Про повість без назви, портрет Фрейда та лотерейний білет

Про цю загадкову особистість довгий час нічого не знали – таємниця розкрилася на початку 90-х минулого століття. Тоді із забуття повернулося ім’я прозаїка, перекладача й філософа Валер’яна Підмогильного, якого дала світові Дніпропетровщина. Про генія «Розстріляного відродження» та «нерозстріляну пам’ять» – у рубриці ДніпроОДА «Наші люди всюди», інформує Дніпроград.

Місце молодості Валер’яна Підмогильного – село Чаплі. Із невеличкого хутору він першим у Європі зробив крок у «філософію буття». У своїх творах прозаїк розглядав людину як унікальну духовну істоту, яка здатна свідомо обирати власну долю. А надихав його портрет психоаналітика Зигмунда Фрейда, переконані дослідники. 

За перо Підмогильний взявся ще в учнівські роки, а перші свої оповідання друкував у шкільному часописі. Справжній літературний дебют – у 18-ть. Тоді вийшли його оповідання «Гайдамака» і «Ваня». Однак повноцінне визнання прийшло до автора через три роки. Тоді окремі прозові твори були надруковані в Лейпцигу, Празі та Берліні.

Життя українського митця вирувало, що й голови було ніколи підняти: він вчителював, працював редактором, вів літературну організацію і навіть встигав зустрічатися з однодумцями за кордоном. 

А потім сталася зустріч зі Сталіним – не віч-на-віч, а у складі письменницької делегації. «Вождь всіх народів» намагався дізнатися національні погляди української інтелігенції – та їх не приховувала. Усіх «національно агресивних» запам’ятали та «взяли на олівець». 

Почалася низка арештів – друзі закликали бути обережним і Підмогильного. Але він все одно зважився на чергову сміливу новелу – «З життя будинку», – у якій відверто йшлося про масовий голод 30-х років і неприпустимість класового поділу. 

З того часу письменник жив у передчутті лихого. Та це не завадило йому розпочати роботу над черговим великим твором. Щоправда, назви дати йому не встиг: в рукописі так і позначив – «Повість без назви». Незавершена філософська драма стала останнім творінням автора.

Писати й перекладати Валер’ян Підмогильний продовжував і в умовах табору спецпризначення на Соловках, куди його відправили у 1934-му «за участь у роботі терористичної організації». Менш ніж за три роки за незгоду з тоталітарним режимом письменника стратили. 

Творчий шлях Підмогильного тривав лише 15 років, потім – півстолітнє забуття. Проте літературні здобутки «чаплінського генія» нетлінні в європейському культурницькому контексті. 

Сам митець інтелектуальної прози споглядав на життя через призму філософії. А його втеча в абстрактний світ ідей була чи не єдиним способом відверто казати правду. 

«Життя – це широкомовна, галаслива лотерея з барвистими афішами, запаморочливими плакатами й досконалою рекламою, що провіщає надзвичайні виграші, делікатно замовчуючи, що на один щасливий білет припадають тисячі порожніх тонісіньких квитків і брати участь у тиражі можна тільки раз», – вважав Валер’ян Підмогильний. 

Автор: Дарина ТВАРА