Містяни протестують проти будівництва заводу з утилізації небезпечних відходів під Дніпром
В еко-зоні села Партизанське, неподалік селища Обухівка, що знаходяться поблизу Дніпра, збираються побудувати підприємство з утилізації небезпечних відходів, в тому числі ртутних ламп. Дізнавшись про плани будівництві подібного підприємства, місцеві мешканці одразу виступили проти такої ініціативи. Тож в п’ятницю, 26 січня, на позачерговій сесії селищної ради депутати одностайно проголосували за те, щоб вважати будівництво незаконним, інформує Дніпроград.
За проектом, у селі Партизанське на вулиці Заводська мають спорудити міні-завод, де будуть перероблятися відходи 1, 2 і 3 класу небезпеки. До небезпечних відходів належать хімікати і тара від них, ртутні лампи, медикаменти, токсичні види пластику, відпрацьовані оливи і залишки нафтопродуктів, акумулятори та навіть електроніка.
«Відомо, що ініціативу щодо будівництва заводу з утилізації небезпечних об’єктів намагалися реалізувати у селі Новоолександрівка у 2014 році. Тоді місцеві мешканці дали опір цьому проекту та не дозволили будівництво. Тепер жертвою обрали наше селище. Нам всім у дитинстві було страшно градусник розбити. Ось і людям не хочеться жити біля сотень тисяч розбитих ртутних ламп. І їх же не тільки переробляти хочуть, а й складувати до переробки», — розповіла правозахисник, активіст Марианна Мірошніченко.
Містяни наголошують, що в радіусі одного кілометра під вплив заводу потраплять усі житлові будинки селища, зокрема приватний сектор та багатоповерхові будинки, дитячі садочки, школа, елеватор, база хлібопродуктів та місцевий комбінат. В радіусі 5 км — села Горянівське та Балівка, частково Обухівка, дачні кооперативи, які розташовані по обидва боки річки Оріль, з більш ніж 30-ма пляжами та зонами відпочинку.
«Підприємство розраховане на те, аби утилізовувати ртутні лампи, тобто випалювати їх. Випари ртуті забруднюють повітря, а коли ця речовина проникає в ґрунт, то отруює підземні води. Згодом токсини потрапляють до водогону і криниць. Також, якщо поблизу полігонів пасуться корови, то їхнє молоко і м’ясо можуть бути небезпечними. Всесвітня організація охорони здоров’я відносить ртуть до токсинів, що найбільш загрозливі для оточуючого середовища та здоров’я людини. Ртуть небезпечна тим, що може довго і непомітно накопичуватися в людському організмі. Відтак пари ртуті призводять до хронічного отруєння», — розповіла містянка Ольга Павлюк.
Прикметно, що інвестором у будівництві заводу називає себе ніхто інший, як одіозний еколог та громадська активістка Тетяна Лампіка. Про це вона заявила на одній із прес-конференцій, хоча у жодного з господарюючих суб’єктів не фігурує ані в керівництві, ані серед засновників. Еколог запевнила, що має усі дозволи, акти та документи на будівництво підприємства. Також в одному із обговорень Лампіка досить агресивно та цинічно зверталася до місцевих мешканців, навіть вдалася до погроз та шантажу.
На захист мешканців села став заступник міського голови Михайло Лисенко, він пообіцяв, що особисто проконтролює цю ситуацію, та не допустить незаконне будівництво у Партизанському.
26 січня чиновники скликали термінову позачергову сесію селищної ради. На пленарному засіданні депутати одностайно проголосували за те, щоб вважати будівництво незаконним.
«Будівництво об’єкту з переробки та знешкодження небезпечних відходів на земельній ділянці в селищі Партизанське є недопустимим. Зокрема, в межах населеного пункту в безпосередній близькості від житлових забудов, підприємств харчової промисловості та об’єктів життєзабезпечення населення села, якими являються три водозабірні свердловини, об’єкту, що становить підвищену екологічну небезпеку», — йдеться у рішенні виконкому.
Вирішити усе мають громадські слухання, які пройдуть найближчого тижня. Без офіційної згоди мешканців завод не мають права будувати, тому інвестори та забудовники разом із жителями селища у формі дискусії мають обговорити ініціативу будівництва небезпечного підприємства. Мешканці прилеглих селищ та населених пунктів вже готують низку звернень, де відстоюють відкриту негативну позицію щодо подібного проекту.
Автор: Дарина ТВАРА
