Інструмент зіткнення: чи повернеться Будинок органної музики громаді Дніпра?
Гучний скандал у Дніпрі, який вибухнув ще у 2010 році, досі не вщухає – мешканців міста бентежить доля Будинку органної та камерної музики, унікального об’єкту культури, який незаконно перейшов у власність церкви Московського патріархату. Черговим розчарування стало рішення від 18 квітня 2017 року, яким суд відмовився задовольнити позов активістів щодо повернення органної зали громаді. Попри поразку громадські активісти не збираються складати руки та заявляють, що продовжать судову боротьбу за органну залу. Підтримку їм у цьому ніби обіцяють як міські, так і обласні чиновники. Та унікальна музична перлина і чи єдиний в промисловому Новокодацькому районі культурний заклад чомусь все далі від дніпрян.
У 2017 минає вже сьомий рік, як влада регіоналів на чолі з головою Дніпропетровської обласної ради Юрієм Вілкулом видала своє рішення про знищення старовинного органу – шляхом передачі органної зали до рук Московського патріархату.
Залу — церкві
Тоді, у 2010 році, регіонали під орудою Вілкула-старшого, його сина Олександра та заступника Євгена Удода, намагаючись задобрити московську церкву, абсолютно безкоштовно і утаємничено від громади, передали музичний заклад у власність УПЦ МП за мировою угодою.
Про мирову угоду від 26 серпня 2010 громадськість міста і колектив музикантів дізналися практично випадково, коли на початку березня наступного року митрополит того ж храму повідомив, що Будинок органної музики, в якому до 1929 року розташовувалася Свято-Миколаївська церква, відома в народі як Брянський собор, передано єпархії УПЦ Московського патріархату.
Текст мирової угоди тоді не був оприлюднений. Більше того, директор обласного комунального підприємства «Будинок органної та камерної музики» Ніна Голікова заявлила, що про передачу зали не знала, і копію мирової угоди не отримувала. У своїй промові вона наголосила, що будівля органного зали ніколи не належала православній церкві, оскільки була збудована за кошти заводу ім. Петровського і на балансі цього підприємства знаходилася до передачі обласній громаді. Ніна Голікова зауважила, що це пам’ятка архітектури: «Вона не може передаватися нікому, оскільки це національне надбання, надбання нашого міста».
Врешті, через тривалий час, за наполяганням журналістів текст цієї угоди оприлюднили. Згідно з документом, позивач — Дніпропетровська облрада в особі Олександра Смирного за дорученням — визнає право власності на нерухоме майно (приміщення), розташоване на проспекті Калініна, 66 (тобто будівлю Будинку органної музики) за певних умов.
Зокрема, релігійна громада в особі священика Сергія Вороного протягом 10 років з моменту підписання угоди зобов`язана забезпечити «безперешкодний доступ відвідувачів і працівників Будинку органної музики в приміщення, де розташований орган, для підтримання його в необхідному стані, проведення реставраційних, ремонтних та інших робіт, проведення репетицій, концертів і заходів». Після цього все що лишається в будівлі і вона сама… переходять московському патріархату.
А орган куди?
Вже у 2020 році закінчується термін, протягом якого орган повинен покинути будівлю Брянського собору, де він розташований. Як відомо, там встановлений 12-тонний орган фірми Sauer з Франкфурта-на-Одері. Музичний інструмент, замовлений в Німеччині спеціально під акустику дніпровської зали і змонтований в 80-х роках, знаходиться під заступництвом Всесвітнього комітету з охорони культурних цінностей ЮНЕСКО. До того ж, дніпровський орган входить в десятку кращих в Європі.
В свою чергу, шість років тому представники обласної влади досить незрозуміло коментували ситуацію навколо Будинку органної музики. Тодішній голова Дніпропетровської облдержадміністрації Олександр Вілкул, ігноруючи масові мітинги та протести громади, повідмляв про «консенсус, який був знайдений між облрадою та церквою» з підписанням мирової угоди по Будинку органної музики. Голова Дніпропетровської облради Євген Удод заявивляв, що невдовзі рідкісний музичний інструмент, який за технічними показниками вважається одним з кращих в Україні, заграє в Дніпропетровській обласній філармонії. Також з уст чиновників і представників Дніпропетровської єпархії лунали припущення, що протягом 10 років для унікального органу буде побудовано нове приміщення, яке, як ми бачимо, ніхто й не почав будувати.
Слід зазначити, що історія не знає випадків вдалого переносу органу до іншої будівлі, бо кожен орган проектується під конкретне приміщення, кожен орган – це сам по собі витвір мистецтва. Представник фірми «Зауер» Петро Фресдорф наголошував, що він дуже стурбований можливістю перенесення органу в іншу будівлю.
«25 років тому нам було дуже приємно вручити своє дітище всім жителям Дніпропетровщини. Саме цей орган дуже цінний. Такий інструмент унікальний якраз в тому випадку, якщо він стоїть в такому особливому місці, в храмі. Всі технічні та акустичні дані органу, його масштаб, все це було підібрано під будівлю, в якому він знаходиться. У будь-якому іншому приміщенні звукові ефекти, вся динаміка інструменту будуть загублені», — запевнив Петро Фресдорф.
Питання законності
При цьому чиновники-регіонали відкрито ігнорували питання щодо законності прийняття рішення про передачу об`єкта обласної комунальної власності московітській церкві. Адже за законом відчуження комунальної власності має вирішуватися саме на сесії облради, а підписавши мирову угоду про передачу будівлі московському патріархату без рішення сесії обласної ради, чиновники перевищили свої повноваження і вчинили посадовий злочин. При цьому обласна рада не видала жодного рішення щодо подальшого функціонування органної зали.
Тоді стало очевидно, що ордени Вілкула та Удода, одержані з рук російського патріарха Кирила під час його візиту у Дніпропетровськ у липні 2010 року, є нагородами у тому числі за здачу Будинку органної і камерної музики, адже оформлення прав власності УПЦ МП на Брянську церкву відбулося через місяць після приїзду керівника РПЦ.
Також стає очевидним, що представниками Януковича в Дніпрі та керівництвом РПЦ було укладено таємну, приховану угоду, яка, не виключено, навіть не уснує на папері. Фактично реалізувалася схема самовільного рейдерського захоплення московськими церковниками культурної перлини всеукраїнського масштабу.
Бунт громади
Вже у 2016 році громадськість знову почала бити на сполох і у лютому 2017 року в Дніпрі розпочався судовий процес за повернення органної зали з власності церкви громаді. Керівник громадської організації «Справа принципу» Олександр Гуміров зареєстрував заяву до суду, і виступив позивачем, відповідачем – обласна рада та її екс-посадовець Олександр Смирний, який свого часу від облради підписав мирову угоду про передачу права власності закладу культури.
«Громадянський обов’язок дніпрян — не дозволити здійснитися поповському беззаконню. Ми не в кріпосницьких середніх віках, щоб церква та домовленності злочинної влади позбавили нас об’єкта культурного надбання. Вважаю своїм обов’язком ініціювати всі можливі законні важелі, щоб повернути з лап російських попів у власність територіальної громади Органну залу. В угоді зазначено, що церква надає недоторканності органу протягом 10 років. Тобто у 2020 році у власника органу закінчення право на користування цим приміщенням. Що по закону він тоді має зробити? Звільнити пріміщення від своєї власності», — наголосив Олександр Гуміров.
Судова тяганина тривала декілька місяців: судові засідання переносили то через неявку співвідповідача – екс-посадовця обласної ради, то через нестачу документів для подовження судового процесу. Представники тодішньої влади так і не з’явилися, а їх інтереси представляв адвокат Вілкула.
«Без сесії обласної ради, без законних процедур, на одній сторіночці з підписом Вілкула та Смирного унікальна споруда була вкрадена у громади московським патріархатом. Це довіреність, видана невідомому Олександру Смирному, на те, що він може підписувати угоди від імені обласної ради. І він підписав такі угоду, а суд її затвердив, про перехід права власності до московського патріархату», — доводив нелегітимність угоди Гуміров.
Врешті суддя Кіровського районного суду виніс ухвалу не на користь позивача, зазначивши, що довіреність, за якою підписували документи, передаючи заклад культури церкві, була цілком законною.
«Як людина я вас цілком підтримую, але як суддя зобов’язаний діяти винятково відповідно до закону. Я зобов’язаний і мушу керуватися законом. Довіреність цілком відповідає закону. На мою думку це питання може бути вирішене, але позивач обрав не той спосію. Зазначу, строки позовної давності не порушені, відтак у позивача є шанс оскаржити рішення», – зазначив суддя Михайло Католікян.
В свою чергу активісти засучують рукава аби продовжити боротьбу за культурний доробок Дніпропетровщини, адже найбільше обурює позиція московських церковників, які наполягають – будівля з органною залою є власністю цієї церкви, і наголошують, що унікальний орган треба перенести в інше приміщення або… викинути. А під час судового засідання представник московського патріархату пішов далі і взагалі заявив, що музичний інструмент орган — це «ганьба для храму».
«Таке ставлення до української пам’ятки, яка визнана навіть в Європі, показує кульутрну занедбаність Московського патріархату. Це лише свідчить про варварський рівень духовного саморозвитку московськох церкви. Вони рушать все те, що не належить так званому «руському міру» — викидають орган, паплюжать українську історію, не відспівують бійців, які воюють за Україну. Ми не можемо на це закривати очі, і зобов’язані повернути те, що належить українській громаді», — прокоментував ситуацію клірик Храму Різдва Пресвятої Богородиці, капелан полку Дніпро-1, протоієрей Дмитро Повортний.
Налаштоване розібратися у складній ситуації й теперішнє керівництво Дніпропетровської обласної ради. Зокрема, заступник голови облради Святослав Олійник наголосив, що Будинок органної музики має повернутися громаді.
«Раніше я неодноразово висловлюв свою позицію щодо необхідності повернення органної зали у власність громади. Зараз суд прийняв рішення на користь церкви. Нажаль так є — там складна юридична конструкція. Але наша — не лише моя особиста — позиція незмінна: органну залу треба повертати», — зазначив Олійник.
В свою чергу, заступник директора департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради Одарка Біла зазначила, що наразі в Будинку органної музики працює колектив майже з сотнею музикантів, які продовжують свою кропітку і важливу роботу з духовного збагачення мешканців Дніпропетровщини, проводячи регулярні якісні концерти.
«Це ціла культурна армія, це неймовірна щоденна робота людей, це єдина в своєму роді органна зала в області, вона — унікальна. Судова тяганина за кульутурну цінність в принципі справа абсурдна. Дуже сумно і ганебно, що чиїсь політичні домовленості та власні амбіції торкнулися мистецтва. Саме тому ми маємо згуртувтись та відстояти будівлю органної зали, повернувши її у власність громади», — наголосила Біла.
Судова ухвала
Суд відмовився задовольнити позов щодо повернення органної зали від української православної церкви московського патріархату громаді, аргументуючи своє рішенням неправильним підходом до питання. Зокрема, в рішенні суду досить зрозуміло прописана певна підказка. Вона полягає в тому, щоб в апеляційному порядку оскаржити саму мирну угоду на підставі того, що довіреність не давала представнику обласної ради права відчужувати комунальне майно.
«На думку позивача, порушення його права, полягає у тому, що, керуючись виданою довіреністю, особа згодом уклала інший правочин (мирову угоду), у результаті чого було відчужене комунальне майно, співвласником якого він є. Між тим, суд вважає такий довід хибним та таким, що згенеровано внаслідок підміни понять, оскільки поняття «укладення правочину» та «вчинення на підставі укладеного правочину дій» не є тотожними. Так, оспорювана довіреність жодним чином не вплинув на права та обов’язки позивача. Порушенням же права позивача за змістом позовної заяви є позбавлення його як співвласника майна територіальної громади права власності на конкретне нерухоме майно. Між тим, цей спір виник не з приводу нерухомого майна, а лише з приводу укладеного правочину — видачі довіреності», — йдеться в рішення суду.
Коментуючи ухвалу, Сергій Гуміров заявив, що розуміє мотиви судді і претензій до нього не має. Але з цими мотивами не згодний, тому на судове рішення має намір подавати апеляцію.
«Головний аргумент суду, з яким я не згоден, це те, що саме існування довіреності, що дозволяє якійсь особі відчужувати комунальне майно, не суперечить закону і не порушує мої права. Я вважаю що суперечить і порушує. Вілкул перевищив свої повноваження, видаючи таку довіреність, оскільки передав Смирному повноваження, яких у самого Вілкула не було. Тому не можна вважати, що довіреність видана від імені облради, оскільки облрада Вілкулу такого права не давала. Відповідно, існування такої довіреності, що дозволяє якомусь самозванцю відчужувати мою і вашу власність, є порушення мого і вашого законних прав. В цьому і буде суть майбутньої апеляції», — прокоментував ухвалу позивач Гуміров.
Оскарження активісти збираються зареєструвати вже найближчим часом. Здаватися небайдужі громадяни не збираються, а поразка в суді першої інстанції лише надихає перемогти у затяжній війні й відновити справедливість.
Дніпроград продовжуватиме пильно стежити за подіями навколо Будинку органної і камерної музики і сподівається, що привернута увага влади різних ланок, громадських активістів та преси все ж дозволить повернути громаді міста-мільйоника унікальну споруду з унікальним музичним інструментом, що інтереси цієї громади врешті-решт виявляться вищими від хворих амбіцій двох партійних карликів, які проміняли культурну спадщину нації на металеві бірюльки від путінського патріарха.
Автор: Дар’я ТВЕРДОХЛІБ
