Чому вбивця поліцейських у Дніпрі – небезпечний злочинець нового типу
Загибель при виконанні обов’язків поліцейських Ольги Макаренко та Артема Кутушева на певний час змусила суспільство забути про трагедію у Кривому Озері, де працівники поліції проявили себе зовсім не героями. Натомість нагадала історію вбивства патрульним Михайла Медведєва, сімнадцятирічного пасажира BMW у Києві, яке на початку року розділило українців у оцінках дій поліції. Частина вимагала посадити поліцейського Сергія Олійника за непрофесійні дії, а заодно поставила невтішний діагноз усій новій поліції. Частина, навпаки, визнавала правомірність дій патрульного – у машині сиділи нетверезі молодики, у салоні потім знайшли наркотики, а п’яний наркоман за кермом є злочинцем у будь-якій цивілізованій країні.
Станом на сьогодні поліцейські опинилися перед непростим вибором. Складність у тому, що будь-яке рішення сприйметься суспільством негативно. Якщо вони відкриють по злочинцю, який чинить опір, вогонь на ураження, їх звинуватять у непрофесійності. Але якщо зволікатимуть із застосуванням зброї – почують на свою адресу те саме. Тож поки найбільш об’єктивна оцінка трагедії в Дніпрі виглядає так: патрульні поводилися правильно, відмовившись «вирішувати питання» з порушником на місці, й водночас не зовсім правильно оцінили ситуацію.
Пізніше, коментуючи оприлюднене з місця пригоди відео, експерти визнали: вбивця виявився тренованішим за поліцейських, відразу почав виводити їх на вигідні йому позиції, фактично – поставив Ольгу й Артема на лінію свого вогню. Вже потім патрульний Кутушев зміг у бою перехопити ініціативу й підстрелити нападника, що в результаті й допомогло зловити вбивцю в той же день. Образно кажучи, поліція йшла по його кривавих слідах. Але водій маршрутки Валерій Тимонін, який намагався блокувати стрільця й теж потрапив під обстріл, усе ж зорієнтувався краще й швидше за патрульних. Бо чоловікові, який раптом став героєм, усе одно, як коментуватимуть потім його дії соціальні мережі. Натомість поліцейські змушені на всіх озиратися, на все зважати й діяти під тиском.
Особливо тиск відчувається, коли вони вступають у конфлікт із учасниками бойових дій. У кожному такому випадку поліцейські лишаються один на один із обуреними соціальними мережами. Якщо вбивству сімнадцятирічного Медведєва ще знаходиться виправдання, у конфлікті поліцейського з людиною в камуфляжі громадська думка стане на бік останньої. Й завжди напоготові група народних депутатів, котра заявить з парламентської трибуни про утиски владою пасіонаріїв.
Мова про Олександра Пугачова, того самого вбивцю Ольги й Артема. У нього виявили посвідчення учасника бойових дій, а сам Пугачов, уродженець Росії, свого часу служив у батальйоні «Торнадо». Зараз частину його бійців підозрюють у злочинах проти людяності – але більшість підозрюваних провини не визнає, бо на їхньому боці соціальні мережі. Вже не раз писалося й говорилося, що на війну йдуть не лише герої з чистими серцями, а й злочинці. Котрим не лише нинішня, а будь-яка війна спише, що завгодно. Камуфляж та/або посвідчення учасника бойових дій на сьогоднішній день є прикриттям сильнішим, ніж навіть депутатський імунітет.
Чим кримінальний, напівкримінальний і просто нечесний елемент на всю котушку користується. Уже відомо, що Пугачов отримав своє посвідчення після того, як його оголосили в розшук. Точніше – у листопаді 2015-го, без малого рік тому. Чим займався і які злочинні дії скоїв під прикриттям такого документу, слідство мусить ще встановити. Натомість прецедент Пугачова, на жаль, не унікальний. У його особі маємо злочинця нового типу. Це особа, яка може мати індульгенцію у вигляді статусу учасника бойових дій. Причому у більшості випадків статус не фальшивий: така особа справді була на фронті.
Як окремо взятий Пугачов, так і подібні до нього насправді не лише дискредитують добробати та кожного окремо взятого реального нашого героя-фронтовика, а й становлять загрозу. Одного разу критична маса пугачових перевищить кількість справжніх захисників України. І тоді в суспільній свідомості всі ветерани війни будуть криміналізовані. Чого б дуже не хотілося. Тож щонайменше не слід видавати кому завгодно посвідчення учасників бойових дій. Й показово карати тих, хто так робить.
Андрій Кокотюха
Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику «Думка», ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.
