На Дніпропетровщині невелике село приховує великі таємниці (Фото)

logo

Подорож журналіста «Вістей» у село Воронівка (Синельниківський район), до місцевих мальовничих пагорбів та величних схилів Дніпра, виявилася неабияк пам’ятною.

Село Воронівка

Чисте повітря

Спершу ми їхали до Любимівки, а вже потім — казковими, звивистими трасами до села Воронівка. Звернули з основного шляху й повільно, вузенькою стежечкою, прямували повз дачні ділянки у бік Дніпра. Дорога тут погана. Мабуть, нечасто у цей бік заїжджають машини. Тож їхати складно — тим більше, що зранку накрапав дощик. Врешті, вирішили зупинитися й близько кілометра шляху до берега пройти пішки. І не пожалкували: яка тут дивовижна краса! Яке чисте повітря, як п’янко пахнуть у Воронівці навіть зів’ялі осінні трави!

Йшли кілька хвилин довгим яром, що більше скидався на штучні вали, які лишилися від давньої споруди. До речі, нашими гідами були краєзнавці: пан Олександр Ковіка та місцевий житель Ярослав Пугач. Тож завзяті дослідники старовини чимало цікавого розповіли про ці краї. Зокрема, дізналися, що тут, у ярах, могло бути старе городище й вхід до нього пролягав саме через яри. Поруч, там, де нині вирує річка Дніпро, існувало святилище ще кіммерійських часів! Та повернімося до цих розповідей дещо пізніше. Поки ж ми прямуємо до берега Дніпра. «Десь тут, — повідомляють наші дослідники, — був легендарний острів Перуна».

Село Воронівка_2

Таємниче місце

Здалеку в небі кружляє чайка. А річка, широка та велична, здається надзвичайно бурхливою й темною. Наші краєзнавці відмовляються від задуму нині перепливати на місцеві острови. Дослідники вже давно шукають так званий острів Перуна, на якому, за легендою, тривалий час існувало древнє святилище.

Та чи є цей острів насправді саме тут? Адже  його немає на старих мапах. От і острови Великий та Малий Махортет, що нині видніються навпроти села, утворилися після підіймання рівня Дніпра.

Нині шлях до Махортета від берега Воронівки чималий — понад 500 метрів. Тут вирують бурхливі потоки, й вода здається темною. Додає екстриму й річка Ворона, що трохи далі впадає в Дніпро й створює додаткові водні вири.

Тож переплисти до цих островів — доволі складно. Ще одна проблема — на місцевих берегах буквально рай для змій. Човен, який тільки пристає до берега, одразу оточують кілька вертких голівок гадюк.

Поруч Вороного є й відповідний острів — Гадючий. «На ньому можна зустріти полозів завдовжки до двох метрів!» — додає пан Ярослав.

Від цих розповідей аж холоне в грудях. Ловимо себе на думці: «Таки добре, що наша подорож не включає небезпечні мандри на острови!»

У світі легенд

Аби трохи зігрітися, швиденько розводимо багаття, й з висоти берега, милуючись величним пейзажем річки, із захопленням слухаємо оповіді, що більше схожі на казки. «А отут, трохи далі, був поріг Звонецький чи Звонець (це його слов’ян­ська назва). Він був великий: вода падала чотирма лавами — Плоскою, Чорною, Глухою та Кобилиною. Усе, що навпроти Звонця, то колишнє козацьке займище, що споконвіку славилося рибою, птаством та хутряним звіром. Ось такою стратегічно важливою для козаків була ця місцина. За часів Богдана Хмельни­ць­кого на цих землях навіть стояла спеціальна січова варта», — розповідає Олександр Ковіка.

А трохи нижче Звонця пролягала Товчинська забора (так називалися кам’яні гряди, що, на відміну від порогів, тяглися лише з якогось одного берега).

«От за цією заборою, з лівого боку, в Дніпро й нині впадає річка Ворона», — додає пан Ярослав.

«Чому має саме таку назву? Чи то воронів тут багато?» — запитуємо.

«Та ні. Не від них пішла назва! Через надзвичайно темний колір води — вона й у сонячну днину темного вороного кольору.»

«А що там на островах — Малому та Великому Махортетах? Які вони?»

«Між ними існує протока, якою можна вбрід пройти між островами. Дивну назву вони мають, дещо тюркську. Але що означає назва — ніхто не знає.

А острівці дуже зарослі деревами та кущами. Певна частина — загромаджена камінням, воно стирчить при березі у воді, є великі камені, що схожі на спини корів чи велетнів», — розповідають краєзнавці.

«Однак не радимо бувати на цьому острові перед святом Івана Купала. На каменях полюб­ляють сидіти русалки! Вони зводять з розуму хлопців, а дівчат лякають до смерті,» — попереджає Ярослав Пугач.

Та, почувши про русалок, наша зацікавленість тільки зростає, і ми домовляємося з краєзнавцями уже влітку таки побувати на Махортетах.

Цікаво, чи попаде русалка в об’єктив фотоапарата? Про це наші читачі довідаються першими.

Анфіса Букреєва,

фото автора

Поделиться ссылкой:

Метки: Воронівка, Дніпропетровська область, містичність, пагорби, подорож, природа, село, таємниці