«Я не боюсь», — інспекторка патрульної поліції Кривого Рогу розповіла про свою роботу і любов до міста

logo

Сексизм — слово, незнайоме переважній більшості мешканців Кривого Рогу, викликає здебільшого обурення, подив і легких сміх.Сексизм*- упереджене ставлення до людей через їхню гендерну ідентичність.

Усталена думка про чоловічі і нечоловічі професії на пострадянському просторі — тема для постійних дискусій фахівців і домашніх балачок. Редакція «Першого Криворізького» поспілкувалась із інспектором зі зв’язків з громадськістю Управління патрульної поліції Кривого Рогу Вікторією Ступак, аби у Міжнародний жіночий день нагадати криворіжцям, що в першу чергу 8 березня — це день, коли жінки нагадують про рівноправ’я.

Зокрема, за право працювати у тій професії, яку жінка обирає сама.

Вікторія – корінна криворожанка, одружена, має доньку. За фахом вона викладач. Закінчувала психолого-педагогічний факультет Криворізького державного педагогічного університету. Вчителювала – працювала із дітьми 1-4х класів. Встигла отримати другу категорію, аж раптом в Україні розпочалась реформа Міністерства внутрішніх справ.

Читайте також: Нова поліція виходить на патрулюванняВікторія Ступак із травня минулого року працювала на лінії, була звичайною рядовою поліцейською.

Чому прийняли рішення стати до лав патрульної поліції? Вплив соціуму, мрія дитинства?Чомусь завжди було бажання працювати в поліції, старший брат служив у частині 3011. В дитинстві я була як хлопчик, не як дівчинка. Завжди хотіла форму. Після школи не вступила до юридичного – побоялась «не витягти». Колеги підтримали моє рішення. Хоча і сумують за мною (посміхається — авт.).Ваше ставлення до правоохоронних органів змінилось із приходом в Управління Патрульної поліції Кривого Рогу?Я завжди ставилась добре до правоохоронних органів. До того ж, у мене чоловік працював у міліції. Хоч і кажуть, що дівчата — це слабка стать, ми інколи можемо такої фори дати чоловікам, що вони і не встигнуть отямитися.Бували випадки такі під час несення служби на вулицях Кривого Рогу?Пригадую, якось із напарником вночі патрулювали вулиці у Тернівському районі. Троє молодих людей стояла поруч із спиртним. Ми підійшли провести бесіду, нагадати, що у громадських місцях розпивати алкоголь заборонено. Вони, ясна річ, відхрестились від пляшок (у руках не тримали, а отже не доведеш, що вони їхні). Аж раптом один із них до мене: «А що така кнопочка може зробити з цим ПР*-ом?». Я посміхнулась і сказала, що краще йому того не знати.

Здається, хлопець мене зрозумів. І більше таких питань не ставитиме.Я не боюсь!

ПР* — гумова палка, спецзасіб.

Вікторія розповідає, що тему сексизму у патрульній поліції ніхто навіть не піднімає. У роботі на лінії зі своїм напарником тим паче не було. Він завжди захищав по-джентельменськи. Недовіри, мовляв, «ти ж дівчинка, що з тебе взяти» взагалі не було.- Він завжди був першим, а я йшла за ним.- Але ж Ви прикривали, виходить?- Так, я прикривала. І нікому одне одного ми в образу не давали. Він відповідав за мене, а я відповідала за нього. Кожен стояв один за одного. У будь-якій ситуації ніхто нікого б не кинув. Я вдячна,що у мене був такий напарник!

Сьогодні напарник Вікторії дещо сумує. Місяць тому Наталія Малега, інспектор зв’язків з громадськістю криворізького УПП, запропонувала Вікторії Ступак приєднатись до їхнього «цеху». Не вагаючись, Вікторія погодилась.Віднині в її обов’язки входить робота із учнями шкіл Кривого Рогу, студентами вищих навчальних закладів.

До дітей завжди я ставилась однаково – вони всі для мене, як свої. Я присвятила цьому певну частину свого життя. Освіта дає про себе знати. Тепер просто я відповідаю за більший вузький профіль знань криворізьких школярів. Справляємось! Пригадую перший такого роду досвід: ще восени проводили разом із Наталею (Малегою, — авт.) заняття-гру з правил дорожнього руху. Не страшно, ні.


Перепрошую за тавтологію, але чи відчуваєте свою відповідальність за покладену на вас відповідальність?Кожен прагне робити свою роботу якнайкраще. Ми для цього сюди йшли. Хоча всі ми все життя вчимося. Я буду навчатись довго і довго — до кінця своїх днів.Наприкінці розмови говоримо із співрозмовницею на буденні дівочі теми – про родину, кулінарію, відпочинок. А інспекторка раз по разу повертається до розмови про місто, яке подарувало їй життя, освіту, чоловіка і кохану донечку.Я тут живу із самого народження. Хоч і кажуть, мовляв, таке-пересяке воно. І заводи, і те і се… У нас місто найкраще! Я ніколи звідси не поїду.І усім колегам я бажаю витримки.Ми на себе поклали важкувати ношу!

І хай би які резонансні матеріали за участі поліцейських редакція не була змушена публікувати час від часу, подібні історії зміцнюють нашу віру у те, що країна на правильному шляху.

Наші діти будуть у безпеці. Зокрема, завдяки таким полісменкам, як інспекторка зв’язків із громадськістю, лейтенант поліції Вікторія Володимирівна Ступак.

Читайте також: «Жодна дівчина не буде наражена на небезпеку», — начальник Управління патрульної поліції Кривого Рогу