Майстриня з Кривого Рогу створює незвичні борошняні вироби
Свої рукотвори, виготовлені в техніці тістопластики, криворізька майстриня Ніна Задорожня показує в Центрі творчих інвалідів «Разом». Про рецепти незвичних борошняних виробів, про творчість, яка рятує від болю, та про інші сторінки свого захоплення пані Ніна люб’язно розповіла «Вістям».
Важливо — не зупинятися
— Ніно Олександрівно, коли Ви дізнались про таку техніку як тістопластика або мукосолька?
— Уже будучи на пенсії, в мене загострилися болі в спині та ногах. Де я тільки не лікувалась, аж поки мене не прооперували в Харківському військовому шпиталі, коли майже була прикута до ліжка. Лікарі тоді порадили зайнятися творчістю, розвивати моторику пальців на руках. Там я і познайомилася з жіночкою Вірою, яка фактично навчила мене азів техніки ліплення з солоного тіста.
— Пам’ятаєте свої перші роботи?
— Починала з дуже простих, трохи наївних, на перший погляд, робіт. Виготовляла рибок, котиків, корівок, кізочок, букетики квітів. У 2013 році поробок було вже так багато, що вони не вміщалися на нашій кухні.
— Це тоді Ви познайомилися із директором Центру творчих інвалідів ГО «Разом» Світланою Комаровою?
— Так. Коли Світлана Михайлівна завітала до мене в гості й побачила мої роботи, то була просто вражена. Одразу запропонувала влаштувати мою першу виставку в них у Центрі. Тепер щороку запрошує. Вона фактично відкрила мене місту. Я познайомилась із такими ж талановитими майстрами. Зрозуміла одне — не зупинятися.
— І цьому є підтвердження — Ваша чергова (здається, четверта) виставка у Центрі творчих інвалідів ГО «Разом»?
— Так. Цього разу я спробувала поєднати декупаж, мукосольку і флористику. Що вийшло — судити глядачам. Усе, що відчувала, відобразила у своїх композиціях: у розмаїттях квітів, куточках рідної землі…
Давнє мистецтво
— Як до Вашого захоплення ставляться рідні?
— Мій головний спонсор — моя доця Оленка. Вона допомагає купувати фарби, лак, рамки, дощечки ДВП, борошно, сіль, клей, тому що на мою пенсію цього не настачиш.
— Скільки можуть коштувати Ваші роботи?
— По-різному. Здебільшого поробки роздаю друзям, знайомим, зрідка продаю. Люди, на жаль, не розуміють, що митець повинен за щось жити.
— У яких іще виставках брали участь?
— Мої роботи неодноразово виставлялися у Криворізькій міській виставковій залі, в Дніпрі, Одесі, Києві, міських бібліотеках, недільній школі церкви Пресвятої Богородиці, що в нас на вулиці Українська.
— Звідки черпаєте ідеї?
— Звідусіль. Щось побачила на вулиці, з книжок, цікавлюся багатьма речами…
— Чи є Вас улюблені роботи?
— Так. Серед них — «Лебедине озеро», «Сімейна ідилія», «Павич», «Японські чаплі». На виготовлення композиції «Лебедине озеро» надихнула історія про створення балету «Лебедине озеро» великим композитором Петром Іллічем Чайковським.
— Ви проводите майстер-класи?
— Переважно для діток. Ділюся невеличкими таємничками творчості. Під час ліплення можна додати трішки солі, щоб шкідники не псували, і виріб продовжував життя далі. Дві столові ложки клею ПВА роблять виріб гнучким. Також перед Новим роком ваші колеги із суспільного телебачення «Криворіжжя» запрошували в студію, де проводили новорічний майстер — клас, училися, як в домашніх умовах з борошна, солі та води ліпити собачку, символ 2018 року.
— Ваші роботи з мукосольки можуть мати лікувальні властивості?
— Звичайно. Для мене — це найдієвіший протибольовий засіб. Коли я в себе на кухні замішую тісто, починаю творити, біль поступово вщухає — і на ранок уже готова робота. Буває, що процес ліплення триває трохи більше часу.
— Які емоції Ви хотіли б донести своєю творчістю?
— Ліплення з солоного тіста — давнє мистецтво. Воно несе в собі масу позитивної енергетики. А ручне заняття — це духовна робота, вона цінувалася в усі часи. Такі вироби можуть стати окрасою будь-якого інтер’єру.
Володимир Думанський
Поделиться ссылкой:
