Німецькі риси в обличчі Дніпра
Зазвичай, для пересічних громадян культурний та історичний зв’язок України та Німеччини обмежується лише шкільними знаннями про Другу світову війну. Насправді, вплив Німеччини залишив значний слід у нашій історії, особливо це можна помітити у ХХ ст. Це стосується і Дніпра – міста із великою частиною німецької крові у своїх жилах.
Саме на Січеславщині проживає найбільше в Україні німців – близько 16% від загальної кількості. Це пов’язано із масовою імміграцією представників Німеччини у ХІХ столітті у наш край. З самого початку своєї присутності у Катеринославі/Січеславі/Дніпропетровську/Дніпрі, німецька громада мала значний вплив на розвиток і життя нашого міста.
У 1852 році в Катеринославі вже виникає німецька лютеранська громада, силами якої у 1866 році була відкрита перша у місті лютеранська церква, яка була названа на честь Святої Катерини. У 1889 році у церкві відкривається школа для прихожан. Це місце на багато років стало духовним центром німецької діаспори у нашому регіоні. Життя німецької релігійної громади тривало лише до 1933 року, після чого радянська влада примусово розпустила прихід та конфіскувала будівлю для власних потреб. Ненадовго свою роботу церква відновила за правління рейхкомісаріату Україна, вона була реставрована, богослужіння поновили. Проте, вже у 1944 році комуністи знову закрили будівлю, а прихід повноцінно відновив свою роботу лише після здобуття Україною незалежності.
Взагалі, велика частина будівель Дніпра не тільки розроблена, а і й побудовані вихідцями з Німеччини. Так, нещодавно у місті «позначили» спеціальними табличками з QR-кодами 16 історичних будівель, які тісно пов’язані з діяльністю німців. Зокрема, один із найбільших торгівельних комплексів Катеринослава, який знаходиться за адресою вул. Грушевського, 4, був розроблений німецьким архітектором Дітріхом Тіссеном.
«Ця будівля унікальна тим, що ми точно знаємо ім’я її архітектора. Це був Дітріх Тіссен, який у свій час займав посаду архітектора Катеринінської залізниці. Будівля планувалася як частина Мануфактурного ряду Троїцького базару. Зведена вона у 1914 році, але вже на початку 1920-х тут розпочала роботу Трикотажна фабрика, яка протягом наступних років зайняла усі корпуси торгівельного ряду», — зазначає історик та краєзнавець Валентин Старостін.
Наразі кожен мешканець та гість Дніпра має можливість ознайомитися із історією усіх 16 «німецьких» будівель. Інноваційний туристичний маршрут, що включає 16 будівель, які були розроблені німецькими архітекторами, було реалізовано за ініціативи Генерального консульства Німеччини, у співробітництві з Дніпровською міською радою та КП «Агентство розвитку Дніпра».
Окрім цього, після Другої світової війни велика кількість німців, хоч і під дулами радянських автоматів, брала активну участь у відбудові міста. Руками військовополонених солдатів Вермахту були побудовані цілі квартали, які залишилися і до нашого часу. Зокрема, такі будівлі можна побачити на вулиці Матроській.
Сьогодні цей квартал цікавий тим, що місцева мешканка Ольга Рекун у співробітництві з німецьким консульством та німецькою громадою Дніпра планує реалізувати свій проект під назвою «DeutscheХата». У планах пані Ольги – художньо прикрасити будівлі у своєму районі муралами з мотивами українських та німецьких пісень. Приблизна сума оновлення кварталу, збудованого німецькими полоненими і в якому знаходиться 21 будинок — 20 млн грн. В цю суму входить як оновлення самих будівель, так і робота над ландшафтом.
Свій відбиток німці залишили і у «зеленій зоні» Дніпра. Після занепаду дітища Лазаря Глоби, його парк за наказом було переформатовано і з 1807 року головним садівником Казенного ботанічного саду став німець Адам Гуммель, який залишався на цій посаді майже 40 років. Під керівництвом Гуммеля ботанічний сад став не тільки прикрасою міста, а й місцем для розвитку ботаніки – на його території знаходилися оранжереї і школа садівництва. Завдяки плідній праці Адама Гуммеля ми і сьогодні маємо у своєму розпорядженні той самий парк імені Лазаря Глоби.
Вся воєнна історія нашого міста також тісно пов’язана із Німеччиною та її представниками. Під час Української революції та подальшої боротьби за самостійність на початку ХХ ст., німецькі війська допомагали українцям вибивати більшовиків з Катеринослава.
4 квітня 1918 року, після витіснення червоних у Росію, австро-німецькі війська почали переговори з місцевими органами управління з метою налагодити керування регіоном. Військові Другого Рейху зазначали, що прийшли як друзі за проханням уряду Української Народної Республіки, вказали що створять тут лише військову адміністрацію та пообіцяли не втручатися у внутрішнє життя міста.
Завдяки підтримці німців, того ж 4 квітня у Будинку Губернатора відновили постанови Української Центральної Ради, а органи влади оголосили підготовку до Всеукраїнських Установчих Зборів – майбутнього парламенту Республіки.
У 1941 році німецькі війська знову повернулися у наше місто та розпочали тут масштабні будівельні роботи. Силами 2-го саперного полку Вермахту був відновлений Мерефо-Херсонський міст через Дніпро, який отримав згодом назву «міст Генерала Клейста».
Окрім цього, військові вже Третього Рейху брали участь і у розбудові нинішнього містечка Авіаторське. Сліди присутності німців можна побачити і зараз. Так, народний депутат Андрій Денисенко жартівливо називає містечко Люфтвафівкою.
«Смт. Авіаторське, яке я і моя команда долучаємо зараз до Дніпра, за інших обставин могло би називатися Люфтвафівка», — провів історичний екскурс в минуле народний депутат Андрій Денисенко, який оприлюднив на офіційній сторінці в мережі Фейсбук світлину цементної таблички на містку в Авіаторському, збудованому другим будівельним батальйон Люфтваффе у 1942 році.
Місце для летовища на узвишші над старовинним Кодаком і першим дніпровим порогом обиралося таким чином, щоби зона частих тут туманів прикривала німецькі мессершміти від ударів з повітря, пояснив історик за фахом Денисенко.
Щодо новітньої історії німців у Дніпрі, то з нею можна ознайомитися у роботі відомої дніпровської письменниці Лесі Степовички «Німці в городі». У книзі розповідаються історії із життя самої авторки, яка багато років працювала із іноземними гостями Дніпра та мала змогу побачити, як вони намагаються увійти в життя колишнього закритого радянського міста та побудувати тут щось своє.
Як зазначає авторка, її книга це енциклопедія суспільно-політичного життя Дніпра 1980-1990-х років. Прочитавши цю книгу, науковці та критики відвели для неї окремий жанр — емоційний історизм.
Авторка книги народилася у Петриківці та все життя провела на Дніпропетровщині. Будучи фахівцем із романо-германських мов, вона мала змогу постійно спілкуватися та працювати із німцями, що і народило десятки тих історій, що переказані у книзі «Німці в городі».
Сьогодні Україна та Німеччина також продовжують активно співпрацювати. Протягом 2014-2016 років загальна підтримка становила понад 800 млн євро в позиках та грантах. Ще 700 млн євро було надано у минулому році.
«Попри те, що зараз у ФРН влада на стадії формування, кошти на допомогу Україні будуть виділені стовідсотково. Головне в нашій стратегії – це допомогти Україні стати країною європейського зразка, в екології, економіці, соціальній сфері», — зазначив Генеральний консул ФРН Вольфґанґ Мьоссінгер під час зустрічі із головою Дніпропетровської облради.
Завдяки діяльності німецької організації GIZ було залучено 27 мільйонів гривень інвестицій в міста нашої області. Також було реконструйовано 14 освітніх, три соціальних та дві медичних установи.
Сьогодні можна впевнено сказати, що внесок німців у розвиток Дніпра доволі вагомий, тому ми маємо розуміти, що наше місто хоч і українське, але має доволі відчутний німецький присмак.
Автор: Антон МОРОЗ
