде ВІЙНА. Як би її не називали і якою б далекою вона не здавалась.

21 і 22 серпня у Нікополі були оголошені днями жалоби.