Сельський туризм: Україні є що показати

Втекти на кілька днів від міської метушні, насолодитися тишею та дивовижними краєвидами – звичайна практика для багатьох європейців. Якщо в країнах Європейського Союзу сільський зелений туризм достатньо потужний і розвинений напрям, то в Україні лише починає спостерігатися тенденція попиту на послуги сільського зеленого туризму. Вже на сьогодні зареєстровано близько 1600 садиб на всю Україну, які надають подібні послуги. А децентралізація сприяє розвитку сільському зеленому туризму. 

Як явище сільський туризм зародився у 18 століття у французьких і швейцарських Альпах. Тоді на найвищих альпійських піків Європи почали з’являтися перші гостьові будиночки-шале для обслуговування експедицій британських туристів-природолюбів. У 20 столітті сільський зелений туризм набув уже масового розвитку, а у 21 сторіччі індустрія сільського туризму стає сектором світового туристичного господарства, що найбільш динамічно розвивається. Важливим фактом є те, що обсяги надання агро-туристичних послуг у європейських постіндустріальних країнах нині практично у 2–4 рази перевищують обсяги зростання готельної бази і курортного сервісу.

Мода на туристичний відпочинок у селі в Україну прийшла на початку 90-х років минулого століття. Навіть на законодавчому рівні з’явилося таке поняття, як сільський зелений туризм (Закон України «Про туризм» № 324 від 15.09.1995). З’явилася і Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні. Серед українців першопрохідцями в розвитку цього напряму стали західні області – Карпатський регіон. Як саме розвивається агротуризм в нашій державі розберемося далі.

У село — не до бабусі

Тривалий час українське село переважно розглядалося як ресурс для сільгоспвиробництва. Питання ж соціального розвитку, екологічного, культурного, освітнього, тим пак туристичного відступали на другий план. За виробничими показниками забували про людину. В результаті отримали специфічну ситуацію, коли маємо потужний аграрний сектор і водночас складну соціально-економічну ситуацію в селі. А також непросту демографію – молодь просто виїздить у міста. Займатися господарством, бізнесом та туризмом у селі просто нікому.

Великою рукою допомоги для українського села стала потужна реформа місцевого самоврядування — децентралізація. Дніпроград неодноразово розповідав про унікальні перетворення сел та містечок у рамках цієї реформи.

Попри ремонти шкіл, доріг, масштабні реконструкції селищ, протягом року щодня з’являється нова і нова інформація про ініціативи з розвитку сільських громад, кооперації невеликих фермерів та створення автентичних садиб, що сприяє розвитку саме туризму. 

Дніпропетровщина, Полтавщина, Закарпаття, Волинська, Львівська, Івано-Франківська та Чернівецька області – це справжня знахідка для сільського туриста. Для комфортного відпочинку туристам пропонують міні-садиби в сільській місцевості — комплекс житлових, господарських і паркових споруд, які складають одне ціле. Відпочинок на березі річки, прогулянки в лісі на свіжому повітрі, смачні домашні страви національної кухні, рибалка, катання на човні — все це та багато іншого пропонують туристам для комфортного відпочинку.  

Зелений сільський туризм дає можливість мешканцям великого міста, відпочити на природі від міської метушні, забути про стрес, відвідати місцеві визначні пам’ятки, ознайомитися з побутом сільських жителів та народними традиціями, які вони змогли зберегти і донести до наших днів, а при бажанні і взяти участь у цікавих роботах на свіжому повітрі.

Європейський досвід

Агротуризм в Європі — це один з найпопулярніших видів відпочинку на літо, причому кожна країна характеризується своїм видом. Наприклад, в Італії процвітає так званий еко-туризм – поєднання відпочинку з поліпшенням здоров’я, відвідування різних ферм, велоспорт і т.д. Проживання в окремих будинках або безпосередньо в окремих кімнатах, які здають господарі. Те саме в Іспанії.

Зовсім інший вид розвитку сільського  туризму в Німеччині. В німців є можливість жити на фермі, де окремо обладнаний котедж і є можливість їсти справжню домашню, екологічно чисту їжу, доглядати за тваринами, або безпосередньо працювати на полях чи на городі. А от в Угорщині унікальністю зеленого туризму є поєднання з національною традицією конярства. Кожного року там проводяться різного роду національні фестивалі кінного спорту. В сільському туризмі загалом задіяно близько 7 тис. сільських жителів. В Румунії зеленим туризмом займаються  переважно жителі Південних Карпат, які орієнтуються на збереження етнокультурних традицій (звичаї, традиції, гірські замки, вівчарство, гастрономія). 

Куди ж податися агротуристу в Україні? 

Насправді варіантів безліч. Наприклад, Полтавська область може похвалитися гоголівськими місцями (Диканька і Великі Сорочинці), садибою Кочубеїв, Музеєм українського гончарства в селі Опішне. Село Петриківка Дніпропетровської області з головою занурить в атмосферу козацтва та знаменитого петриківського розпису. Західні області поглинуть в український колорит, здивують неймовірними замками та палацами.

Аби особисто перевірити, чи справді зелений відпочинок допомагає відпочити від міської метушні та водночас є корисним і пізнавальним, кореспондент Дніпрограду особисто став сільським туристом та побував в одному з унікальний сел Закарпаття, мешканці якого успішно реалізують практику зеленого туризму.

Українське село на Закарпатті Нижнє Селище більше відоме європейцям аніж самим українцям. Тисячі іноземних туристів щороку прямують до українського села, аби влаштувати собі еко- та гастротури, насолодитися неймовірною природою, горами, чистими річками та колоритним фольклором. Гостям села пропонують пожити в унікальних садибах, які  знаходиться у мальовничих, історичних, екологічно чистих місцях, куди воліють втекти городяни від міської біганини і турбот.

Особливої популярності Нижнє Селище набуло завдяки підтримці членів Асоціації європейських кооперативів Лонго Май — вони відкрили у селі унікальну сироварню. Окрім виявленої колористики поселення додався й перший сир, виготовлений в Україні за тисячолітньою виробничою традицією Швейцарських Альп. 

“Селиська сироварня” немає нічого спільного з молокозаводами радянського типу. Наголос ставиться на якість, а не на кількість. Сироварня — своєрідний соціальний проект, започаткований жителями села та Європейським кооперативом.  У сироварні переробляється молоко від сільського населення. Корів годують виключно натуральними кормами. Головний сировар маленького підприємства Петро Пригара особисто відбув стажування у Швейцарії. Протягом року він виготовляв сир в умовах гірських Альп на полонинах в кантоні Жюра. За словами Петра, такий досвід допоміг йому набути практичних навичок у виробництві сирів у Закарпатті, яке за своїми природними умовами багато в чому нагадує Швейцарію, а в дечому навіть переважає її.

«Близько 150 сільських жителів з Нижнього Селища і сусідніх сіл приносять молоко, звичайно не просто так, купуємо його по сім гривень за літр.  Проект амбіційний у всіх планах. Усі постачальники молока дотримуються трьох основних правил, які є запорукою виготовлення якісного, смачного і екологічно чистого сиру: корова повинна бути здоровою і не приймати ніяких лікарських препаратів, молоко повинно бути свіжим, а посуд, у якій його приносять, не повинен бути пластиковим. Якість сировини щодня контролюється, тому бажаючих розбавляти молоко водою, підмішувати вапно або підігрівати майже немає», — розповів сировар.

Для туристів та гостей сироварні влаштовують унікальні перформанси, під час якої діляться тонкощами та особливостями створення сиру, розповідають етапи його дозрівання та від чого залежить гострота та смаковий букет сиру.

Окрім цього у Нижньому Селищі функціонує еко-ферма «Зелений гай». Фермерське господарство не використовує антибіотики, кормові добавки, гербіциди та інші стимулятори. Для туристів проводять екскурсії на яких можна особисто проконтролювати процес виготовлення м’ясної продукції.

«У фермі окремо є територія з тваринками — оленями, страусами, кабанчиками та овечками. Люди їх готують, гладять, фотографують. Такий відпочинок справжня віддушина для мешканця мегаполісу», — зазначає директора ферми Олександр Масловський.

Радо приймають гостей з усіх куточків світу й в своєрідному закладі «Колиба Опришків», яке також розташоване на території вищезгаданого села. Там усі бажаючі зможуть скуштувати неперевершену кухню закарпатського краю, зокрема, страви епохи Опришків, посидіти біля справжньої ватри, поспілкуватися з балакучим вороном Яшею та насолодися автентичними піснями Закарпаття. 

«В нашій садибі вже у кінці травня зайняті всі місця до вересня. Раніше попит на такий сільський відпочинок був більше від європейських туристів, сьогодні вже відчувається, що побільшало й українцім, що не може не тішити. Стараємося, звичайно, для всіх однаково, але як то кажуть, до своїй серце ближче лежить. Щосереди для гостей садиби проводимо українські вечорниці зі співанками, маскарадом плетіннями і гостиною. Розводимо багаття та вчимо готувати українські страви з кукурудзяної муки, бринзи, м’яса», — розповів власник колиби Володимир Стойка.

Родзинкою сільського зеленого туризму в селищі також є яскрава анімація, де відпочинок туристів доповнюється ігровими елементами та шоу-програмами на базі історико-етнографічної та культурної спадщини регіону.  

Загалом у селі створено декілька туристичних маршрутів, діє мережа стаціонарних рекреаційних пунктів, влаштовано екологічні та науково-пізнавальні маршрути, добре розвинена інфраструктура сільського зеленого туризму. 

За власною оцінкою враження від побаченого і відчутого перевищили усі сподівання. Сільський туризм – гарна можливість отримати море вражень і насолоди, відпочити тілом і душею, а ще навчитися чомусь абсолютно новому й корисному.Це повернення до першоджерел. Краса сільських пейзажів, близькість річок, озер, лісів, гір, відсутність стресів та метушні добре впливають на людину, зміцнюють її і духовно, і фізично.  

Важливі кроки

Сільський і екотуризм – ті напрямки, в яких можуть і повинні розвиватися українські села. Особливо ті, туристичний потенціал яких закладено географічно, історично чи культурно. Українських сіл, яким до снаги зацікавити туриста з найвибагливішими смаками, насправді дуже багато. Зазначимо, окрім того, що туризм робить впізнаваною країну в усьому світі, туристична галузь – це справжній драйвер розвитку економіки. 

Тенденції останніх років свідчать, що західні країни бачать перспективу українського сільського відпочинку і туризму на міжнародному туристичному ринку. Свідченням цього може бути організаційна й технічна допомога міжнародних фондів, наприклад, Фонду розвитку Карпатського єврорегіону, програми TACIS, завдяки якій реалізовані проекти підтримки сільського відпочинку і туризму в Карпатському регіоні.

Проте перешкод на шляху розвитку сільського туризму в Україні чимало — відсутність належної інфраструктури, брак інвестицій, велика частка туристичного «чорного ринку». Необхідна також фінансова підтримка з боку держави. Наприклад, у бюджеті на 2017 рік на розвиток туризму заклали 30 мільйонів гривень, чого явно недостатньо.

Але вже у травні цього року Верховна Рада України  у першому читанні проголосувала за законопроект №2232а від 02.07.2015 «Про внесення змін до Закону України «Про особисте селянське господарство», який націлений на розвиток сільського зеленого туризму.

Метою законодавчої ініціативи є юридичне визначення поняття сільського зеленого туризму, і тим самим чітке розмежування підприємницької та не підприємницької діяльності в сфері туристичної діяльності, що здійснюється в сільській місцевості, а також забезпечення державної підтримки цієї форми діяльності сільських мешканців шляхом організації для них фахової підготовки та перепідготовки членів особистого селянського господарства у сфері сільського зеленого туризму. Також на органи виконавчої влади та місцевого самоврядування покладається обов’язок сприяти особистим селянським господарствам в організації у сільській місцевості фахової підготовки та перепідготовки членів особистого селянського господарства у сфері сільського зеленого туризму.

Тож Україна, хоч і не великими, але впевненими кроками прямує до розвитку та організації сільського туризму, який стає частиною загальної стратегії розвитку туризму в Державі. Вже зараз іноземні гості отримують справжнє задоволення від живописних ландшафтів, затишної атмосфери українських містечок, гостинності українського народу і дедалі більше переконуються в тому, що Україна – це європейська держава з давніми традиціями, багатими природними, історико-архітектурними та культурними цінностями. Україні точно є, що показати.

Автор: Дар’я ТВЕРДОХЛІБ