Як вода, вогонь і мідні труби «пишуть» історію солоних озер Солотвина

logo
153539_jak_voda_vogon_i_midni_trubi_pishut_istor.png


Старовинна назва Солотвина — Слатина, що означає «солона вода», вперше згадується в 1360 році. Вже тоді тут добували сіль. Солотвино стоїть на величезному соляному куполі. Сіль залягає під землею на глибині 200-300 м.ВодаСолотвинські озера мають антропогенне походження: вони виникли в XX столітті внаслідок просідання ґрунту над шахтами. Першим утворилося найбільше з озер – Кунігунда, коли однойменний рудник раптово просів відразу на 20 метрів. Згодом улоговина заповнилася солоною водою, а на дні зібрався товстий шар аспідно-чорної лікувальної грязі.Пару років тому найбільше із солоних озер обміліло більш, ніж на 5 метрів. Скоріш за все, вода знайшла собі шлях до підземних карстових утворень.В середні віки Солотвино було основним постачальником солі до країн Західної Європи. Сіль туди доставляли, як казали місцеві мешканці, Соляним шляхом. В ті часи уздовж цього шляху було побудовано левову частку усіх замків Закарпаття.У декількох кілометрах від сучасних шахт і селища розташовані знамениті Солотвинські озера. Колись це теж був солерудник, але грунтові води зробили свою справу — починаючи з 1902 року все, що було на поверхні, стало провалюватися в безодню, а з часом вода заповнила порожнечі до країв. Саме таке майбутнє геологи пророкують і сучасним шахтам.Через підтоплення вже закриті сім солотвинських шахт. Їх просто знищила вода. В тому числі й знамениту «Кунігунду». Тому коли в соляній шахті починала десь крапати вода — це вже був аврал.Солотвино відоме, передусім, як лікувально-оздоровчий курорт. З 1968-го тут практикують лікування астми та інших захворювань дихальних шляхів в спеціальних палатах, розташованих на глибині понад 200 м. В 1976-му було побудовано Українську республіканську алергологічну лікарню, яка успішно працює до тепер. Щорічно влітку сюди приїжджає багато туристів, щоб полежати в солених озерах, куди ропа (насичена солями вода) потрапляє безпосередньо з шахти. Саме полежати, тому що вода саме виштовхує людину на поверхню, що створює ефект невагомості.Сьогодні, у Солотвині є кілька озер: з прісною водою, із солоною водою і з йодованою. Якщо солоні озера корисні всім, то в йодованій воді далеко не кожному можна купатися.ВогоньОкрім води, яка «дошкуляє» курортній зоні, останніми роками тут почастішали пожежі. Як мінімум раз на рік горить чи то тераса, чи то будиночок, чи то ціла турбаза. Так, з останніх прикладів: минулого року до приїзду пожежників повністю згоріла дерев’яна тераса кафе однієї з баз відпочинку.Днями вогонь повністю знищив три будиночки однієї з турбаз. У будівлях перебувало близько 70 відпочиваючих, які покинули приміщення самостійно. На щастя, досі обходилося без жертв і травмованих, але, як кажуть, Бог береже береженого.Серед причин загорання називають побутові – несправна електропроводка. Та між собою люди все більше казкують про недобросовісних «бізнесменів», які економлять на всьому, на чім тільки можна. А ще припускають, що проводка може і не сама зіпсуватися, хтось таки руку прикладає. А що поробиш – бізнес, конкуренція, боротьба за відпочивальника.Мідні трубиНезважаючи на всі «мінуси» курортної зони, бажаючих поправити здоров’я чи просто поніжитися в теплій солоній воді, подихати солоним повітрям вистачає. У розпал сезону всі бази та готелі (яких є майже 30) забиті відпочивальниками. Приватний сектор також не може поскаржитися на їхню відсутність. Вистачає і тих, хто тулиться до озер у наметах.Цікаво, що про комфорт у понятті «туалет у номері», «гарячий душ», «трьохразове харчування», «телевізор, холодильник, фен» і так далі можна забути на багатьох базах відпочинку. Тим не менше, це абсолютно не впливає на тих, хто звик щороку їхати в Солотвино.Відпочивальники готові платити окремо за душ, пляж, холодильник, «до вітру» ходити в загальний туалет метрів за 100, купувати продукти в селищному магазині і готувати самим (в кафе дорого). Готові заради тих солоних озер та лікувальної грязі, зрівнятися з якими може хіба що Мертве море.Більше того, навіть провалля Солотвина перетворилися в «родзинку» демонологічного туризму.Слава Солотвина сягла розмірів, з якими місцеві не знають, що робити. Зміцнювати далі бізнес чи розширювати його беруться тільки затяті відчайдухи. Ті, хто обережніший, подумає, бо раптом саме його ділянка завтра-післязавтра піде під землю. Ризик, як не крути.Або ж погода підведе: тривалі дощі та не по-літньому низька температура можуть відлякати туристів. Як ось цьогоріч. На початку червня відпочивальників на озерах майже не було – травень дощив. Раніше в такий час третина номерів у Солотвині були вже заброньовані, а персонал активно трудився на благо приїжджих.Колись найбільше відпочивальників було на центральному озері Кунігунда. Сьогодні воно зникає, люди ж відпочивають на спеціально облаштованих водоймах (приватизованих) з природною солоною водою.Та, як не крути, до Солотвина варто приїхати. Якщо не за здоров’ям, то бодай за спогадами, які через кілька десятків років можуть бути унікальними.

А поделиться?