Дніпрянка Світлана Іванченко створює картини без фарб (Фото)

Дніпровська художниця Світлана Іванченко створює унікальні картини, на яких замість фарб використовує різні мушлі та пісок.  Ця техніка — авторська і незвична, в Україні аналогів їй немає. Як саме створюються живі мор­ські картини, дізнавалась кореспондент «Вістей».

Туга за Батьківщиною

Світлана Іванченко родом із Криму,  де і відбулось її перше знайомство з мистецтвом живопису. Спочатку навчалася в Ялтинській художній школі та в майстерні відомого кримського художника Сергія Бакаєва. «У родині Бакаєвих завжди цінували мій талант та підтримували мене. Ми приятелювали, я сумую за тими часами», — згадує Світлана. Після цього закінчила Глухівський педагогічний інститут ім. Сергєєва-Ценського за спеціальністю — «образотворче мистецтво», працювала художником-­оформлювачем. А потім — родина, діти, сімейні клопоти, онуки, і часу на творчість залишалось усе менше.

«Одного разу я вирішила: досить чекати. Треба щось створювати. Захопилася технікою мозаїки за допомогою піска та мушлів. Це нагадує мені про рідні місця, набережну Ялти», — розповідає художниця.

На пам’ять про Крим Світлана створила картину «Дама з собачкою», в якій втілила любов до Ялти й тугу за батьківщиною. Саме її вона називає своєю улюбленою роботою.

Реквізит — під ногами

Техніка дуже непрос­та. Адже майстриня само­стійно сортує матеріал у власну палітру. Буквально кожну піщинку чи мушлю Світлана оцінює за кольором, аби потім вона стала «фарбою» на полотні. Мушлі не фарбує, лише завершуючи роботу, покриває її прозорим лаком. Іноді, аби відібрати 30 грамів необхідних піщинок за кольором (це столова ложка) — майстрині потрібно 7-8 годин! Чорне море має яскраві раковини — сірі, полум’яно-руді, білі. Азовське — переважно бежеві. Увесь реквізит спочатку треба промити водою.

«Це кропітка робота. А матеріал мені привозять друзі з різних морів, дещо купую через Інтернет. Середземне та Червоне — дають ті необхідні відтінки, які можуть втілити будь-яку фантазію», — розповідає Світлана. Трапляються й курйозні випадки зі збором сировини.

«Нещодавно, коли ми з  чоловіком відпочивали в Ізраїлю, після шторму на пляжі було багато білосніжних черепашок-мушлів. Я почала їх збирати, навіть деякі туристи допомагали. Спочатку дивувалися, чому я весь час риюсь у піску, а потім самі приносили гарні раковини. Коли у Тель-Авіві ми проходили огляд багажу, чоловіка попросили ще й на огляд ручної поклажі. Через хвилину прибігає і просить листівку з моєю роботою, адже працівники контролю питали: «Що це у вас — цукерки чи печиво?». Тоді ми привезли додому  1,5 кілограма черепашок», — згадує Світлана.

Але якщо є натхнення, картина може «народитися» за кілька днів чи місяців, залежно від розміру. «Реквізит я відбираю голкою. Спершу роблю ескіз олівцем на ДВП. Портрети  починаю з очей — наношу на частину малюнка клей, висипаю пісок, притискаю і піднімаю картину. Зайві піщинки осипаються. Збираю їх знову, тому що вони в моїй роботі на вагу золота», — каже Світлана.

З дрібних мушлів художниця створює  фон. «Великі черепашки використовую для створення вовни тварин або волосся персонажів. З гостреньких та тонких формую вії, а черепашки білого кольору взагалі схожі на підсніжники. Чистий білий колір на картинах — це подрібнений білий корал. По суті, у природі можна знайти будь-який потрібний відтінок», — упевнена майстриня.

Мистецтво не для всіх

Вартість роботи оцінюється залежно від складності її виконання та розмірів. Творчість дніпрянки високо оцінили за кордоном. Наприклад, у США про неї дізнались ЗМІ ледь не швидше, ніж у рідному Дніпрі.

Першу свою картину з піску і черепашок художниця назвала «Піна». Потім була серія мор­ських етюдів: «Медуза», «Золота рибка», «Стихія», «Крим», «Черепашки».

Особливість її картин у тому, що будь-які складні елементи (обличчя, жіноча фігура, образ хижої тварини) виконані без зайвої ретуші й підфарбовування, пронизані доб­ротою душі й копіткою роботою.

Сьогодні витвори Світлани Іванченко прикрашають приватні колекції поціновувачів мис­тецтва з України, Росії, Німеччини, США, Польщі, Домініканської Респуб­ліки. Сім персональних виставок та чимало приватних замовлень — це щоденні клопоти Світлани.

Дарина Сухоніс

Поделиться ссылкой:

Метки: «Дама з собачкою», Дніпро, Картини, колекції, мушлі, пісок, світ, Світлана Іванченко