Транспорт не як у Європі. Чому так важко пересуватись в українських містах?

Одна з найгостріших проблем в Україні, від якої громадяни потерпають щодня і не можуть забути ані на мить — це транспортна інфраструктура. Редакція Дніпрограда вирішила розібратися що ж з нею не так, та коли транспорт буде хоч трохи схожий на європейський.

Тож кожного дня українці, зокрема дніпряни, стикаються з однаковими перешкодами дістатися із пункту А до пункту Б. Якщо ви не власник авто (що не кожному містянину по кишені, та й там свої негаразди), то ваша мобільність обмежена і непередбачувана. Величезні затори, особливо вранці та ввечері, повільний рух електротранспорту (адже якщо він рухатиметься швидше — велика ймовірність, що він почне розсипатися на ходу), відсутність фактичного розкладу руху транспорту — не в останню чергу через те, що він постійно виходить з ладу і змушує людей чекати на зупинках, неймовірний холод узимку і запаморочлива задуха влітку. Все це реалії громадського транспорту в Дніпрі. І це ще не згадуючи про нечемність кондукторів та водіїв.

У європейців ситуація складається геть іншим чином. Жителі ЄС помітно менше українців користуються автівками, позаяк вони усвідомлюють шкоду від цього навколишньому середовищу. В межах міста багато хто пересувається велосипедом. Для цього влада потурбувалась про велосипедні доріжки, та й водії автівок ставляться до любителів спортивного пересування з повагою. Всі ж інші європейці користуються громадським транспортом, який чудово розвинений і у відмінному стані.

Розглянемо на прикладі конкретних країн та міст.

Німеччина

Багато експертів вважають німецький громадський транспорт кращим в Європі. Серед європейських міст транспортна мережа Берліна також вважається зразковою. У столиці Німеччини є метро, ​​наземні електрички, відмінна автобусна мережа і навіть річкові трамваї. Громадський транспорт в країні працює з властивою німцям педантичністю: всі маршрути розписані з точністю до хвилини. Регулярним автобусним сполученням може похвалитися не тільки Берлін, але і будь-яке невелике містечко.

Середня вартість проїзду за One-way Ticket (квиток в один кінець) за даними порталу numbeo.com коштує тут близько 82 гривень. Проїзний на місяць коштує близько 2142 гривень, тобто якщо ви їздите двічі на день, кожного дня у місяці, одна поїздка обійдеться у 35 гривень. Натомість в Україні середня вартість проїзду в один кінець вартує 5 грн, а проїзний на місяць — 200 грн, а ось розкладу транспорт не дотримується. До того ж рухомий склад оновлюється вкрай рідко, а той що працює вже не перше десятиліття — просто розвалюється на очах.

Франція

Не відстає від Німеччини громадський транспорт у Франції. Найбільшою популярністю у Парижі користується метро за 1,90 євро або майже 60 гривень. На окрему увагу заслуговує водний транспорт. Дістатися з однієї точки міста в інший на катері навряд чи вийде, але ось відправитися на водну прогулянку і помилуватися пейзажами, що відкриваються з Сени, можна на наступних корабликах: річковий трамвай Navette Batobus робить зупинку відразу у восьми популярних місцях Франції. Вартість одного квитка на день для дорослого становить 16 євро. Чи скористуватися Bateaux Parisiens (Паризькі кораблики). Вони пропонують годинну екскурсію, вартість якої 15 євро.

Про загалом у Франції досить високий рівень розвитку річкового транспорту. В останні роки модернізуються канали. Головні водні артерії: Сена, Рона та ряд каналів, що з’єднують Сену з Марною та Рейном. Найбільшими річковими портами Франції є Париж, Страсбурґ і Руан.

У місті Дніпрі є велика і потужна річка Дніпро, якою теж іноді проводять екскурсії. Проте саме з транспортом, як способом пересування, у місті не склалося. Це та частина інфраструктури, досвід розвитку якої варто особливо ретельно вивчити місцевій владі у таких провідних країнах як Франція.

Польща

У Польщі громадяни користуються сучасними трамваями та великими автобусами, обладнаними кондиціонерами. Середня вартість проїзду тут складає близько 24 гривень. Не велика грошова відмінність, проте суттєва різниця у якості обслуговування. Метро, у звичному для нас вигляді (тобто підземне) функціонує лише у Варшаві. Столичний метрополітен має дві гілки, одна з яких з’єднує між собою північну та південну частини міста, при цьому проходить через центр, а інша слідує із заходу міста на схід. На кожній зі станцій ви можете побачити схему, на якій показані всі напрями та зупинки.

В інших великих польських містах (Гданськ, Лодзь, Вроцлав, Познань) курсує так зване надземне метро. Але насправді – це звичні нам трамваї, хоч в деяких містах є й швидкісні поїзди, але словом метро їх все одно називати складно та незвично.

Квитки відрізняються за вартістю, а також, часом, який можна провести в дорозі. Можна розрізнити наступні типи:

1. Разові талони. Насправді, ними можна скористатися в різних видах транспорту декілька разів, але, важливо стежити, щоб термін активації не закінчився під час шляху, не більше 60 хвилин. Середня вартість становить 4 злотих.

2. Добовий квиток. Талон, який діє протягом 24-х годин на всі види міських поїздок, та обходиться в 15 злотих.

3. Талон на три доби. За 72 години доведеться викласти 30 злотих, але в більшості міст цей різновид скасували.

4. Місячна міська карта. Виглядає як банківська карта з фотографією, є іменною та потребує щомісячного поповнення до 120 зл.

5. Карта на три місяці. Обійдеться в 280 злотих, поповнити можна в будь-якому kasowniki (автоматі) Вашого перевізника.

В Україні метро розвинуто у Харкові, Києві та Дніпрі. Проте останнє місто суттєво відстає від двох лідерів. З 1995 року тут так і залишилось лише 6 зупинок і протяжність так і складає 7,8 км.

Проте у Дніпровській міській раді обіцяють незабаром його добудувати. У 2016 році місто уклало контракт із турецькою компанією Limak, який передбачає добудову 3 нових станцій у центральній частині міста. На гілці з’являться станції «Центральна», «Театральна» та «Музейна». Після завершення робіт довжина метрополітену сягне 11,1 км. Завершити будівництво метро у 2021 році.  

Загалом, у країнах ЄС помітно дорожчий проїзд, але не порівняно інший рівень обслуговування. Варто зауважити, що в усіх країнах громадський транспорт збитковий. Це як поліклініки чи дитячі садочки — не має бути комерцією, а створено для людей. Всі поточні витрати кладуться на плечі міського бюджету. Розвиток і покращення транспорту відбувається за рахунок державних дотацій та субвенцій.

Візьмемо, наприклад, громадський транспорт Праги. 75% витрат на його роботу покривається з бюджету міста. Це кошти лише на транспортну роботу, тобто вони не враховують витрати на капітальний ремонт інфраструктури та закупівлю нового рухомого складу. На пасажирах (продаж проїзних і квитків) заробляють всього 25% необхідної суми.

Цікаво, якщо розглянути фінансовий звіт КП Дніпровський елекротранспорт за квартал, то можна побачити, що вартість проїзду покриває близько 10% загальних витрат. У нас також  є державні субвенції та дотації, вони покривають більшу частину витрат. Все що залишається — компенсує міський бюджет. Зрозуміло, що багато років у Дніпрі електротранспортом ніхто не займався, і зробити його таким, як у Німеччині одразу не вийде.

Проте з 2015 року міська влада заявляє, що активно займається відродженням громадського транспорту. І за 3 роки вже можна показати якісь результати, до того ж суми державних дотацій чималі і могли б бути скеровані на закупівлю нового рухомого складу.

Таке враження, що дніпровський електротранспорт поступово стає кращим, але так повільно, що нам не наздогнати і половину якості транспортних послуг у Німеччині за десятки років.

Порівнюючи стан міського транспорту в Дніпрі, та й в Україні в цілому з містами самого найближчого зарубіжжя виникає єдине побажання місцевій владі України — переймати досвід ЄС і залучати європейських фахівців, а не брати кредити у ЄБРР на підтримання існуючого хаосу або ж чергової закупівлі 30-40-річних вагонів з Німеччини, які давно відслужили свій термін. Лише так ми зможемо активно євроінтегруватися і досягти рівня провідних європейських країн, бо рівень цей — він не на папері й не в паспорті — він у якості людського життя.

Автор: Єва МЕРЕЖКО